Іванов та його сумніви

01.11.2003
Іванов та його сумніви

«До бар'єру!» Стіл переговорів як чіткий кордон між українськими та російськими інтересами. (Фото Укрінформ.)

      Позавчорашні переговори міністрів закордонних справ України та РФ та інформація, яку було після них надано пресі, тільки зайве підкреслила, що будівництво дамби від Тамані до Тузли — не примха краснодарських козацьких вождів, а продумана державна політика Росії. Перед початком київських переговорів Ігор Іванов, керівник зовнішньополітичного відомства РФ, запевнив, що Росія поважає територіальну цілісність України, що для нормальної людини з навіть посереднім IQ означає: Росія не піддає сумнівам непорушність українських державних кордонів, у межу яких, згідно зi ще радянськими документами, а також низкою хронологічно наступних українсько-російських договорів, входить і острів Коса Тузла. Утім надвечір, після кількагодинних засідань фахівців обох міністерств, п. Іванов вийшов до журналістів уже з іншою думкою: росіяни, сказав він обережно, сумніваються у приналежності Тузли Україні. Розумна обережність, у народi звана хитрістю, — гарна зброя дипломатів. Однак непогано її зміцнити ще й якимись документами. «Є документи, представлені українською стороною зі своїм обгрунтуванням, є документи, представлені російською стороною... Різні документи можна по-різному трактувати», — пояснив Iванов. Ніхто за минулу добу, зокрема і  з російського боку, не розтлумачив, що ж то за новоявлені документи, які засвідчують приналежність Тузли Краснодарському краю; про них, тобто, нічого не відомо ні сьогодні, ні раніше, бо ж досі Москва не пред'явила жодного паперу на користь тези про «російську прописку» острова. За два дні до згаданих переговорів Леонід Осовалюк, начальник відділу МЗС з правового оформлення державного кордону України, сказав журналістам: «На сьогодні російська сторона не пред'явила жодного документа, який би ставив під сумнів належність острова Коса Тузла Україні, а також жодного документа, який би ставив під сумнів правильність нанесення лінії держкордону між Україною та Російською Федерацією у Керченській протоці». Більше того, як передає УНІАН, п. Осовалюк переконаний, що «таких документів у природі не існує, тому що в Радянському Союзі дуже чітко було поставлено роботу з відстеження правильності нанесення лінії кордонів між союзними республіками, сусідніми державами, тож будь-яких подвійних документів на цю тему бути не може». Банальна логіка спостерігача підказує, що український дипломат навряд чи помиляється, адже якби в Росії були серйозні альтернативні документи на користь російської приналежності Тузли, Москва вихопила б їх із кишені в першу ж секунду після початку скандалу навколо дамби, а якщо бути точнішим — то це сталося б ще 13 років тому.

      Не сприяла реанімації втраченого за останній місяць міфу про дружбу двох братніх народів і ще одна заявка російського міністра, зроблена у Києві, — про те, що «перебування українських прикордонників на острові Тузла навряд чи відповідає нинішній ситуації». Наш міністр у відповідь не наважився закинути щось зухвало-адекватне, приміром про «невідповідність ситуації перебування російських прикордонників на дамбі та поблизу неї». Однак відповідь Костянтина Грищенка була твердою: «Це безперечно українська територія, і прикордонники там не стільки для того, щоб охороняти, скільки довести те, у що ми віримо».

      Після переговорів делегацій МЗС двох держав стало також зрозумілим, що питання Тузли Москва тісно пов'язує з вирішенням проблеми щодо розмежування морського простору в Азові та Керченській протоці. Загалом київська зустріч міністрів стала не етапною в переговорах щодо морського кордону між Україною та Росією, а, так би мовити, ознайомчою. Це засвідчив і Ігор Іванов на заключній прес-конференції, мовляв, делегації не ухвалювали рішення по суті, а заслуховували позиції одне одного. Наступні кроки намацуватимуть заступники міністрів — пп. Моцик (від України) та Калюжний (від Росії) — на консультаціях, запланованих на наступний тиждень, конкретно — на 5 листопада.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>