Чи діждеться Мінськ свого Валенси?

      Візит Віктора Ющенка до Гданська, де гучно відзначали 25-річний ювілей заснування легендарної польської профспілкової організації «Солідарність», завершився фотографуванням в аеропорту ім. Леха Валенси з місцевими поліцейськими у бронежилетах та з автоматами на їхнє прохання. Адже поляки захоплюються лідером нашої помаранчевої революції, певною мірою ототожнюючи його зі своїм кумиром, живою легендою, першим президентом демократичної Польщі, засновником «Солідарності», яка поборола комуністичний режим, — Валенсою. Очевидно, знаковою фігурою Ющенко є і для польського президента Кваснєвського, бо він, схоже, покладає великі надії на нашого Президента у сприянні демократизації Білорусі.

      Сприйняття Ющенка у Гданську помітно вирізнялося поміж інших міжнародних гостей, серед яких були прем'єр-міністри та президенти понад двадцяти країн світу. На урочистому завершенні наукової конференції стоячи аплодували лише чотирьом промовцям — видатним полякам Валенсі та Бжезінському, чеському провідникові Гавелу та нинішньому українському Президенту. Коли оплески Ющенку не припинялися, ведучий заходу навіть попросив аудиторію обмежити себе в емоціях, бо регламент підтискає. А під час підписання акта про створення Європейського центру солідарності Ющенку аплодували так само, як і особистому представникові Папи Бенедикта XVI, який теж поставив там свій підпис. Оплески тривали від моменту, коли нашого Президента запросили поставити автограф на документі, й аж доти, доки він не повернувся на своє місце. Привернув до себе чималу увагу В.Ю. і тоді, коли пішим ходом через центральну вулицю старої частини міста йшов на офіційний обід до Ратуші. Ажіотаж навколо українського Президента виник такий, що якась жінка, котра не побачила, через кого такий переполох, підійшла до авторки цих рядків і запитала: «Там пішов Президент? Хто, Джордж Буш?».

      Узагалі мешканці Гданська та гості міста у середу мали чудову нагоду побачити зблизька багатьох відомих лідерів європейських держав, а при певній наполегливості — навіть поручкатись із ними, взяти автограф і сфотографуватися. Адже на головній вулиці Старого міста була влаштована своєрідна «Алея зірок», як це буває на кінофестивалях. Річ у тім, що два офіційних обіди для глав делегацій проходили у двох старовинних будівлях, а в радіусі кількасот метрів від них рух транспорту не передбачений навіть для президентських кортежів. Отож усі вони йшли на прийом пішки.

      Йдучи на перший обід, Віктор Ющенко продефілював вулицями разом із прем'єром Литви Альгірдасом Бразаускасом: якраз перед тим вони провели двосторонні переговори. Ще раніше український лідер зустрічався з президентом Угорщини, прем'єром Бельгії. Словом, під час цього візиту Ющенко вирішив поєднати приємне з корисним. Через бажання проговорити про співпрацю між країнами він навіть не встиг потрапити на богослужіння на площі Солідарності з нагоди свята, а посеред урочистого завершення вищезгаданої конференції був змушений залишити залу. Прес-служба Ющенка повідомляє, що говорив Президент з литовським та бельгійським політиками про економічні відносини між країнами, можливості їх інтенсифікації та про допомогу Україні в євроінтеграційних прагненнях. А з польським лідером Александром Кваснєвським, з яким Ющенко пересікався протягом дня неодноразово, — про перспективи інвестиційних проектів, обмін студентами та культурні проекти в рамках проведення Року України у Польщі.

Кому «допоможе впасти» Ющенко?

      Однак наївно було б думати, що цим спілкування високопосадовців і обмежилося, особливо на тлі святкувань річниці «Солідарності», ідеї якої, як не раз наголошували учасники заходів, потрібно інтегрувати й надалі. Тим паче що Польща, здається, прекрасно уявляє, куди саме, якщо взяти до уваги її останні дипломатичні конфлікти з Білоруссю. Доволі символічним на цьому тлі виглядало і підписання акту про створення Європейського центру солідарності. До речі, підписували його саме тією історичною гігантських розмірів ручкою, якою 25 років тому узаконили мирну угоду між комуністичним урядом та страйкарями про дозвіл офіційно зареєструвати «Солідарність». Цікаво, чи стане повторне застосування цієї доленосної ручки фатальним іще для якогось режиму?

      Центр створено з метою вшанування ідей «Солідарності» та для їх подальшого пропагування. Водночас у контексті майбутніх виборів у Білорусі та напружених білорусько-польських стосунків саме собою напрошується припущення про основний напрямок діяльності Центру на найближчий період. Варто тут принагідно нагадати, що Польща ще має проблеми з антидемократичними проявами в Росії — не так давно там побили польського журналіста та родичів працівників польського посольства.

      До речі, під час урочистих виступів у середу згадки про Білорусь лунали неодноразово. Зокрема, Вацлав Гавел, говорячи про режим Лукашенка і диктатуру на Кубі, в Бірмі, Північній Кореї, сказав, що тим людям «потрібно вислати знаки підтримки». А грузинський президент-революціонер Михаїл Саакашвілі був значно прямолінійнішим — він висловив абсолютну впевненість у тому, що свобода й демократія переможуть у всьому світі, в тому числі і в Білорусі, а революційний досвід Грузії та України «зможе послужити як білорусам, так і росіянам». До речі, як розповів авторці цих рядків один українець, який зараз працює у Польщі, вже нібито обрано колір майбутньої білоруської революції — фіолетовий.

      Тему Білорусі, як пишуть польські медіа, під час першого обіду обговорювали і Кваснєвський з Ющенком. Так, наш Президент задекларував польському колезі допомогу у налагодженні діалогу з Мінськом, щоб виправити ситуацію польських меншин і (увага!) «зміцнити у сусіда демократичні процеси».

      Кореспондентці «УМ» таки вдалося отримати певний коментар у самого Ющенка, перестрівши його біля історичних воріт Гданської судноплавної верфі, де 25 років тому відбувалися масові акції «Солідарності» (глави делегацій саме покладали до брами квіти). Власне, хотілося дізнатися, хто, на думку Президента, буде наступним після його фотографії на бігбордах та екранах, приурочених до річниці «Солідарності. Як уже писала «УМ», на них, символізуючи безкінечність і безповоротність демократичних процесів, у вигляді кісток доміно, які падають, зображено п'ять історичних подій (на першій із них героєм є Валенса, а на останній — наш Ющенко). Отож кому наступному допоможе «впасти» кістка доміно Ющенка?

      «Я переконаний, що наступне коло — це те, яке ще не збирало обжинки демократії, і там будуть такі події», — відповів Ющенко. У вiдповiдь на уточнююче запитання кореспондентки «УМ»: «Білорусь?» Ющенко щиро засмiявся, мило поплескав авторку запитання по щоці, обернувся і пішов... Нагадаємо, що українські «Гринджоли», виступаючи днями у Варшаві, в руках тримали прапор Білорусі.

«Розпрягайте, хлопцi, конi!»

      Загалом, Ющенка поряд із Кваснєвським можна було побачити не раз. Хоча, як виявилося, не завжди вони проводили час у ділових бесідах, адже і президентам треба розслаблятися. Тим паче що сприяли цьому затишні вулички старого міста і величезна, вся розписана чудовими фресками, камерна зала, де відбувався вечірній прийом. Вдалося на кілька хвилин потрапити туди і кореспонденту «УМ». Ющенко сидів посеред довжелезного столу в компанії по праву руку прем'єра Польщі Белки, а по ліву — Йоланти Кваснєвської, біля якої розташувався Лех Валенса. Чоловік першої леді Польщі сидів навпроти Ющенка, але президенти між собою майже не спілкувалися, бо стіл був широкий і довелося б підвищувати голос. Очевидно, нашому Президенту таки довелося трохи нудьгувати під час обіду в оточенні знатних поляків, бо він не надто добре знає польську. Принаймні після вручення ним ордена Ярослава Мудрого ІІ ступеня Валенсі, Ющенку виступ-подяку Валенси перекладали.

      Разом із польським колегою та ще в компанії Вацлава Гавела пройшов Ющенко на другий офіційний обід (хоча за часом то вже була вечеря). Біля Двору Артура, де мав проходити прийом, утрьох ці видатні політики ще й слухали українських пісень. Адже у Гданську є потужна українська громада, яка своїм прагненням побачити і поговорити з Ющенком зробила святкування річниці «Солідарності» з українським присмаком. Польські українці із жовто-синіми та помаранчевими прапорами протягом дня постійно намагалися перебувати там, де очікувався прихід Ющенка. Відповідно, вони привертали до себе увагу міжнародних делегацій. Звернула на цю делегацію увагу і перша леді Йоланта. Вона прийшла на прийом серед перших (у цей час її чоловік був із Ющенком) і підійшла до українців. Як розповіли представники української діаспори, пані Кваснєвська запитала, звідки вони та чи вже співали щось Ющенку. «Ми хоча вже говорили з Ющенком, але знову прийшли, щоб щось йому заспівати. Що саме, ще не знаємо. Порадьте!?» — попросили кореспондентку «УМ» дівчата, хлопці та жінки у вишиванках. Довго між собою сперечаючись, вони зійшлися на пісні «Розпрягайте, хлопці, коні!». Коли Ющенко підійшов до них у компанії Кваснєвського та Гавела, то теж собі стиха почав співати, жестами закликаючи підспівувати і своїх високодостойних колег. Але ті не знали слів, тому лише поаплодували наприкінці.

      Але Ющенку таки випала нагода повчити Кваснєвського і його дружину цієї пісні. Коли Президент уже покинув прийом і спішно йшов по алеї до свого кортежу, то випадково наздогнав подружжя Кваснєвських, які вийшли з Двору трошки раніше і йшли поволі. В.Ю. взяв їх обох попід руки і вони попрямували разом. Наблизившись до «зіркового тріо», вдалося почути, як Ющенко українською, інколи перекладаючи на російську, говорив рядок за рядком із пісні, а польський лідер із дружиною намагалося перекласти їх на польську...