Айман Нур.
Сьогодні в найбільшій за кількістю населення країні арабського світу, 70-мільйонному Єгипті, відбуваються президентські вибори, які з повним правом можна назвати унікальними. Діючий президент, 77-річний Хосні Мубарак, обіймає цю посаду останні 24 роки. Президентом він обирався чотири рази поспіль, і кожного разу — на безальтернативній основі. Так, на минулих виборах 1999 року за нього віддали голоси 93 відсотки виборців при 80-відсотковій явці. Цього разу Мубарак матиме суперників — вперше в історії країни у списку претендентів значитиметься не один кандидат. Більшість єгиптян та закордонних оглядачів вважають, що «старий лис» зробив лише видимість суперництва і йтиме до перемоги iз застосуванням усіх можливих методів. Але альтернативні вибори, попри все, є кроком до демократії у доволі консервативному Єгипті.
За внесення змін до статті 76 Конституції Єгипту про запровадження президентських виборів на альтернативній основі 11 травня проголосували 405 з 454 депутатів парламенту. А 25 травня в Єгипті відбувся із позитивним результатом референдум із внесення поправок до Конституції, запропонованих президентом. Але головні опозиційні партії та організація «Брати-мусульмани», яка перебуває поза законом, закликали бойкотувати референдум, оскільки вважали його лише хитрістю уряду та спробою уникнути тиску з боку Сполучених Штатів, які вимагають від Каїру проведення демократичних політичних реформ. Вашингтон має таке право, оскільки щороку надає Єгипту допомогу в розмірі понад 2 млрд. доларів. Починаючи з березня і до дати проведення референдуму в усій країні тривали демонстрації опозиції та арешти членів «Братства», яке є провідною ісламською організацією арабського світу. Лише у травні було заарештовано дві з половиною тисячі «братчиків», сотні з яких перебувають за гратами до цього часу. А умови утримання в єгипетських в'язницях жахливі. Міжнародна правозахисна організація «Х'юмен райте вотч» в оприлюдненому в травні цього року звіті на 53 сторінках звинуватила Єгипет у застосуванні тортур.
«Брати-мусульмани» є найстаршим (засноване ще 1928 року як організація сприяння відродженню ісламу після падіння Османської імперії) та найвпливовішим ісламським угрупованням арабського світу. Експерти вважають, що його підтримують 40 відсотків єгиптян. «Братчики» офіційно відмовилися від насильства у 70-х роках і стверджують, що їхньою метою є мирна боротьба за парламентські мандати, хоча головне гасло надалі звучить грізно: «Аллах є нашою метою. Пророк є нашим поводирем. Коран є нашим правом. Джихад є нашою дорогою. Смерть на стежці Аллаха є нашою найбільшою надією».
Ідеологією «Братства» з самого початку був вахабізм — найбільш ради-кальний напрям сучасного ісламу. Нагадаємо, що вахабітами є найрадикальнішi чеченські партизани. 1981 року члени «Братства» вбили попередника Мубарака — президента Анвара Садата за те, що 1979 року він підписав мирну угоду з найбільшим ворогом «братчиків» — Ізраїлем. З «Братства» беруть початок найзатятіші організації арабського світу: «Хамас», «Ісламський джихад» та «Джама Ісламія». З кінця 90-х «Братство» підтримує контакти з «Аль-Каїдою» Осами бен Ладена. «Братчики» виступають за перетворення Єгипту зі світської країни на мусульманську із запровадженням законів шаріату. Втім наразі вони вважають своїм першочерговим завданням політичну легалізацію та припинення дії надзвичайного стану.
Мубарак не бере до віри запевнення про мирні наміри, і в періоди виборчих кампаній терор проти членів організації значно посилюється.
Після жахливих терористичних замахів у липні на курорті Шарм ель-Шейх, коли загинуло 88 осіб, позиції Мубарака зміцнилися. Він вдає себе єдиним гарантом збереження в країні миру та порядку і страхає співвітчизників тим, що у разі іншого вибору країна зануриться у хаос та терор, що знову підіймуть голову релігійні фанатики, яких він за два десятиліття встиг викосити під корінь; що в умовах невизначеності країна втратить прибутки від туристичного бізнесу, який годує мільйони її мешканців. І ці аргументи здаються переконливими навіть для тієї частини суспільства, яка стомилася від «вічного» президентства Мубарака і прагне змін. Для кращої ілюстрації антитерористичних зусиль президента єгипетська поліція наприкінці серпня заарештувала на півночі Синайського півострова майже 350 осіб за підозрою у причетності до липневих замахів у Шарм ель-Шейху. А щоб продемонструвати народу свою безстрашність, рішучість та лідерство в арабському світі, Мубарак організував у Шарм ель-Шейху 3 серпня (через тиждень після замахів) саміт голів арабських країн, на якому виступив як миротворець та ініціатор мирних планів для Іраку і Палестини й об'єднувач поділеного арабського світу. Традиційний прийом, до якого вдаються люди при владі під час виборчих кампаній.
Серед дев'яти суперників Мубарака є відомі й шановані в країні політики. Це передусім прихильник реформ Айман Нур із партії «Аль-Гхад» («Завтра») та лідер ліберальної партії «Вафд» Нуман Гумаа. Партія «Вафд» спочатку мала намір бойкотувати вибори, але потім змінила думку і виставила свого кандидата.
Проте сильнішим представником опозиції є все-таки Айман Нур. Його «Аль-Гхад» є найбільшою опозиційною партією у парламенті. Щоправда, навесні його запроторили до в'язниці «за фальшування документів» під час реєстрації минулого року своєї партії, а випустили більш ніж через два місяці лише під тиском міжнародної громадськості, зокрема держсекретаря США Кондолізи Райс.
40-річний багатий юрист Нур заснував власну партію з метою боротися за економічні та політичні реформи в країні. Партію зареєстрували лише у жовтні минулого року за п'ятим поданням про реєстрацію. Нур не є екстремістом. Його шанують та вважають розсудливим світським опозиціонером як у самому Єгипті, так і за кордоном. «Аль-Гхад» є лише третьою партією, яку вдалося легалізувати в Єгипті за останні 27 років. На жаль, Айман Нур є відносним новачком на єгипетській політичній сцені, тому важко сказати, наскільки велику підтримку він має в народі.
Семеро інших претендентів представляють невеликі партії і вважаються на цих виборах лише статистами. Але все свідчить, що всі дев'ятеро таки програють єгипетському «раїсу», оскільки наляканий та не дуже політично зрілий народ обере таку-сяку стабільність, а не радикальні реформи з невідомим результатом. На мітингу своїх прихильників у місті Шабін аль-Ком, де Мубарак народився, президент, пише «Франс пресс», заявив: «Я став на шлях, з якого не зійду, поки не закінчу його». Це цілком прозорий натяк на довічне президентство.
На відміну від усіх попередніх «сонних» виборів, цього разу на політичній сцені Єгипту вирували неабиякі пристрасті. Політичні партії запекло дискутували, чи за умов майже гарантованої перемоги Мубарака йти на ці вибори, чи закликати народ до бойкоту. Різноманітні суспільні організації змобілізували всі сили для моніторингу виборів і недопущення фальсифікації їхніх результатів. А весняну хвилю антимубараківських вуличних демонстрацій важко було уявити в цій країні ще рік тому. Хтось постійно зривав велетенські портрети «батька народу», якими завішані стіни будинків.
Мубарак як єдиний з усіх претендентів здобув привілей використовувати в якостi символа своєї виборчої кампанії ісламський півмісяць, який навіть буде значитися навпроти його прізвища у виборчому бюлетені. За нього агітувало духовенство у всіх мечетях країни. А це дуже важливо для тих 32 млн. єгиптян, які мають сьогодні з'явитися на виборчі дільниці. Частина з них не наважиться проголосувати за інших кандидатів, яких залишили без півмісяця, а для неписьменних це буде пряма підказка, навпроти якого прізвища ставити позначку.
Багато партій скаржаться, що умови, в яких відбуватимуться вибори, та обмеження, накладені на суперників Мубарака, вже не дозволяють назвати їх ні чесними, ні вільними. Кандидат у президенти повинен бути членом легальної партії або, якщо є незалежним кандидатом, отримати підтримку 65 депутатів Національних зборів (нижньої палати парламенту), 25 депутатів Шури (верхньої палати парламенту) та по десять депутатів місцевих парламентів щонайменше 14 провінцій країни. Це при тому, що з 454 депутатів нижньої палати лише 37 є незалежними, з яких 17 вважаються симпатиками «Братів-мусульман». І хай хтось висловить невдоволення, якщо за критику влади в Єгипті можна потрапити до в'язниці.
Дві опозиційні групи — марксисти з «Тагамму» та Нассеристська партія (названа на честь трагічно загиблого президента Єгипту Нассера) — закликали до бойкоту виборів ще до офіційного початку кампанії. Але «Брати-мусульмани» після довгих вагань та роздумів 21 вересня видали заяву, в якій закликають своїх прихильників утриматися від бойкоту виборів. Якби вони підтримали бойкот, то це суттєво вплинуло б на активність виборців, зазначає Бі-Бі-Сі. Та, схоже, «Брати-мусульмани» не закликали до бойкоту із прагматичних міркувань. «Вдячна влада» в особі державного прокурора з безпеки 27 серпня видала наказ про звільнення з в'язниці під заставу в дві тисячі єгипетських фунтів (345 доларів) другу в ієрархії організації людину — Махмуда Еззата. Наступного дня було звільнено ще вiсьмох братчиків, повідомила агенція «Франс Пресс».
64-річний Еззат, професор медицини Загазігського університету, на півночі Єгипту, є членом найвищого керівного органу «братчиків». Він був уперше засуджений до восьми років ув'язнення ще 1964 року, в часи президента Нассера, а потім військовий трибунал ще двічі засуджував його до різних термінів ув'язнення за звинуваченнями у підриві державної безпеки та підготовці змов проти режиму. Останній раз його заарештували у травні цього року за заклики до бойкоту конституційного референдуму. Можливо, влада навіть пообіцяла «братчикам» легалізацію в обмін на згоду не закликати до бойкоту виборів.
Побоювання стосовно можливої фальсифікації результатів виборів мають підстави. Опозиційні групи неодноразово повідомляли про масштабні шахрайства влади під час попередніх виборів. Але офіційний Каїр і цього разу відхилив заклик американської влади дозволити закордонним спостерігачам здійснювати моніторинг виборів. Вже згадані замахи в Шарм ель-Шейху також дуже негативно вплинули на демократичність виборчого процесу, оскільки влада може тепер дозволити собі мотивувати будь-які дії потребою захисту від терору і терористів.
Також для здобуття симпатій виборців Мубарак під час виборчої кампанії запропонував замінити надзвичайний стан, який був запроваджений 1981 року після вбивства ісламськими бойовиками його попередника Анвара Садата і діє до сьогодні, новим законодавством про «боротьбу з тероризмом». Мубарак сказав: «Виникла потреба у твердому та рішучому законі, який усуне тероризм та викорінить усі його загрози». Слабо віриться, що життя за нового закону стане ліберальнішим, ніж пiд час надзвичайного стану.
Президент та уряд вдалися ще до одного кроку, який просто важко уявити навіть у країні зі слабким рівнем демократії. На початку липня, за два місяці до виборів, упродовж одного дня були замінені на інших головні редактори всіх провiдних газет країни та директори видавництв. Одним махом було усунуто всіх сивих та заслужених «зубрів» єгипетської журналістики, більшість з яких призначав на посади ще президент Садат у 70-ті роки. Офіційний Каїр і в цьому випадку заявив, що це зроблено з метою розширення демократії та захисту свободи слова.
Ініціатором «демократичних змін» стала контрольована Мубараком верхня палата єгипетського парламенту Шура, яка, в свою чергу, контролює всі єгипетські ЗМІ. В один день було відправлено на пенсію одну з найвпливовіших осіб Єгипту — 74-річного головного редактора найстарішої та найбільшої в арабському світі газети «Аль-Ахрам» Ібрагіма Нафі, головного редактора впливового тижневика «Ахбар аль-Яум», 68-річного Ібрагіма Сада, головного редактора тижневика «Аль-Мусавар» Макрама Мухаммеда Ахмада та директора державної інформагенції МЕНА Махфуза аль-Ансарі. Не втримався у своєму редакторському кріслі навіть головний співець політики Мубарака у світі, редактор найпроурядовішої газети «Аль-Гумхурія» Самір Рагаб. Усi новопризначенi головнi редактори за віком не старше 50 років. Влада заявила, що це відповідь опозиції на її вимоги додати свіжої крові до застарілих єгипетських ЗМІ.
Але опозиція і в цьому випадку небезпідставно вбачає підступ влади, оскільки нові редактори ще не мають авторитету ні в суспільстві, ні в очах влади, перед якою будуть слухняно вислужуватися, щоб утриматися у своїх кріслах. «Контроль над ЗМІ в Єгипті є так само важливим, як і контроль над армією та службами безпеки. Це контроль над людськими думками», — стверджує Ібрагім Мантур, член незалежного пресового синдикату. Агенція «Рейтер» повідомляє з Каїру, що державні ЗМІ втрачають свій контроль над єгиптянами, котрі все більше віддають перевагу інформації, яку отримують з інтернету, за посередництва супутникового телебачення з більш демократичних арабських телеканалів та всезростаючої кількості опозиційної преси.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
