Інвестиції з присмаком азоту

      Сіверськодонецьк знову в усіх на вустах. Цього разу це промислове місто Луганщини привернуло увагу громадськості не темою політичного сепаратизму, а економічних розборок. Сценарій майже шаблонний для сучасних реприватизаційних українських реалій: підприємство захоплюють за правом сили. Щодо сили права, то в обох сторін є свої судові рішення, які засвідчують різнобоку легітимність дій i наслідків.

      Яблуком розбрату стало ЗАТ «Сіверськодонецьке об'єднання «Азот». Минулої п'ятниці о п'ятій ранку будинок управління цього підприємства був захоплений озброєними людьми, що прибули на автобусах з київськими номерами. Відсторонивши охорону, вони опечатали кабінети i заблокували територію заводу. На свої робочі місця не були допущені голова правління «Азоту» Валентин Казаков i гендиректор Олексій Кунченко.

      Сам пан Казаков зазначив, що не знає, хто ці люди, але вважає, що вони діють на підставі наказу Міністерства промислової політики, згідно з яким майно ЗАТ повинне перейти СГПП «Азот» із новим керівником Володимиром Ляховим. Згодом з'ясується, що завод контролюють 60 бійців у міліцейській формі. До речі, пан Ляхов у цей час уже був на «Азоті», адже саме він координував дії із захоплення. І переговори, які почали представники інвестора з новим керівництвом, нічого не дали. Адже в штурмовиків не було ніяких виконавчих листів, як i самих судових виконавців.

      Уже о 8.00 біля будинку управління почався стихійний мітинг на захист ЗАТ, в якому взяли участь близько 500 людей. Пани Казаков i Кунченко були разом із людьми. Робітники навіть зупинили місцевих міліціонерів, які несли колегам зі столиці якісь пакунки. В пакунках була їжа, але найбільше пролетарів обурило те, що там було i декілька пляшок вина...

      А підприємство продовжувало працювати у звичному режимі, однак продукцію не відвантажували. Цей нюанс ледь не призвів до екологічної катастрофи. Принаймні в цьому переконаний адвокат «Азоту» Олександр Мосін, адже фахівці добре знають, до чого може призвести переповнення аміаку в ємкостях — «хімії» вистачило б аж до Донецька! Лише неодноразові дзвінки до Кабміну нарешті відвернули ймовірне лихо: продукцію почали відвантажувати.

      Суть конфлікту з присмаком азоту полягає у наступному. Ще в жовтні 2004 року американська компанія «Worldwide Chemical LLC» виграла конкурс із відбору інвестора-співзасновника ЗАТ. Річ у тім, що «Сіверськодонецьке об'єднання «Азот» створювалося на базі майна Сіверськодонецького державного виробничого підприємства (СДВП) у зв'язку з порушеною влітку 2001 року справою про банкрутство «Азоту». Вже тоді американські інвестори переказали на рахунки ЗАТ 60 мільйонів доларів, якими погасили борги СДВП i призупинили процедуру банкрутства. Хоча, як вважає президент IBE Trade Corp. (інвестор ЗАТ, США) Алекс Ровт, тоді ж вони зіткнулися з відчутним небажанням чиновництва рятувати завод. Хтось явно хотів його «взяти» згодом за безцінь.

      Час минув, і вже в березні 2005 року за нової влади Печерський районний суд Києва визнав недійсними підсумки конкурсу з відбору інвестора в процедурі санації СДВП «Об'єднання «Азот». Відповідно до постанови суду, створене в процесі санації ЗАТ «Сіверськодонецьке об'єднання «Азот» повинне повернути СГПП цілісний майновий комплекс, переданий як внесок у статутний фонд ЗАТ. Та американські інвестори заперечують це рішення суду. При цьому пан Ровт учора наголосив пресі, що дане рішення суд прийняв за позовом «небезвідомого Луганського обленерго», до того ж всі їхні фінансові вимоги ЗАТ давно виконало.

      I якщо держава вважає за необхідне змінити керівництво СДВП, призначивши сюди пана Ляхова, ніяких проблем. Адже СДВП виробляє поліетилен, контролюється Мінпромполітики i це їхнє право. Але це зовсім не означає, що пан Ляхов має керувати ще й ЗАТ! Тільки — поліетиленом, бо це різні підприємства, що розташовані поряд. До того ж Стахановський міськсуд ще 8 липня визнав правомірність створення й законність державної реєстрації «Сіверськодонецького об'єднання «Азот», i остаточні крапки над «i» в цьому питанні може розставити лише Верховний Суд.

      У неділю в Сіверськодонецьку розповсюджували листівки, мовляв, нарешті повернули «Азот» у держвласність. Але інвестори зі США просять не перекручувати факти. Алекс Ровт переконаний, що Президента Віктора Ющенка дезінформує його найближче оточення з уряду. Адже «Азот» не приватизували, а навпаки, в нього інвестували! А віце-президент компанії Worldwide Chemical LLC Джеймс Вільям Грант навіть зазначив: «Ми приїхали, щоб дати вам гроші, а не забрати. Ми працюємо законно i тому хочемо, щоб в Україні нас поважали!»

      До речі, як колишній конгресмен пан Грант повідомив, що цей конфлікт може затьмарити візит Ющенка до США на наступному тижні. 25 конгресменів уже написали українському Президенту листа, де висловили власне занепокоєння. I коли Ющенко виступатиме в ООН, будуть  питання від конгресменів, які наполягатимуть на особистій зустрічі з ним. Бо ситуація, що склалася на «Азоті», — це тест українсько-американських інвестиційних відносин i зобов'язань.

      Наостанок слід відзначити, що інвестори готові обговорити всі претензії держави, навіть піти на компроміс, поступитися контрольним пакетом акцій ЗАТ, але поки що їм ніхто нічого не пропонував. Прийшли i захопили. Але з самозванцями пан Ровт домовлятися не збирається, лише з Фондом держмайна. А поки що під заводом продовжують мітингувати робітники. На «Азоті» працює 10 тисяч чоловік, середня зарплата тут — 1300 гривень. Ще рік тому вони ледь зводили кінці з кінцями.