Напіврозпад парламенту

      Новий політичний сезон, який завершиться парламентськими виборами 26 березня наступного року, стартував. Саме його відкриття, як зазначив у своєму «вступному слові» Голова Верховної Ради Володимир Литвин, ознаменував початок нової, останньої передвиборчої сесії ВР. Як завжди, красиво й «нейтрально» оцінивши ситуацію і розставивши дороговкази (через що дехто з парламентаріїв у кулуарах розцінив цю промову як елемент власної виборчої кампанії), спікер назвав цей етап «найвідповідальнішим у нашій новітній історії і в діяльності Верховної Ради», нагадав нардепам, що парламент «має насамперед відповідально представляти народ і суспільство, а вже потім владу».

      Вшанувавши хвилиною мовчання жертв природних катаклізмів у США та «інших катастроф, яких останнім часом багато трапилося в різних країнах», народні обранці прийняли у свою парламентську сім'ю двох новачків — відомого поета-авангардиста Володимира Цибулька, який пройшов до ВР за списком «Нашої України» (й одразу вступив до фракції УНП), та молодого соціаліста Євгена Філіндаша і ухвалили порядок денний 8-ї сесії. Ним, до речі, передбачено розглянути понад тисячу питань, які охоплюють усі сфери життя України, включно з Держбюджетом.

      А розібравшись із технічними питаннями, знуджені за спілкуванням із журналістами й телекамерами нардепи попрямували в кулуари — роздавати коментарі й ділитися цікавинками з політичного життя, які потім опиняються на шпальтах газет і в інтернеті під «рубрикою» — «як повідомило надійне джерело...». Загальний настрій, з огляду на перший день «найважливішого в новітній історії» держави етапу, підігрітий «свіженьким» скандалом, який спровокував Олександр Зінченко, був якимсь гнітючим. Хоча, як не дивно, у щойно оновленому, буквально сяючому білими плитами «під (а може, й не під) мармур» буфеті з колонами і плазмовими екранами на стінах при цьому особливого ажіотажу не спостерігалося. На відміну від кулуарів, де, крім «скандалу», говорили і про інші особливо значущі в світлі передвиборчої кампанії речі.

 * * *

      Наприклад, про подрібнення мегафракцій. Точніше, однієї мегафракції, позаяк інші ділитися поки що не поспішають. Адже закон про вибори народних депутатів виписаний таким чином, що до 15 вересня всі партії, які хочуть брати участь в організації виборчого процесу, повинні мати власні фракції у Верховній Раді. Як розповідали журналістам «УМ» представники «Нашої України», зранку у них відбулося засідання, на якому було ухвалене рішення розділитися для початку на дві фракції — «Народного союзу «Наша Україна» та Народного руху. За словами представника НРУ В'ячеслава Коваля, рішення про таку реорганізацію НУ підтримали всі без винятку члени фракції, і вже навіть проголосували угоду про співпрацю між двома фракціями: НРУ і НСНУ. «При цьому у нас нічого не міняється — як і раніше, будуть спільні засідання, працюватимуть спільні секретаріати, — розповідає пан В'ячеслав. — Я взагалі вважаю, що це розблоковує дорогу до утворення широкої виборчої коаліції. Згодом у це міжфракційне об'єднання увійдуть, можливо, і УНП, і майбутня фракція ПРП (назвати партію Віктора Пинзеника «Нашою Україною» у представників інших партій блоку Віктора Ющенка не повертається язик. — Авт.)... Безперечно, в будь-якому випадку між усіма фракціями, які підтримують Президента, відбуватиметься координація».

      А «енесунівець» Борис Беспалий розповів про ще одне важливе рішення, ухвалене на засіданні фракції: «НУ», знову ж таки, одностайно висловила довіру своєму керівникові Миколі Мартиненку. Щоправда, йдеться, схоже, не так про підтвердження довіри з огляду на позавчорашні звинувачення екс-держсекретаря у корумпованості Мартиненка, як про звичайну процедуру переобрання голови фракції на другий строк. «Це завжди так у нас буває перед сесією — розглядається питання про обрання керівництва фракції. У даному випадку одностайно було підтверджене головування у фракції Миколи Мартиненка. Я вам так скажу: у нас за 3,5 року ще жодного разу не було, щоб не підтверджували лідерства голови. Так і з Віктором Ющенком було, і тепер — з Мартиненком...» — пояснює Беспалий.

      Що ж до потенційного відділення ще й фракції тієї сили, яку ми за звичкою називаємо ПРП, то, за словами наших співрозмовників, наразі це питання вирішується — очевидно, справу гальмує насамперед брак людей для повноцінної фракції, але, швидше за все, незабаром «пинзениківці» їх «назбирають».

      А от фракція Блоку Тимошенко, незважаючи на те, що за нинішніх обставин, наприклад, партія «Батьківщина» не має права участі у формуванні виборчкомів, ділитися не збирається. Принаймні її лідер Олег Білорус таку ймовірність у коментарі «УМ» категорично заперечив. А у відповідь на припущення, чи не означає це, що БЮТ таки піде на вибори окремо від НСНУ, ще категоричніше заявив: «Очевидно, що ми підемо у виборчому блоці разом із НСНУ. Я в цьому твердо переконаний — іншої стратегії не існує».

* * *

      Але множаться не лише групи прихильників чинної влади. Найближчим часом у Верховній Раді буде створено ще одну фракцію — «Трудової України» та Народно-демократичної партії. Як розповів журналістам лідер «ТУ» Валерій Коновалюк, учора в секретаріат Верховної Ради було подано документи про реєстрацію фракції, а заразом — підписи 14 бажаючих депутатів. Валерій Ілліч стане співголовою фракції. Інша частина фракційної булави належатиме його тезці Пустовойтенку. Основна мета об’єднання — участь у виборчих комісіях. Логічно запитати: чи матиме цей тандем на виборах один список? «Я радий співпрацювати зі всіма політичними партіями, які бажають цього», — зазначив у коментарі «УМ» Валерій Пустовойтенко. Його майбутній соратник Коновалюк має дещо егоїстичнішу точку зору: «Якщо й будемо [блокуватися], то на засадах «Трудової України».

      Цікаво, що до фракції «ТУ»-НДП можуть увійти й ті «трудовики», які зараз нещадно критикують свого лідера Коновалюка. Наприклад, Володимир Сівкович у коментарі «УМ» зазначив, що «якщо така фракція буде», то він до неї увійде. На що Валерій Ілліч у заочній дискусії відповів: «Провокатори у фракції нам не потрібні».

* * *

      Звісно, не обійшлося й без розмов про більшість, без якої Верховній Раді буде вельми нелегко ухвалити багато законів, особливо урядових. У своєму виступі спікер Литвин наголосив, що формувати її повинен сам парламент, а не уряд. І депутатів, не згодних із цим твердженням, журналістам «УМ» зустріти не вдалося. При цьому опозиційні народні обранці, погоджуючись, що більшість у парламенті — це безумовний плюс, досить скептично ставляться до її створення у ВР нинішнього зразка, тоді як їхні провладні колеги вважають, що створити її просто конче потрібно. Звісно, не такими методами, як це робилося раніше — такого, мовляв, не буде, бо за нової влади не може бути взагалі, а «добровільно». «Рано чи пізно, у вересні чи в жовтні, листопаді, грудні, більшість повинна бути створена. Це повеління часу. Немає жодного парламенту без більшості, бо як немає більшості — є хаос, — підкреслює Олег Білорус. — Але силою формувати її не можна — це контрпродуктивно, це обов'язково треба робити знизу, з ініціативи самих депутатів».

* * *

      Ще всіх — наразі йдеться не так про парламентаріїв, як про журналістів — хвилювало питання сумісників. Адже незважаючи на те, що навіть такі помітні фігури, як Петро Порошенко, вже подали правильно складені й адресовані заяви про складення повноважень, учора парламент їх чомусь не розглянув. Чому, «Україні молодій» пояснив представник Регламентного комітету ВР Василь Гаврилюк: «Є процедура. Відповідно до Конституції, є кілька шляхів позбавлення повноважень народного депутата: особиста заява про дострокове складання повноважень, рішення суду, смерть. Згідно з новим законом, який підписав Президент, призначений у виконавчу владу депутат втрачає свою посаду, якщо він не склав мандат у відповідному до закону порядку. І народні депутати, які суміщали посади, у відповідному до закону порядку написали заяви про складення депутатських повноважень. Дехто зробив це з порушенням, оскільки протягом певного часу таки суміщав посади, але все-таки заяви є. І наш комітет уже підготував проекти рішень по всіх сумісниках. Але оскільки було літо, відпустки, то пропонуватимемо розглянути це питання і припинити повноваження сумісників у четвер.

      Це з юридичної точки зору. На жаль, зараз існує ще й політична доцільність. Спершу дехто намагався нагнути Верховну Раду, аби залишатися головами комітетів, працюючи у виконавчій владі. Але прийшов час таки складати повноваження, і тепер завтра вони можуть сказати, що відкликають власні заяви про складення повноважень, бо невідомо, як для них розвиватиметься ситуація. Тому я чітко хочу підкреслити, що сьогодні немає процедури відкликання таких заяв. Тому я поки що не бачу механізму вирішення такої проблеми. Хоча передбачаю, що таких заяв, можливо, найближчим часом з'явиться ще кілька. Але треба було думати раніше — вони ж суміщали по кілька місяців! Час визначитися був. Тепер для таких «відкликантів» єдина юридична можливість залишитися парламентарієм — попросити сесійну залу, аби не голосували за припинення їхніх повноважень. Але це вже залежить від людських стосунків...».

* * *

      А поки в стінах парламенту точилися політичні дискусії й роздавалися коментарі, під його стінами людей турбував... цукор. Звісно, не просто собі людей, а учасників мітингу, організованого Соціалістичною партією. Час від часу повз нього проходив «аграрний» міністр Олександр Баранівський, якого зустрічали схвальними вигуками — він «хороший» представник уряду, який намагається вести «правильну політику щодо АПК». Зокрема, ініціює внесення змін в постанову Кабміну з пропозицією підвищити мінімальні закупівельні ціни на цукор і цукровий буряк. А на заваді стоїть «поганий» міністр економіки Сергій Терьохін («ганьба!»), який виступає проти збільшення мінімальної закупівельної ціни на цукор і звинувачує соціалістів у лобіюванні бізнесово-корупційних інтересів.

      Що поробиш — вибори...