Рік без Михайла Коломійця

      Рік тому за нез'ясованих обставин загинув директор інформаційного агентства «Українські новини» Михайло Коломієць, устигнувши реалізувати  в журналістиці лише одну свою ідею — агентство новин. Він почав працювати в інформаційному бізнесі в 1991 році. Пройшовши стажування в агентстві Reuters, у 1993 роцi Михайло створив економічну редакцію новин, а в другій половині 1997-го на базі редакції «Укрінформ-Бізнес-Новини» — агентство «Українські новини».

      Він розвивав агентство, сповідуючи стандарти незалежної журналістики, орієнтуючись на створення прибуткової компанії, що не потребує фінансової та адміністративної підтримки ззовні. Коломієць планував, що в 2003—2004 роках агентство стане лідером на інформаційному ринку України.

      ...Більшість співробітників бачили директора востаннє в п'ятницю 19 жовтня 2002 року, а дехто також у понеділок — 21 жовтня. Раптово, без пояснень і попереджень, Коломієць припинив керувати справами агентства. 28 жовтня він подзвонив своїй матері і шефу-кореспонденту агентства й більше на зв'язок не виходив.

      30 жовтня 2002 р.тіло директора «Українських новин» було виявлено повішеним у лісі біля білоруського міста Молодечно. Там же, в Білорусі, його через кілька днів поховали як невпізнаного.

      Генеральна прокуратура, що розслідувала обставини смерті Коломійця протягом шести  місяців, у квітні винесла рішення, що вважає загибель журналіста самогубством, і закрила справу. Незважаючи на результати слідства, більшість людей, що знали Михайла, не можуть повірити в цю версію.

      Серед співробітників агентства і ділових партнерів директор «Українських новин» мав безсумнівний авторитет. Він був завжди максимально зібраним, енергійним, але одночасно вирізнявся  розважливістю і здатністю зберігати самовладання і витримку в складних ситуаціях. Сьогодні, згадуючи минулий рік, журналісти, які знали Михайла Коломійця, намагаються знайти щось знакове в тому, як він дивився, як спілкувався в останні дні. Шукають нотки песимістичного настрою, пригніченості, стомленості життям, натяки на психологічні проблеми, і не знаходять відповіді — дотепер залишається  незрозумілою причина такого його вчинку. Так само без відповіді залишається запитання про точний час смерті Коломійця.

      Михайло, якому було притаманне особливе, тонке почуття гумору, напевно, достойно оцінив би запис у свідоцтві про власну смерть, де замість чіткої дати значиться «приблизно 29 жовтня 2002». Скрупульозний щодо фактів, дат, цифр, Коломієць не розумів і не хотів чути слова «приблизно». Він був зразком професійного і відповідального ставлення до справи. Саме Коломієць прищепив в Україні західні стандарти виробництва  новин і менеджменту ЗМІ, виховав власну репортерську школу.

      Сьогодні його учні в «Українських новинах» продовжують працювати, прагнучи продукувати актуальні, логічні, незаангажовані новини. Михайло час від часу жартував, що, коли агентство перетвориться на великий інформаційний холдинг, він — Коломієць — піде «на пенсію» і створить школу репортерів. Коломієць пішов, а словосполучення «школа Коломiйця» залишається актуальним.

      Для кожного з, кому доводилося з ним працювати, він був різним, але для всіх він залишається людиною, що створила найкраще економічне агентство новин в Україні.

      ...Михайла Коломійця поховано 14 грудня 2002 року в Києві.

Володимир МАКАРЕНКО.