Одна з найсамобутніших етнічних груп українців — гуцули — розселені всього у кількох гірських районах на Івано-Франківщині, Буковині та Закарпатті. Власне, на Закарпатті — це Рахівщина, найбільший, найгірськіший та найлісистіший район в Україні. Минулими вихідними Рахів, або як ще його поетично називають «Гуцульський Париж», приймав 15-й гуцульський фестиваль.

Національна мережа мобільного зв'язку life:) цими вихідними в центрі столиці провела найбільший розважальний захід в історії України — lifebox-місто. Кияни, котрі вже звикли до різноманітних розважальних заходів, все-таки дивувалися тому дійству, що розгорнулося на майдані Незалежності 3 та 4 вересня. Мало того, що майданом розгулювали яскраві зелено-червоні скриньки із ніжками, а на величезній сцені виспівували караоке, тут ще й задарма роздавали стартові пакети life:) тим, хто не полінувався просто заповнити анкету і вистояти в черзі. Хоч черги й нагадували старі часи перебудови, коли за ковбасою та хлібом можна було простояти годинами, проте у черзі за life:) стояти було куди приємніше. Тут жартували, веселилися, розповідали анекдоти, заводили нові знайомства, і хто знає, можливо, саме в цій черзі знайшли одне одного не одна майбутня подружня пара, адже із life:) життя дійсно стає цікавішим.

Офіс «Кальварії» — мікроскопічна кімнатка й кухня, де молодий письменник живе, коли приїздить до Києва. Любко зігнувся над комп'ютером. Босі ноги, кількаденна щетина. Розмову почали на балконі. Мікроскопічному, як і сам офіс. Мені було дуже незручно перед Любком — за день до того я захворіла, і не говорила, а рипіла, як незмащені двері. Дереш підвівся і кудись пішов. Не встигла я подумати: «Ну й манери», як він уже ніс гарячу запашну каву.
Виявилося, хоч у своїх текстах Любко часто буває непослідовним і незрозумілим, у спілкуванні він простий, зрозумілий і компанійський. Наприклад, Анетта Антоненко, директор «Кальварії», згадує про своє знайомство зі львівським вундеркіндом так: «...Любкові, коли видавався його перший роман, було вісімнадцять. Тому контракт підписували його батьки. Там одним рядком є жартівлива умова: «Після підписання контракту автор майбутньої книжки має випити з видавцями пляшку доброго коньяку». Наступного дня дзвінок у двері. На порозі стоїть Любко, а в руках тримає коньяк».
Хоча ось уже два роки молодий письменник не курить і не п'є.