Розбрат на день народження

      Учора в Нью-Йорку розпочався найбільший в історії триденний саміт лідерів світу, присвячений 60-й річниці заснування ООН. До «Великого Яблука» з'їхалися 175 глав держав та тисячі членів державних делегацій. У Нью-Йорку вже перебуває українська делегація на чолі з міністром закордонних справ Борисом Тарасюком, а прибуття Президента України Віктора Ющенка та його виступ перед учасниками саміту очікують завтра, в останній день його роботи.

      Саміт відбувається не в атмосфері святковості, а скоріше — невпевненості. Його учасникам важко знайти спільну мову, хоча позавчора з великими зусиллями все-таки вдалося узгодити проект заключної декларації. Він є результатом компромісу і нікого не задовольняє.

       Міжнародні експерти працювали впродовж року і всередині літа таки досягли консенсусу стосовно реформування міжнародного молоха, яким є ООН. У грубому приближенні, компроміс полягав у тому, що бідні держави повинні були підтримати рішення, важливі для багатих країн, а навзамін отримати гарантовані гроші на свій розвиток.

      І коли успіх був близьким, у гру включилися уряди країн, які відчули занепокоєння тим, що досягнений компроміс загрожує їхнім інтересам. Найбільше олії до вогню підлив новий посол США при ООН Джон Болтон, кандидатуру якого американський президент Буш проштовхнув через Конгрес незважаючи на те, що Болтон має репутацію запеклого ворога ООН. Тож новий посол США у серпні представив кількасот поправок до проекту заключної декларації. Американців непокоять передусім жорсткі правові та фінансові зобов'язання. Китай, Росія та інші тоталітарні й напівтоталітарні країни насторожено ставляться до ідеї створення нової інституції ООН з захисту прав людини. Країни «серединки», тобто і не бідні, але й не зовсім заможні, з великим небажанням приглядаються до суперечки дуже бідних та дуже багатих, оскільки про них та їхні інтереси зовсім забуто.

      У підсумку, у прийнятому у вівторок проекті заключного документа вже не міститься зобов'язання розвинених країн щороку виділяти 0,7 відсотка від вартості свого річного національного валового продукту на розвиток бідних країн. Після довгих суперечок вдалося домовитися і з інших суперечливих питань. Шість найголовніших з них є:

      — Боротьба з тероризмом: за волею розвинених країн, в проекті міститься засудження тероризму та заклик до боротьби з ним, але бракує найважливішого — визначення тероризму, без якого, наприклад, мусульманські фундаменталісти можуть визнати самогубчі замахи однією з дозволених форм національно-визвольної боротьби;

      — Відповідальність за захист так званих «країн, що впали»: мова про ситуацію, коли ООН повинна втрутитися, якщо держава не може гарантувати своїм громадянам безпеку;

      — Створення Комісії будівництва миру, яка має зопікуватися відбудовою державних інституцій в зруйнованих війною державах. Уже є згода на її створення;

      — Створення ради у справах прав людини. Вона має замінити теперішню Комісію з прав людини, яка вже стала пародією. З огляду на спротив авторитарних країн, ще не відомо, як ця рада буде виглядати;

      — Зброя масового знищення: розвинені країни на чолі зi США хочуть утворити механізми, які будуть запобігати її розповсюдженню;

      — Реформа управління ООН: афера з програмою «Нафта в обмін на харчі» розкрила серйозні недоліки внутрішньої організації секретаріату ООН. Більшість країн погоджується стосовно потреби змін в секретаріаті, але десятки інших держав, які мають в секретаріаті власні інтереси, передусім Куба та Венесуела, виступають проти реформ. Документ не містить подробиць реформи секретаріату.

      Генсек ООН Кофі Аннан так прокоментував текст узгодженого прикінцевого документа: «Це не зовсім те, чого ми хотіли, але принаймні маємо хоч грунт для будівництва». Особливо гострим питанням залишається розширення складу Ради безпеки ООН. Надалі немає згоди, як і за рахунок кого розширювати цей важливий орган. Дипломати ООН вважають, що провал найбільш представницького в історії організації саміту не спричинить негайний розпад ООН, але матиме для неї фатальні наслідки невдовзі.

      ООН була більш керованою та дієвою на момент заснування 60 років тому, оскільки нараховувала тоді 50 членів. Тепер вона нараховує 191 країну і опинилася перед найбільшою кризою в своїй історії.

А ТИМ ЧАСОМ...

Нежданий Лукашенко і 115-тонний продукт Церетелі в Нью-Йорку

      Президент Білорусі Олександр Лукашенко, попри попередження влади США про небажаність його присутності в Америці, таки вилетів на сесію Генеральної Асамблеї ООН. Ситуація нагадує осінь-2002 року, коли Леонід  Кучма, попри фукання Заходу, прилетів на саміт НАТО, змусивши «яструбів» вперше в історії Альянсу розсадити лідерів за французьким алфавітом. Білоруський автократ не бував у США з 2000 року, нагадує сайт «Корреспондент», тоді він теж прилітав до Нью-Йорка на Генасамблею ООН.

      Чи вдасться «бацькі» попіаритися — невідомо, а от його колега по Союзу Володимир Путін їде до США з широкомасштабною рекламною кампанією власного «я». Президент РФ візьме участь у безпрецедентній кількості «позастатутних» заходів, починаючи від відкриття художньої виставки «Росія» у музеї Соломона Гуггенхейма і пам'ятника жертвам трагедії 11 вересня, вирізьбленим великим у всіх значеннях цього слова скульптором Зурабом Церетелі. Пам'ятник, який називається «Сльоза пам'яті», встановлять не в Нью-Йорку, а в місті-супутнику Байонн, за 28 км від «великого зеро». «Справа в тому, що 115-тонний дар американському народові з труднощами знайшов міську адміністрацію, яка погодилася його прийняти», — в'їдливо коментує газета «Коммерсант».

Інф. «УМ».