Підводні копняки

      Будівництво Північно-Європейського газопроводу (ПЄГ), який проляже дном Балтійського моря від російського Виборга до німецького Грайсфальда, переслідує значною мірою політичну мету. Росія не залежатиме від політичної волі транзитних держав — України, Білорусі, Польщі. Втім незалежність Росії від України почнеться не раніше 2010 року — таким значиться у проектній документації кінцевий термін проекту газопроводу довжиною в 1200 км. Угоду про такий обхідний шлях російського газу в Європу підписали 8 вересня (саме коли в Києві вибухнула політична криза) представники російського «Газпрому» та німецьких компаній BASF AG і E.ON AG у присутності канцлера Шредера й президента Путіна. Згідно з документом, планується створити компанію North European Gas Pipeline Company, яка отримає виняткове право на експорт блакитного палива в Європу. «Газпром» матиме в ній частку в 51 відсоток акцій. Вартість проекту оцінюється в 4 млрд. євро.

      Напочатку планується протягнути одну нитку газогону потужністю перекачування 27,5 млрд. кубометрів на рік. Друга газова жила ПЄГ дозволить збільшити пропускну здатність нових «труб» до 55 млрд. кубометрів. Це фактично половина газу, що нині прямує з Росії в Європу через українські транзитні газові жили. Нагадаємо, що цьогоріч експорт через українську територію становитиме 115 млрд. кубометрів (це включаючи газ, який зараховується як оплата за транзит).

      Відгуку перших осіб України на німецько-російський обхідний манер ми не почули — Києву саме в той час було не до того, та й «перших осіб» у державі 8 вересня відчутно поменшало. А в прес-службі Мінпаливенерго газеті «Комерсант-Україна» прокоментували, що згадані домовленості безпосередньо на Україну ніяк не вплинуть, оскільки йдеться не про альтернативний газопровід, а про цілковито інший проект. «Подібні проекти швидко не робляться. Росія підійде до створення ПЄГ у 2010 році. При цьому даний газопровід не відбере в України можливих обсягів газу, бо нині в державах Євросоюзу у зв'язку зі зростанням цін на нафту споживання цього виду палива значно збільшилося», — сказали в Мінпаливенерго. Можливо, коли новий український уряд стане до роботи, буде вироблено й консолідовану державну позицію щодо ПЄГ, адже, попри заспокійливі коментарі дрібних чиновників, нова газова жила суттєво зачіпає інтереси України. Зрештою, ми не Чечня, щоб бути «політично неблагонадійними для перекачування газу на Захід. Приблизно такої ж думки й експерт Німецького інституту економічних досліджень Фердинанд Павел. «Це політично обумовлене рішення, — сказав він в інтерв'ю радіо «Свобода», — оскільки транзитних потужностей, що простягнулися через Україну, достатньо. Навіть якщо, як очікується, попит на газ у Західній Європі зросте, дешевше розбудувати потужності в Україні, ніж тягнути нову трубу по дну Балтійського моря».

      Тим часом Польща та пострадянські держави Прибалтики почали контрпропагандистську роботу в ЄС, намагаючись переконати Союз у тому, що ПЄГ є непродуманим проектом, в якому Німеччина порушила корпоративні інтереси ЄС, зокрема кількох його членів. Президент Польщі Александр Кваснєвський нещодавно, як інфорує ПАП, висловив обурення тим, що Берлін здійснює такий масштабний проект, ігноруючи економічну вигоду партнерів по ЄС. Польща та насамперед Латвія прагнуть переконати ЄС у тискові на Німеччину, аби та відмовилася від проекту.

      Схожої позиції притримуються й німецькi правi. Лідер фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Вольфганг Шойбле заявив, що в разі перемоги на виборах християнські демократи залучать до проекту також Польщу й країни Балтії, які несправедливо обійшло нинішнє керівництво Німеччини, вступивши у спільний з Росією проект. Чи вдасться це німецьким правим і чи захочуть вони лобіювати інтереси інших країн, коли закінчиться красива передвиборча риторика? І що може зробити Україна?

      «Негативні наслідки для України вдасться суттєво обмежити, якщо українська сторона запропонує «Газпрому» та споживачам у Західній Європі вигідні умови для перекачування газу, — розмірковує в інтерв'ю радіо «Свобода» вже згаданий пан Павел. — Намагання отримати якомога більше грошей за кожен кубічний метр газу нічого не дасть. Виграти можна, якщо зменшити збори за транзит і таким чином спонукати «Газпром» до збільшення обсягів газу, що перекачується через Україну».