Обіцянка-цяцянка — вкладникам радість

      Перебіг подій, якими супроводжується ліквідація збанкрутілого запорізького АТ «Наш банк», аж ніяк не зайвий раз засвідчив, що паталогічно-безмежними в Україні бувають не лише апетити ерзац-банкірів, а й довіра до них облапошених вкладників, які затято не бажають вчитися на чужих помилках.

      «Наш банк» перебрав своєрідну «естафету банкрутства» від свого земляка — запорізького банку «Слов'янський». Щоправда, ці банківські установи «луснули» з різних причин. («Слов'яни» стали жертвою політичного замовлення тодішньої злочинної влади, а «наші» — махінацій спритників). Але, так чи інакше, з банкрутства «Слов'янського» усі запоріжці мали б зробити певні висновки. Дивно, однак більшість з тих, хто «в курсі», і досі не затямила навіть елементарного: початок процедури ліквідації будь-якого банку за українських реалій означає: закінчилися рекламно-схоластичні просторікування стосовно пріоритетних прав клієнта, й остаточно розмежовуються інтереси вкладників і засновників установи. Є аксіомою і те, що з особливим цинізмом обходить законодавчі бар'єри приватник. Він це робить у різний спосіб, залежно від обставин: іноді — не маскуючись, іноді — задіюючи прихований механізм мінімізації власних збитків, своєрідний лохотрон для ладних в усе повірити клієнтів. Саме у такий спосіб, вважає більшість запоріжців, і діяв Ігор Сергієнко, один iз власників «Нашого банку».

       Спершу він звабив нерозбірливих клієнтів високими депозитними відсотками. Потім правоохоронці звинуватили «Наш банк» у незаконних валютних операціях і завдаванні шкоди вкладникам. Нацбанк відкликав ліцензію на прийом коштів від населення. Однак пан Ігор, як стверджували слідчі, змусив правління банку відкривати депозити фізичних осіб і після санкції НБУ. За даними прокуратури, додатково було прийнято від населення ще 1,8 мільйона гривень. Люди продовжували добровільно перекладати свої гривні «з банки в банк», хоча оборудки «команди Сергієнка» вже були предметом публічного осуду.

      Уперше банкіра-спритника заарештували в листопаді 2003 року. Справу, розслідувану Генпрокуратурою, передали у провадження місцевого суду міста Орджонікідзе Дніпропетровської області. Перше засідання було виїзним (у Запоріжжі свідчення Феміді 1 березня дали більш як півтораста вкладників). Юрій Тягунов, адвокат банкіра, інформував ЗМІ, начебто суд сумнівається в об'єктивності розслідування. Припущення частково підтвердилося під час другого засідання: суд визнав недоцільним надалі утримувати пана Сергієнка під вартою. З цього була низка суперечливих судових вердиктів, внаслідок яких екс-банкір опинявся то за гратами, то знову на волі. Гнів на милість змінили і вкладники, одержавши з Фонду гарантування вкладів по три тисячі гривень.

      Заможнішим фізичним особам кортіло повернути всі вклади («Наш банк» заборгував їм 27 мільйонів гривень). Голова ліквідаційної комісії Олександр Волков у червні бідкався, що на рахунку є лише 600 тисяч, бо він не може знайти боржників «Нашого...». Згубну роль «тіні» у цьому, як з'ясувалося невдовзі, взяв на себе ВАТ «Запорізький арматурний завод»: під гарантії цього не вельми прибуткового підприємства «Наш банк» надав низці приватних фірм кредитів на загальну суму в 15 мільйонів гривень.

      Більшість позичальників «випарувалася», і навіть ті з ошуканих, хто мало що зрозумів, «прокинулися», коли в ЗМІ з'явилося повідомлення про намір акціонерів арматурного заводу провести загальні збори, стрижневим питанням яких мав стати розподіл прибутків за 2004 рік. А чи не наші, мовляв, грошики ділитиме підприємство? То ж логічно, що ініціативна група подала позов до Шевченківського району Запоріжжя з клопотанням заборонити проведення зборів. Один із керівників ініціативної групи «Нашого банку» Ігор Лопатко впевнений у тому, що розподіл дивідендів на цьому підприємстві є нелегітимним до повернення взятих у кредит мільйонів.Суддя пані Голубкова погодилася з такою оцінкою ситуації і заборонила проведення зборів. Голова правління ВАТ арматурників Микола Скороход у розпачі: а як нам бути, мовляв, із 11-мільйонними збитками підприємства за попередні роки?

      Вкладників «Нашого банку» цікавило передовсім питання, яким чином правління ВАТ зуміло укласти з головою ліквідкомісії паном Волковим унікальну мирову угоду, у якій зафіксовано, що підприємство зобов'язане повернути збанкрутілій банківській установі вже не 15 мільйонів, а майже втричі меншу суму в 4,8 мільйона? А більше й не одержати, стверджував Олександр Волков. У заставу, мовляв, передано не весь завод, а лише один цех і обладнання, «вік» якого перевищував тридцять років; реалізувати ж таке «добро» можна лише як металобрухт. На підтвердження його версії незалежна експертиза й оцінила заставне майно ВАТ у 4,8 мільйона гривень. Продати цех вельми проблематично з огляду на те, що земля, на якій він базується, є власністю акціонерів підприємства, а не виробничого підрозділу.

      В одному не відмовиш Олександру Волкову: не його це повноваження — персоніфікувати винуватців видачі кредитів на кабальних умовах. До того ж, ліквідатор принагідно радив вкладникам поцікавитися процедурою визначення експертів для оцінки майна ВАТ і власне експертизою. Однак ошукані клієнти «Нашого банку» далі попростували протоптаною стежиною — до столиці. У Києві вони добилися тільки зустрічі з керівництвом Нацбанку, але не збільшення суми обов'язкових виплат із Фонду гарантування вкладів — наполягали на п'яти тисячах. Заступник голови НБУ Володимир Кротюк, який є водночас і розпорядником згаданого Фонду, пояснив, що дія нововведення не має «заднього ходу» і поширюватиметься на жертв наступних збанкрутілих банків.

      Пікантна деталь: на зустріч із паном Кротюком вкладники делегували не лише керівників ініціативної групи Ігоря Лопатка і Неллі Босієву, а й...Ігоря Сергієнка. На той час його адвокати добилися зміни не тільки запобіжного заходу щодо власника «Нашого банку», а й настроїв у таборі вкладників. Їм настійно, щодня втовкмачували, що левова частка вини за невиплати лежить на керівниках НБУ, а «наш Ігор ледве сам не став жертвою». Коли так, то «дайош пікети у столиці»!

      Улітку вкладники добряче дістали НБУ і Кабмін. Скандували вони не лише з приводу того, що із 5700 клієнтів «Нашого банку» 2365 так і не одержали своїх грошей. Потрібно 27 мільйонів, а ліквідкомісія нашкребла тільки близько трьох — отож геть головного ліквідатора! Цю вимогу задовольнив особисто голова НБУ Михайло Стельмах, зустрівшись із представниками пікетувальників. Він повідомив також, що на клієнтів «Нашого банку» поширено дію прийнятого 21 червня закону щодо збільшення виплат із Фонду гарантування вкладів до п'яти тисяч гривень.

       Олександра Волкова «пішли», а його місце зайняв Олег Бордюг. Чи не за порадою Ігоря Сергієнка вкладники галасували під стінами НБУ саме за цю кандидатуру? Дивний вибір ошуканих: пан Бордюг був головою спостережної ради «Нашого банку», а нині спілкується з підсудним Сергієнком у статусі його адвоката.

      Далі — більше. Вислизнувши з-під арешту, Ігор Сергієнко скликає збори за участi як акціонерів, так і вкладників. Їм було запропоновано реалізувати фантастичний проект з метою реанімувати «Наш банк». Окупувавши трибуну, пан Сергієнко пообіцяв, що гарантує виплату всіх вкладів, сума яких не перевищує п'яти тисяч гривень, упродовж місяця. Із 10-тисячниками опальний банкір висловив готовність розрахуватися максимум за півроку. Вдвічі більше, зазначив він, чекатимуть своїх кровних ті, хто довірив «Нашому банку» до 50 тисяч гривень. Решту, а це 11 мільйонів 73 тисячі, банкір-підсудний присягався виплатити найбагатшим упродовж двох років.

      Звідки грошики? Співвласник збанкрутілої установи закликав збори до взаємодовіри і участі в... акціонуванні «Нашого банку». Гуртом, мовляв, ми доб'ємося від Нацбанку повернення ліцензії — і справи з відродження установи підуть! Гадаєте, учасники зборів сказали «фе»? Навпаки, більшість схвалила такий варіант розвитку подій. Попри те, що присутній на зібранні представник Запорізького облуправління НБУ Олег Кирилюк намагався роз'яснити надто довірливим потенційним акціонерам: ви, мовляв, станете власниками папірців, і ніхто у такий спосіб не поверне вам вклади! Клієнтам все одно припала до вподоби перспектива змінити статус вкладника на статус співвласника банку. Збанкрутілого? Та якось викрутимося! Як повідомив голова ліквідкомісії Олег Бордюг, програму фінансового оздоровлення «Нашого банку» вже підготовлено для оцінки експертами НБУ. Її схвалення уможливить поновлення ліцензії, переконаний пан Бордюг.

      Справді приємну, без будь-яких умовностей, новину повідомила вкладникам Неллі Босієва: рішенням Вищого господарського суду України у власність АТ «Наш банк» повернуто клуб «Запорозька Січ». Вартість цього об'єкта експерти оцінюють приблизно в десять мільйонів. Керівник громадської організації із захисту інтересів вкладників вважає, що в такий спосіб можна буде відновити і решту активів банку. А це, на думку пані Босієвої, гарантує реанімацію «Нашого...».

      Не сплять і недруги вкладників. До пікетування вдалися, зокрема, робітники арматурного заводу. Низку акцій протесту вони провели під стінами облдержадміністрації і місцевого суду Шевченківського району Запоріжжя. Акціонери вимагають скасувати фактичний арешт, накладений на майно. Голова правління ВАТ «Запорізький арматурний завод» Микола Скороход стверджує, що підприємство не може взяти кредити, а це загрожує зупинкою виробництва. «Саме цього хтось і добивається, — вважає голова профкому арматурного заводу Віктор Рябко. — Візьмуть підприємство у лещата банкрутства, аби потім придбати за безцінь».

      Далеко не всі запоріжці впевнені, що з «Нашим банком» далі буде все гаразд. Надто фантастичним видається проект банкіра-підсудного. Намагається «приземлити» оптимістів обласне управління НБУ. В офіційно опублікованому повідомленні прес-служби висловлено застереження, що «...заходи щодо збільшення статутного фонду банку на 25 мільйонів за рахунок відмови вкладників-фізичних осіб від депозитів і зарахування їх в оплату акцій АТ «Наш банк»... не вирішують проблему фінансової стабілізації банківської установи. Відновлення діяльності банку потребує інвестицій у зв'язку з невиконанням боржниками банку, які є його акціонерами або причетними до них особами, зобов'язань із повернення боргів».

      А вкладник слухає і вірить «нашому Ігорю», а не застереженню фахівців. Раз так, то навіщо ж рахувати чужі гроші?..

Запоріжжя.