На четвергову розмову з Президентом Віктором Ющенком щодо ситуації на Нікопольському феросплавному заводі, яку прес-служба глави держави подала зі згадкою про «різку критику», Юлія Тимошенко відреагувала спокійно. Оповідаючи на вчорашній прес-конференції про бесіду з Президентом, вона сказала, що головною темою розмови стала підготовка бюджету-2006. Тобто зовсім не скандальні події на НФЗ. А ще Юлія Володимирівна зазначила, що повністю підтримує Президента у тому, що вирішувати всі ре- і приватизаційні проблеми з НЗФ треба винятково в правовому полі. А уряд, на переконання Тимошенко, діє саме в цих рамках. «Є рішення Вищого господарського суду, яке вступило в законну силу, і цим рішенням НФЗ, який був украдений Кучмою і його зятем Пінчуком, повернутий державі, — пояснила пані Прем'єр. — Друге: існує ухвала Київського апеляційного суду, яка теж набула чинності, де визначається, хто є реєстратором акцій НФЗ. Суд ухвалив, що, відповідно до матеріалів справи, реєстратором та зберігачем пакета акцій є «Славутич-реєстратор». Юлія Володимирівна пояснила, що тут «усе коротко і зрозуміло». Тобто НФЗ вибито з рук Кучминого зятя.
«Саме тому уряд не міг не виконати рішення суду, — продовжила Тимошенко. — І НФЗ мусив бути повернутий державі. І, не зважаючи на стогони і соплі зятя Кучми Пінчука, Нікопольський феросплавний буде повернуто державі». Додамо, що хоча рішення судів уже вступили в дію, держава ще не отримала на свій баланс акції НФЗ. Зате під егідою Юлії Володимирівни на заводі вже з'явився новий менеджмент. Надмірна поспішність і стала однією з підстав для критики Тимошенко Президентом Ющенком. Хоча погляд на загальну картину щодо попередньої приватизації НФЗ і в Президента, і в Прем'єра однаковісінький.
Загалом, оповідаючи про скандал iз НФЗ, Юлія Тимошенко виглядала стурбованою та постійно скаржилася на те, що в Пінчука є високий лобіст. «Думаю, що ніколи в житті держави, де сильна влада, де влада правова, де у Пінчука немає сильного даху, він ніколи б не дозволив собі зробити такі речі, які робив учора (у четвер на мітингу. — Авт.). Я думаю, що він почуває себе в Україні абсолютно впевнено, якщо може дозволити собі бігати по площі з мобільним телефоном і «транслювати» новини з вищих коридорів влади».
За такої непростої ситуації повернення НФЗ у державну власність стає тестом для України, вважає «залізна леді» української політики. «Ми будемо дивитися, з якого боку — які політики, — продовжила пані Юлія цю думку, — Вони, безумовно, можуть маскуватися красивими реверансними фразами, можуть бити себе в груди, але НФЗ — це тест, лакмусовий папір, який визначить, хто з народом України, а хто перебуває в корумпованих зв'язках iз Кучмою та його зятем, і хто хоче зберегти їхню власність або хоче в тіні її поділити між собою».
А ситуація (принаймні для Юлі) — справді серйозна. Напевне, отой самий невідомий лобіст Пінчука в коридорах нинішньої влади (та й, мабуть, не тільки він) є сильною перешкодою для Тимошенко, якщо вона скаржиться на те, що переживає зараз чи не найскладніші часи. «Буде неправдою, якщо скажу, що мені дуже просто, — потягло на відвертості пані Прем'єр-міністра. — Я думаю, що мені надзвичайно складно. Думаю, так складно мені ще ніколи не було, навіть коли я працювала віце-прем'єр-міністром в уряді Віктора Ющенка». Пізніше вона додала, що уряд багато чого може, але «дуже шкода, що до 90 відсотків часу доводиться витрачати на непродуктивну боротьбу».
Юлія Тимошенко спрогнозувала, що від нової приватизації НФЗ держава може отримати 1 мільярд доларів. Вона також спростувала заяви про те, що хоче відібрати в Пінчука завод, аби передати його групі «Приват». «Для уряду абсолютно байдуже: Пінчук, «Приватбанк», «Рошен» чи інші структури, — зазначила Тимошенко. — Для нас усі підприємства однакові... Шановні друзі, у мене є тільки одна мета: зробити так, щоб суспільство відчуло, що в державі народжується якась справедливість».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
