Події розгорталися у Харкові за сценарієм, вартим уваги майстрів детективного жанру. Денис, 22-річний мешканець Мелітополя, захистив дипломну роботу в Харківському університеті внутрішніх справ і вертався до будинку, в якому квартирував. На зупинці двоє цивільних, тицьнувши під носа мiлiцейське посвідчення (пізніше з'ясується, що воно було справжнім), не вельми делікатно взяли його попід руки і заштовхали до темно-синьої «дев'ятки». Уточнивши лише, чи він дійсно студент.
У салоні легковика правоохоронці висунули Денису, «без суду і слідства», звинувачення у зберіганні наркотиків. «Вердикт» не забарився: аби, мовляв, у тебе не було проблем, нехай батя везе із Мелітополя дві тисячі доларів. Інакше, погрожували «добродійники», спершу самого «посадимо на голку», а вже потім — і на нари.
Було ще декілька контактів зі здирниками у погонах, розповів Денис Г. журналістам: «Мене залякували, вивозили в ліс, били». Довелося дати телефон батька. Володимир Олександрович був, делікатно кажучи, не з бомжів, то ж вистачило зв'язків, аби запорізькі і харківські офіцери в погонах згадали, кого вони повинні захищати. На обумовлене місце передачі викупу прибув не лише з двома «штуками» доларів, але й групою захвату. До останнього моменту правоохоронці гадали, що ловитимуть когось з оточення кримінальних авторитетів. Помилилися: у затриманих вони миттєво впізнали своїх колег — оперів!
Денису, відверто кажучи, пощастило. У тому сенсі, що він залишився живим. Інші виродки утримували його в легковику за кілька кварталів від місця передачі грошей. Здирники у якийсь спосіб, очевидно, змогли передати сигнал про свій провал, і викрадачі газонули чимдалі. Заручник зміг відкрити двері і вилетів із легковика. Машина не зупинилася, і за якусь мить хлопець уже телефонував батькові, що «все позаду».
Чи ж усе? Прокуратура Харківської області порушила кримінальну справу щодо співробітників правоохоронних органів за «хабарною» статтею; потерпілими визнано як Дениса, так і його батька. Однак мелітопольці змушені були днями апелювати до Генпрокуратури. Володимир Олександрович каже, що в сімох «правоохоронців», причетних до скоєного, знайшлися покровителі, і тепер виникла версія, нібито випускник університету дійсно займався наркобізнесом і з власної ініціативи хотів відкупитися. Стовідсотково щось стверджувати наразі я не можу. Однак насторожує той факт, що харківські слідчі досі не порушили проти зловмисників кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого статтями 127 («Катування») і 146 («Незаконне позбавлення волі або викрадення людини»), чого правомірно і досі безуспішно добивається сім'я потерпілих із Мелітополя. Мої земляки певні, що менти у такий спосіб давно заробляють, позаяк харківських злочинців у погонах хтось капітально «кришує».