Шуро, сушіть сухарі!

      За останні два тижні хліб в Україні подорожчав на 20—30 копійок. Місцями, як-от в Ужгороді, ціни сягали взагалі аж трьох гривень. І рано тішитися, якщо вашу область загальноукраїнська тенденція оминула — значить, місцеві пекарі тримаються з останніх сил, які ось-ось мають здати. Хвиля подорожчання шириться стихійно і безпосередньо залежить від волі місцевої влади, оскільки центральна (Кабмін) досі воліла за краще відмежуватися від соціально вибухової проблеми. Щоправда, учора в уряді Януковича під головуванням першого віце-прем'єра Миколи Азарова відбулася нарада з хлібного питання. На якій, однак, не домовилися ні до чого кращого, ніж повернутися до цієї теми пізніше — після восьмого листопада. Тим часом, схоже, на цей раз аграрним керманичам не втриматися в кріслі. Як повідомило «Інтерфаксу-Українi» інформоване джерело в КМУ, віце-прем'єр з питань АПК Іван Кириленко незабаром може піти на пониження — у «сільські» міністри. Тоді як міністра агрополітики Сергія Рижука відпустять на голову рідної Житомирської облдержадміністрації.

      Урядова політика адміністративного стримування цін на хліб зазнала остаточного фіаско. У жовтні більшість областей якщо не перейшли до вільного ціноутворення, то принаймні визнали, що на збереження «красивої міни» й низьких цін у регіональних «засіках» уже не вистачає ні дешевої пшениці, ні фінансів для покриття пекарських збитків. Сталося те, про що фахівці зернового ринку попереджали ще влітку: хліб почав стрімко дорожчати. В деяких регіонах за кілограмову паляницю вже просять три гривні.

Ціна «росте», Кабмін не бачить

      У магазинах ціни на «продукт № 1» почали підвищувати ще у вересні. Першими, за даними Мінекономіки, наслідки неврожайного року і нефахової урядової політики відчули закарпатці та мешканці Київської області, де кілограмова хлібинка з борошна першого гатунку подорожчала  до 1,54 і 1,43 гривні відповідно. У жовтні цінові стрибки з поодинокого явища переросли в масову лихоманку, яка, за визнанням першого віце-прем'єра Миколи Азарова, зачепила дванадцять областей. Буквально за останні два тижні хліб у більшості регіонів подорожчав на 15—20 відсотків. Пекарі змушено пішли на підвищення через стрибок на продовольчу пшеницю, тонна якої в середньому коштує 1200 гривень замість торішніх 450 чи позаторішніх 600. Зараз  «першосортний» хліб, за словами Миколи Яновича, найдорожчий на Вінниччині, де біла паляниця в середньому коштує 1,67 гривні, а щастить найбільше миколаївцям, які за такий самий буханець віддають лише 1 гривню 22 копійки.

      Не виробивши єдиних для всіх областей правил боротьби із «хлібною лихоманкою», уряд дозволив регіонам жити за законами «феодальної роздрібленості», де кожен голова-«губернатор» сам вирішує, що і як йому робити. Щоправда, в центрі рекомендували у будь-якому випадку продотувати так звані «соціальні» — дешеві — батон і два види паляниць, випікаючи їх у невеликій кількості. Отож області швидко поділилися на тих, де визначилися і відпустили ціни у вільне плавання, щоб урятувати пекарів від збитків, і на тих, де збиралися їх тримати, поки хлібокомбінати геть не збанкрутують...

      Але ринок є ринок: хліб із «дешевих» регіонів «потік» у дорогі. Тобто неузгодженість між регіонами, визнав Азаров, призвела до ще більших збиткiв у хлiбобулочнiй галузi i додаткових витрат населення. Невідомо, куди дивився Микола Янович раніше, але вчора нарешті в уряді зрозуміли, що пора виробити узгоджену цiнову полiтику на ринку зерна, борошна, хлiба i хлiбобулочних виробiв, — зібрали керівництво областей на спеціальну нараду.

      Паралельно з невдалою спробою перекласти «хлібну» відповідальність на місцеву владу тут, у Києві, «провалили» плани з державних заготівель зерна, які, згідно з літніми заявами уряду Януковича, мали врятувати народ від дорогих паляниць і батонів. За словами Азарова, замість одного мільйона тонн зерна Держкомрезерв придбав усього 203 тисячі, а ДАК «Хлiб України» — 120 тисяч замість 300. Не краща ситуація і з регіональними заготівлями: запаси зерна станом на 28 жовтня  там не перевищували трьох мільйонів тонн, тобто не дотягували і до половини від поставленого Кабміном Януковича завдання... Тим часом у регіонах викручувалися, як могли.

Закарпатці стають у черги

      Усі рекорди, певно, побив Ужгород. «Голодомор повертається?» — з таким заголовком вийшла друком цього місяця одна з місцевих газет. У середині жовтня поміж ужгородців виник панічний страх, що тепер, у двадцять першому столітті, страшні часи голоду, ніколи не відомого Закарпаттю, можуть настати й тут. Адже раптом в облцентрі з крамниць зник хліб.

      Зранку 11 жовтня закарпатці подалися по хліб. На довжелезні й виснажливі, наче за «совка», черги не чекав ніхто, але в Новому районі, новітній частині Ужгорода, продавали лише паляниці Ужгородського хлібокомбінату аж... по три гривні. І люди купували. Адже ніде більше хлiба не було.

      Тим часом державна та інша контрольована СДПУ(о) преса повідомляла, що «ціни на переважну більшість продуктів залишаються стабільними, не змінилася вартість борошна і хліба в усіх районах області». Ціна справді не змінилася, та ж сам хліб зник! Приватні пекарні, які насамперед забезпечують Ужгород найголовнішим продуктом,  припинили роботу. Причина перша — трус податкової адміністрації. Причина друга — борошно дорожчало, а від пекарів вимагали залишити ціну сталою.

      Голова Закарпатської облдержадміністрації Іван Різак побачив у хлібній лихоманці змову фірм-монополістів, хоча насправді в місті хлібом торгують чимало виробників. Виявилося, що обласна, а потім і міська влади й зініціювали ті самі перевірки. Міська санітарно-епідеміологічна станція «потрусила» 22 ужгородські пекарні та 32 ятки. Проте підприємці вчасно позачиняли перед ревізорами двері своїх крамниць, а один із них просто спустив на перевіряльників свого пса.

      Ось чому численні пекарні зачинилися, а хліба в місті майже не стало. Сьогодні влада долає кризу за рахунок фактично державного Ужгородського хлібокомбінату, який  у кілька разів збільшив виробництво не вельми популярних у місті буханців, які, як твердять ужгородці, хибують на надмірну вологість та недопеченість. Пересічні ціни на хліб на Закарпатті коливаються від 1 гривні 10 копійок (за довгу «палицю», яка нагадує батон) до 1,30—1,60 гривні за паляницю з борошна вищого сорту.

Галичина: регулювання з ринковим підтекстом

      Сусіди закарпатців — львів'яни та івано-францівці — пішли іншим, «ринковішим» шляхом. Зазнавши за місяць до 100 тисяч збитків, пекарі переконали голову Львівської облдержадміністрації Івана Стефанишина, що треба піднімати ціни. Хліб у Львові подорожчав на 20 відсотків: батон тут коштує 1,15 гривні, чорний «Український» — 1,35 гривні, а білий із борошна вищого гатунку — 1,55 гривні. «Якби влада штучно стримувала ціни ще протягом якогось часу, це призвело б до того, що хлібозаводи не змогли б придбати борошна, бо залишилися без оборотних засобів, а потім — до великого стрибка ціни на хліб», — зауважив львівський керівник.

      Голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк також скасував своє липневе розпорядження про регулювання цін на хліб, натомість запровадивши максимальні ціни на борошно 1-го  гатунку. Окрім того, всі франківські пекарні зобов'язані кожну десяту паляницю випікати «соціальною» — «Формову» (по 1,54 гривні) та «Подову» (по 1,40 гривні).

      Так само зробили й тернополяни, де вирішили, що ціни на хліб можна втримати, «загальмувавши» подорожчання борошна. Своїм розпорядженням голова облдержадміністрації Іван Курницький тимчасово — до 1 січня 2004 року — встановив максимальну відпускну ціну на пшеничне борошно вищого гатунку, вироблене із зерна регіональних ресурсів, — 1170 гривень за тонну з урахуванням ПДВ. Звичайно, у магазинах його можна продавати дорожче, ніж за гривню 17 копійок, — проте лише з урахуванням вартості розфасовки, сказано в документі. Про ціни на хліб в області поки що мовчать.

      Тоді як дешеві волинські та рівненські паляниці «мігрують» за межі області. Як повідомив УНІАН заступник голови облдержадміністрації Олександр Чуприна, рівненський хліб — один з найдешевших в Україні, кілограм борошна першого гатунку коштує 1 гривню 33 копійки.  Отож найбільші виробники — АТ «Поліссяхліб» та «Рівнехліб» — ще пару тижнів потримають ціну на нинішньому рівні,  потім доведеться відпускати. Надалі стримувати її зростання буде важко і недоцільно, оскільки зростає ціна на борошно, зазначив заступник «губернатора».

Київ годує чернігівчан і житомирян

      У Центральній Україні «погоду» на хлібному ринку робив і робить Київ, де батон коштує 90 копійок, чорний «Український» — 84 копійки, а кіло білого з борошна першого сорту 1 гривню 33 копійки. Дешевизна паляниць — особлива гордість голови Київської міськдержадміністрації Олександра Омельченка. Проте учора Сан Санич оголосив, що з  15 листопада у столиці хліб подорожчає на 16—18 відсотків.  «Український», батон та білий коштуватимуть від 1 гривні 30 до 1 гривні 50 копійок. Перед тим, як прийняти таке непопулярне рішення, Київміськадміністрація розглядала різні варіанти регулювання ринку і дійшла висновку, що запобігти підвищенню цін на хлібобулочні вироби неможливо через високі ціни на продовольче зерно.  Зараз столиця закуповує зерно для власних потреб із Росії, Казахстану, Канади і США. Проте головною з причин, які, за словами Омельченка, позбавляють киян дешевих буханців, став факт масового вивезення хліба в інші регіони. Щодня Київ випускає приблизно 900 тонн хліба, з яких у інші регіони вивозиться понад третину — 300-350 тонн. 

      Наприклад, на Чернігівщину. Голова тамтешньої облдержадміністрації Валентин Мельничук заявив, що влада регулюватиме ціни лише на стратегічні для населення види хліба, а на здобу відпустять у «вільне плавання». Згідно з останнім «хлібним» розпорядженням, підписаним у середині жовтня, у Чернігові  встановили, що за буханець (800-грамовий) популярних «Дарницького» чи «Українського» подового необхідно сплатити 1 гривню 6 копійок, а за батон — 1,24 гривні.  Хліба в облцентрі вистачає, бо, окрім своїх пекарень, його завозять навіть із Києва: 150 кілометрів для столичних виробників  — не відстань. А в деяких райцентрах, зокрема у Мені, столичні хліб та батони навіть стали витісняти продукцію місцевих виробників.  Тут грає роль більш висока якість і нижчі ціни. Так, ще зовсім недавно буханка «Дарницького» у Мені коштувала гривню. За кілька останніх днів ціна піднялася на чотири копійки. Тепер, треба чекати, ще підніметься — з 15 листопада, коли подорожчає столичний хліб.

      До середньої у цій частині України ціни — 1 гривні 33 копійок — підтягнулися і ВАТ «Житомирхліб», де паляниці подорожчали на 10-20 копійок. Чи втримають її після київського підвищення? Навряд чи — інакше чернігівці і кияни переключаться на житомирський хліб.

      У Сумах, щоб не підвищувати і так порівняно високі ціни (білий із борошна першого сорту тут продають по гривні 50), пекарі погіршують якість паляниць. Наприклад, французьку булку тут можна переплутати із сірим хлібом. Влада поки що мовчить і запевняє, що контролюватиме якість.

Південнi тенденцiї: всім би в Крим

      У Полтаві хліб «підскочить» уже сьогодні. Принаймні про неможливість стримувати ціни розказував із тиждень тому голова Полтавської облдержадміністрації Олександр Удовиченко. «В область досі не прийшли оператори з хорошими фінансовими ресурсами», — скаржився він, відтак зерно полтавські пекарі змушені закуповувати дрібними партіями по 1240—1260 гривень за тонну. За таких умов хіба спечеш хлібину по гривні 36? Он сусідня Кіровоградська область уже торгує буханцями по 1 гривні 60 копійок, а Юрій Куликовський, тамтешній начальник управління економіки і власності облдержадміністрації розповідає місцевій пресі про особливості  адресної допомоги малозабезпеченим. За попередніми розрахунками, кожен бідака, а таких у Кіровоградській області 40 тисяч, одержуватиме по 20 з половиною (!) копійок допомоги щодня.

      В очікуванні підвищення перебувають й інші регіони — Дніпропетровська, Черкаська, Харківська, Донецька, Херсонська, Вінницька та інші області, де час від часу скаржаться то пекарі через збитки, то влада через масове вивезення хліба до сусідів.

      На цьому тлі найспокійніше картина виглядає у Сімферополі, де хліб завжди був одним із найдорожчих в Україні, а влада — схильна до адмінрегулювання. Як і   загалом у Криму, там так званого соціального хліба немає, а відтак і  ажіотажу, черг, бійок. Натомість постановою Радміну АРК від 13 жовтня 2003  тимчасово, до 3 лютого 2004 року, зафіксовані ціни. Зокрема, документом   визначено, що хліб із  пшеничного борошна  1-го сорту має коштувати 1,75 гривні  за кілограм, хліб із суміші житнього і пшеничного борошна — 1,50 гривні за кілограм. На решту сортів, знову-таки до лютого,  встановлено граничний рівень торговельної надбавки — 10 відсотків  до  оптово-відпускної ціни  виробника.

      На нараді з керівниками міст і районів у Сімферополі 30 жовтня прем'єр Сергій Куніцин попередив їх про персональну  відповідальність  за забезпечення  населення хлібом за доступними цінами. Він заявив, що не є прихильником переходу на систему дотацій для пільговиків при скасуванні фіксованої ціни на масові сорти хліба, як це пропонують зробити в Ялті  та інших містах, оскільки, мовляв, подібна  схема може стати  громіздкою і малоефективною та вимагатиме тримати «армію контролерів». Однак органи місцевого самоврядування, зазначив прем'єр,  мають право самі приймати рішення на своїй території. Отже, ходові сорти  хліба у Сімферополі дещо дорожчі, ніж «зафіксовані»: білий «Південний» вагою 700 грамів коштує 2,10, півкілограмовий батон «Кримський» — 1,80 гривні, а 600-грамова цеглинка «Курортна» — 1,55 гривні.

Без жита — не жити

      Отже, області застигли в напрузі, а на нараді в Києві тільки й змогли домовитися до того, що за тиждень у Кабміні зберуться ще раз, щоб узагальнити регіональні пропозиції. Тим часом пекарі прогнозують, що це — початок. Хліб ростиме в ціні ще з місяць, і аж потім ціни зупиняться. Протягом листопада, пообіцяли УНІАН у Всеукраїнській асоціації пекарів, паляниці подорожчають у середньому ще на 25-30 відсотків.  «Пшениці завезли досить, проблем із зерном уже не повинно бути», — зауважив представник асоціації. Проте збіжжя дороге, і з цим нічого не поробиш. «Після листопада подорожчання має припинитися на всі види хліба, окрім житнього», — вважають представники ВАП. Від улюблених житніх «цеглинок», можливо, нам узагалі доведеться відмовитися — запасів жита у пекарнях вистачить тільки на два-три місяці. Так що вихід один — сушити житні сухарі.