Перо під ребро

      «29 жовтня 2003 року відбулися загальні збори Національної спілки письменників України, в яких узяли участь представники усіх областей України та Києва. На зборах розглянуто питання стану справ у НСПУ, внесено зміни до Статуту Спілки для приведення його у відповідність до Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки». Збори висловили недовіру голові НСПУ Володимиру Яворівському. Головою Національної спілки письменників України обрано Наталію Околітенко».

      Такий невибагливий текст плюс кілька скупих біографічних даних пані Наталі Околітенко позавчора ввечері надійшов до електронної скриньки політичного відділу «УМ». Оскільки у зворотній адресі відправника значилася поштова скринька на безкоштовному інтернет-сайті ([email protected]), де абсолютно анонімно може зареєструвати свою пошту кожен бажаючий, ми вирішили, що це звичайний розіграш. У «кращому випадку» — цілеспрямована провокація. Тим паче що, як з'ясувалося, цілком аналогічне послання, яке надійшло до наших колег з інтернет-агенції «Форум», було відправлено із сайту, зареєстрованого взагалі в Росії (list.ru). Ну звісно, чийсь дурний жарт, що ж іще?

      Та коли з'ясувалося, що такий самий «дурний жарт» того вечора став однією з центральних новин дня, майже нарівні з відставкою Генпрокурора, на всіх загальнодержавних телеканалах, сміятися розхотілося.

      Із гідною подиву послідовністю інформаційні передачі трьох перших «кнопок» присвячували довжелезні сюжети так званому «з'їзду», розпинаючись про те, як «надмірно заполітизованого» голову НСПУ змістила група «революціонерів» «на чолі» (?) з прозаїком та публіцистом Наталією Околітенко — співробітницею журналу «Жінка» і заступником головного редактора альманаху «Натураліст — все про довкілля». «Що за маячня?!» — обурився збентежений член письменницької спілки, з яким кореспондентці «УМ» уже 25 років доводиться жити під одним дахом. «Ніхто ж ніяких зборів не скликав, це щось нелегітимне!» Як розповів авторці цих рядків пан письменник, категорично не згодний із тим, що Володимира Яворівського можна переобрати без його як члена Спілки відома, на нещодавніх зборах Київської організації НСПУ йому доводилося чути розповіді про те, як обласним керівникам головної письменницької організації телефонують певні особи й довго вмовляють скликати позачерговий з'їзд НСПУ, на якому перебрати «заполітизованого» Яворівського на когось «достойнішого». «На це майже ніхто не погодився! — запевнив мій співрозмовник. — А якби й погодився, то це ж страшенно марудне діло — скликати всіх письменників до столиці: вони ж люди творчі, неорганізовані»...

      Що ж, власне, сталося? «УМ» обов'язково з'ясує всі подробиці цього незрозумілого «перевороту» й розповість про них в одному з наступних номерів. Наразі ж ясно одне: певним політичним силам Володимир Яворівський дуже не до вподоби, як, зрештою, і всі, хто має бодай симпатії до блоку «Наша Україна». З огляду на те, хто контролює усі три провідні телеканали держави, здогадатися, звідки «вуха ростуть», нескладно. Цікаво, що в жодному із цих новиннєвих випусків самому Яворівському слова не надали. Довелося «нашому» депутатові, який, до речі, перед виборами голови НСПУ вийшов із партії «Реформи і порядок» і тепер не має членського квитка жодної з політичних сил, спростовувати розповсюджену ЗМІ інформацію про висловлення йому недовіри наступного дня в ефірі «Нового каналу», а також окремо кожному зі стурбованих журналістів, які, вочевидь, довели телефон «письменницького» депутата до «білого каління». Як розповів пан Володимир, для проведення з'їзду Спілки письменників потрібне рішення 15 обласних організацій та, щонайменше, восьмисот делегатів. «Ту невеличку групу людей, яка зібралася у Києві, я б поділив на три маленьких категорії. Одні — це люди дезінформовані, які просто нічого не знають — куди і як їх везли. Інші — це ті, кого «прикупили», пообіцявши комусь книжку видати, комусь щось іще... А третя група — це, власне кажучи, лідери цих заколотників, якщо так можна сказати — ті, кого київська письменницька організація на своїх звітно-виборчих зборах усунула від влади, — пояснює поки що все ж легітимний голова НСПУ. — Якби я не мав певної політичної позиції, не належав до «Нашої України», то ніхто б про Спілку письменників і не згадував, ніхто б мене не чіпав аж до гробової дошки. І, звичайно, я передбачав цей результат і знав, що ніхто мені цього не подарує. Але ніколи не думав, що це буде зроблено так брутально і так нахабно».

      Між іншим, законність цих так званих зборів важко визнати ще й тому, що на них не був присутній сам Володимир Яворівський, себто голова НСПУ. А щодо Наталі Околітенко, то вона у Спілці має дуже навіть позитивну репутацію «вольової й сильної жінки». І, як запевнили кореспондента «УМ» кілька «допитаних» членів НСПУ, вони б ніколи не подумали, що пані Наталя має щось проти нинішнього керманича письменницької «братії»...

КОМЕНТАРІ З ПРИВОДУ

Максим СТРIХА, член НСПУ, координатор Київської філії Асоціації українських письменників:

      — Національна спілка письменників України діє у відповідності до свого статуту. Цей статут чітко передбачає: вирішувати питання керівництва Спілки може лише з’їзд, делегати на який обираються у відповідності до чітко визначеної процедури у регіональних письменницьких організаціях. Як відомо, рішення про проведення якогось позачергового з’їзду Рада НСПУ не ухвалювала, делегатів на нього ніхто не обирав. Тому повідомлення про якісь «загальні збори НСПУ», що висловили «недовіру» Яворівському й обрали новим головою НСПУ Наталію Околітенко, можна сприйняти лишень як фарс. Усім відомо, що емісари Банкової протягом останніх тижнів активно намагалися ініціювати проведення позачергового з’їзду, і місцеві адміністрації шляхом грубого тиску зуміли схилити до такого рішення низку відносно малочисельних письменницьких організацій, зокрема Харківську. Але найбільша письменницька організація — столична — категорично висловилася проти проведення з’їзду і фактично підтримала курс, що його проводить нинішній голова НСПУ Володимир Яворівський. Симптоматичним є те, що підконтрольні Банковій засоби масової інформації не називають поіменно нікого з учасників «загальних» зборів письменників (про які я як член НСПУ, а так само всі мої колеги-письменники, з якими я встиг поговорити, нічого і не знали).