64-й просить «посадки»

      На виконання розпорядження  Президента України Віктора Ющенка у липні поточного року Кабмін призупинив будівництво у Запоріжжі автотранспортної магістралі через Дніпро. Триватиме наруга над Хортицею  чи буде задіяно все ж таки альтернативний, в обхід національного заповідника, варіант нового автосполучення між двома берегами?

      Створена главою держави й очолювана першим заступником держсекретаря України Іваном Васюником робоча група з вивчення проблеми має намір оприлюднити 15 вересня у Запоріжжі свої висновки — своєрідну «експертизу попередніх експертиз».

      Новий автотранспортний перехід через Дніпро буде 64-м мостом Запоріжжя. З-поміж нині діючих лише міст Преображенського і гребля ДніпроГЕСу з’єднують ліво- і правобережну частини обласного центру. Два переїзди  для індустріального міста, берегова лінія якого сягає 35 кілометрів, а населення перевищує 840 тисяч, — катастрофічно мало. У Києві, приміром, через Дніпро прокладено сім мостів і ще два будують; берегова ж лінія тут коротша ледь не на третину — 25 кілометрів. А в сусідньому Дніпропетровську на 27 кілометрів дніпрових берегів функціонує шість автотранспортних мостових переходів. І не таких «доходяг», як у Запоріжжі, де 80 відсотків мостів потребують термінового капремонту.

«Піонера» —  до Сибіру!

      Мало кому відомо, що перший запорізький міст через Дніпро, який був збудований у 1908 році за проектом інженера Латта і функціонував біля селища Кічкас, нині — аж десь там, «во глубінє сібірскіх руд». Міст був двоярусний: верхнім рухалися потяги, нижній слугував як шосе. На той час 339-метрова  конструкція була одним із найдовших одноаркових мостів Європи, і світова преса  називала його «восьмим дивом світу». У зв’язку з будівництвом Дніпрогесу Кічкаський міст міг потрапити під воду, тож у 1931 році його демонтували і, за однією з версій, вивезли до Сибіру, де «піонер» і досі у роботі.

      Того ж таки 1931 року було задіяно стальні мости через Старий і Новий Дніпро. Попри сучасні проекти семи інженерів Німеччини, Австрії і Чехословаччини, арочні і двоярусні споруди зводили за кресленнями радянського фахівця Стрелецького. Опікувався будівництвом інженер Костянтинов, то ж і мости невдовзі отримали його ім’я. Восени 1941 року їх знищили. На цьому ж місці 31 грудня 1952 року за проектом Бориса Преображенського було завершено п‘ятирічне спорудження залізобетонних мостів, які і досі є  для запоріжців одним із двох переходів через Дніпро. Старший науковий співробітник Запорізького краєзнавчого музею Олег Власов якось повідомив, що особисто Сталін поставив під сумнів якість мостів Преображенського і викреслив прізвище його основного творця зі списків проектувальників і будівельників, представлених до нагород. Уже в січні 1953 року Преображенського не стало: за однією з версій, він застрелився, за іншою — помер від інфаркту. З тих часів достеменно відомо те, що у 50-х роках 370-метровий міст через русло Старого Дніпра був найбільшим у Європі  залізобетонним одноарковим мостом. Тепер він, безперечно, поміж діючих є одним із найстаріших.

      Свого часу острів Хортиця з правим берегом з’єднав ще й одноарковий автоперехід; наприкінці війни бійці 126-го мостобудівного батальйону спорудили також тимчасові мости, які з часом були замінені мостами Преображенського... Крім останніх, досі з’єднує запорізькі береги Дніпра лише гребля Дніпрогесу, автоперехід якої також є аварійним.

Терпи, Хортице!

      Намір визволити Запоріжжя із зашморгу транспортної проблеми влада декларує упродовж кількох десятків років. Лише у листопаді 1998 року «запахло конкретикою»: тодішні голова облдержадміністрації Володимир Куратченко і запорізький мер Олександр Головко заслухали пропозицію фахівців Київського проектного інституту, які пропонували заощадити енну суму підставленням під мостові опори «тіла» заповідної Хортиці. Схвалили. Тодішній Президент України Леонід Кучма затіяв кадрову чехарду запорізьких «губернаторів», і вони змінювалися, не встигаючи «дістатися» до схваленого проекту. На це вистачило лише Олексія Кучеренка, який 28 лютого 2001 року одержав спеціальне доручення від Віктора Ющенка, тодішнього Прем’єр-міністра. Однак пан Олексій  не встиг підготувати «узгоджені пропозиції щодо зняття даної проблеми», як Леонід Кучма поновив у статусі «губернатора» Євгена Карташова.

      Питання мостів було одним із основних на виїзному засіданнi Кабміну, яке мало відбутися у травні саме у Запоріжжі. Однак місяцем раніше успішний уряд Віктора Ющенка був відправлений у відставку, то ж запоріжці залишилися наодинці з транспортною проблемою обласного центру. Попри те, що Запоріжжя щороку дає щонайменше півмільярда гривень надходжень до державного бюджету, відтак могло б розраховувати на певні фінансові «ін’єкції» з центру.

      Після низки чергових обіцянок столиці у квітні 2004 року запоріжці ризикнули розпочати будівельно-монтажні роботи. Апологетом прокладання мостів саме через Хортицю виступав передовсім Євген Карташов, чинний міський голова. Сьогодні  патріотично налаштовані запоріжці певні, що «підганяв» будівельників саме пан Карташов: чим більший, мовляв, обсяг робіт виконаємо, тим менше буде шансів реалізувати альтернативний проект. Так воно, зрештою, і складається. Навіть після візиту Віктора Ющенка до Запоріжжя і підписання  Президентом України згаданого нами розпорядження будівельники не відразу призупинили роботи, як цього вимагав Кабмін.

Варіанти, версії, проекти...

      Доки працювала створена главою держави робоча група, опоненти часу не гаяли. Близькі до запорізького мера ЗМІ зчинили масовану кампанію із захисту вже задіяного проекту; на його підтримку висловилися під час відвідин Запоріжжя народні депутати Людмила Супрун («Не треба спекулювати екологією») і Ярослав Сухий («Ніякої загрози національній святині мости не несуть»), екс-секретар РНБО Петро Порошенко («Я буду радити Президенту продовжувати будівництво мостів»); депутати міськради надіслали спеціальне звернення до Віктора Ющенка: мости, мовляв, потрібні Запоріжжю, як повітря.

      Та хто ж заперечує? Ще в статусі віце-прем’єра Микола Томенко, пройшовши 10 липня на Хортиці Тарасовою стежкою, запевнив: ніхто, у тому числі й глава держави, не ставить під сумнів потребу в мостах — питання в  чесній дискусії задля визначення того, де їх доцільніше прокладати! Будівництво призупинили, мовляв, аби «подивитися, чи є альтернатива». Вірогідність продовження  реалізації вже задіяного проекту пан Томенко категорично не спростовував, зауваживши, що «у кожній справі є дві сторони: ціннісна, і цінності дійсно слід зберігати; однак є і життя».

      Не визнають компромісів прихильники альтернативних, не «мерських», проектів. Упродовж дванадцяти діб голодували на київському майдані Незалежності активісти Запорізької міської організації «Захистимо Хортицю». Добившись зустрічі з високими посадовцями, вони повернулися додому. І скликали прес-конференцію, на якій оприлюднили свій варіант розв’язання транспортної проблеми Запоріжжя. На неупереджений погляд, гідний уваги фахівців. Справа не лише в тому, що нова магістраль пролягає через не тільки знайдене археологами поховання епохи бронзи, а й через братську могилу часів Великої Вітчизняної війни, що через новий автоперехід транспорт «заструменить» і без того задимленим обласним центром; керівник акції протесту Святослав Щербина, священник РУНВіри, акцентував також на економічній доцільності пропонованого альтернативного проекту. Південний варіант зведення мостів, який складається з дамби через Каховське водосховище і невеликого мосту біля села Розумівка, вдвічі дешевший  уподобаного мером Карташовим. Такого ж висновку дійшли і члени Координаційної ради партійних та громадських організацій при Запорізькій міськраді. Вони вважають злочинним рішення міської влади про виділення 70 гектарів національного заповідника «Хортиця» в постійне користування комунальному підприємству «Управління капітального будівництва», тобто для спорудження автомагістралі через Хортицю. Відповідну резолюцію ще у липні ухвалили на своєму засіданні також члени ради Запорізької обласної організації політичної партії «Народний союз «Наша Україна».

      Пересічні запоріжці пропонують свої, і досить реальні, варіанти. Ветеран «Запоріжсталі» Іван Кокойло, приміром, вважає, що будувати мости слід вище греблі Дніпрогесу. Опорою його, «північного», варіанта має стати острів Леніна. Це не лише спрямує весь транзитний транспорт на автомагістраль «Харків—Сімферополь», але й уможливить безпроблемний рух через багатостраждальну греблю Дніпрогесу винятково пасажирського транспорту і легковиків. Коли ж Україна розбагатіє, каже пан Кокойло, то можна буде задіяти і «південний» варіант, який дасть Запоріжжю об’їзну кільцеву автомагістраль. Фахівці погоджуються, що це було б плюсом для усієї України  — держави, у якій середня швидкість перевезення пасажирів і вантажів становить лише 26 кілометрів на годину, тоді як середньоєвропейський показник — 52 кілометри. Підраховано, що втрати від такого стану транспортних комунікацій у масштабах держави перевищують 12 мільярдів гривень. А це 10-12 відсотків ВВП!

      Попри будь-які підрахунки, більшає прихильників будівництва супермагістралі в обхід Хортиці. Академік Петро Тронько, приміром, дивується, що «хтось дурницю таку придумав — душити Хортицю мостами». Емоційного і  водночас досить аргументованого листа надіслав до редакції «УМ» пенсіонер Микола Головко, мешканець київської вулиці Героїв Дніпра: «12 вересня 2002 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 140-1У, якою передбачено будівництво запорізьких мостів в обхід Хортиці, однак запорізькі чиновники під «проводом» Карташова Є.Г., який з'явився після таємничого зникнення, продовжують роботи... Злодюг-безбатченків слід притягнути до відповідальності... за руйнацію наших святинь».

      В умовах формування чергового нового уряду у таких, як пан Головко, громадян обмаль шансів бути почутим. Члени робочої групи, судячи вже з першого її засідання (за ним я спостерігав), радше за все, таки врахують висновки деяких екологічних експертів: нові мости уможливлять пришвидшення руху транспорту, і Хортиці, мовляв, дихатиметься легше. А якщо б  вантажівки і легковики взагалі оминали острівний заповідник і газували мимо — Хортиці б погіршало?.. Хочеться  додати свій голос до протестного: «Панове, не маніпулюйте аргументами!». Марно: у нашій країні й досі хазяйнують аргументи незрозумілої «маленькому українцеві» доцільності...

Запоріжжя.