Черпак дьогтю на львівському Форумі

      Сьогодні Львівський форум видавців перейшов екватор — третій день презентацій (до речі, сьогодні представляє свій детективний роман власний кореспондент «України молодої» у Вінниці Віктор Мельник), «круглих столів», автограф-сесій, прес-конференцій, читацьких акцій, літературних вечорів. Загалом господарі напланували на чотири дні 240 заходів. На вихідні сюди приїхав увесь високочолий Київ, а також інтелектуали з усієї України. Сумка все загрозливіше пухне від книжок, буклетів, тематичних газет, а голова — від інформації, яку поза форумом назбирати дуже важко. Одне з головних питань, які вирішують у Львові видавці, — як просувати українську книжку не тільки всередині країни, а й за кордоном, адже на 2008 рік, Україна подала заявку на участь у найпрестижнішому книжковому ярмарку у Франкфурті як почесний гість. У п'ятницю на «круглому столі» «Українське книговидання: європейська інтеграція» представники Варшавського книжкового ярмаркого, франкфуртського, московського та нідерландського ділилися досвідом участі у світових виставках і досвідом промоції своїх видань за кордоном.

      Форум уже вручив нагороди — журі присудило гран-прі книжці «Україна на стародавніх картах» українського видавництва «Картографія» за високопрофесійний підхід і якісне мистецьке відтворення унікального науково-історичного матеріалу. У дванадцятку кращих книжок Форуму-2005 також увійшли нова книжка Івана Малковича з малюнками Євгенії Гапчинської «Ліза і її сни» («А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га»), альбом Сергія Якутовича «Мазепіана» («Дуліби»), тритомник Миколи Вінграновського («Богдан»), «Олександр Архипенко: візія і тяглість» («Родовід»), подарунковий варіант «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле («Кальварія») та інші.

      У медовій діжці професійного і барвистого Форуму таки не обійшлося без черпака дьогтю. Цитую Івана Малковича: — «Церемонія відкриття була настільки сюрреалістичною, що навіть не уявляю, як таке можна було вигадати». Спочатку ведучі нагородили грамотами дітей з усієї України — переможців конкурсу «Найкращий читач року», а за хвилину на сцені з'явилися столи з горілкою — комусь мудрому спало на думку зробити церемонію у вигляді весілля. Дехто з обурених промовців навіть не схотів піднятися на сцену, зокрема журналісти Вахтант Кіпіані та Євген Глібовицький.

      Директор видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» Іван Малкович каже: «Це було поєднання непоєднуваного — горілка і книжка. Коли пройшла година і шість хвилин церемонії, вперше заговорили зі сцени про книжку як про книжку. Я міг собі уявити таку презентацію в Донецьку якогось порнографічного чи, можливо, сатиричного жураналу, але не на Форумі. Колись Франко казав, що кілька разів намагався на хмільну голову щось написати, і коли зранку читав написане, то бачив, що його рукою ніби водив дітвак, тобто що хміль і творчість, книга не поєднуються з горілкою. Мені здається, що було зроблено жахливий промах, і якщо ми запрошуємо будь-кого з письменників, ну, скажімо, Мариніну, то принаймні можна оголосити її правильно і не казати, що це Марина Олександрова, а все-таки Олександра Мариніна. Якщо даються нагороди видавництвам, зокрема «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га», то треба правильно назвати книжку — не «Ліза і її син», а «Ліза і її сни» і бодай назвати видавництво, бо, видно, це єдина людина у Львові, яка не знала, як вимовити «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га», бо вона просто  наклюкалася на сцені. І так перекривили, неправильно назвали кожну книжку. От я щойно спілкувався з «Фактом», з Габором, усі книжки названо неправильно. Жаль, що це крутило телебачення, але в цьому, можливо, є ознака, що Україна стає єдиною. Якщо Львів «донецькізувався», то, можливо, і Донецьк буде «львівськішати». Це така ложка дьогтю, ополоник, черпак дьогтю. Але люди приходили за книжками — це найважливіше».

Львів.

      Детальніше про 12-й Форум видавців у Львові читайте в найближчих номерах «УМ».