Україна, вочевидь, ніколи не стане повноцінним членом Єдиного економічного простору. Відповідаючи на запитання «УМ» про наші шанси стати повноцінним учасником ЄЕПу, перший заступник міністра закордонних справ України Володимир Огризко зауважив, що Контитуція України не передбачає цього. «А наскільки ми на сьогодні можемо говорити, то до змін Конституції у найближчі роки справа не дійде», — зауважив заступник.
Так, Конституції суперечить те, що у частині документів, які є базовими для створення ЄЕП, йдеться про створення наднаціональних органів, «які будуть визначати власне позицію України з принципових економічних питань». «Тому далі йти ми не можемо», — сказав Огризко, нагадавши, що Віктор Ющенко готовий підписати лише 15 угод, які повинні стати основою для створення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень у рамках ЄЕП. «Тому і була знайдена формула про різношвидкісну і різнорівневу інтеграцію України до ЄЕП в контексті норм і вимог Світової організації торгівлі», — додає заступник глави МЗС. Нагадаємо, що вступ України до СОТ є значно пріоритетнішим, аніж до ЄЕП.
Зауважимо, що під час саміту СНД у Казані Ющенко, заявивши про невідповідність частини документів українській Конституції, остаточно їх не відхилив, а повідомив про додатковий розгляд. Виглядає, що це був лише продуманий дипломатичний крок. Адже з самого початку говорити про стовідсоткову відмову брати надалі участь у формуванні повноцінного ЄЕП (а тому для початку у нього треба увійти, підписавши базові 29 угод), Україні не вигідно. Бо наше керівництво хоче таки мати певний зиск з ЄЕП, а саме зону вільної торгівлі з Росією, Казахстаном і Білорусією.
«Для нас сьогодні найкращий варіант — це створення зони вільної торгівлі на Сході і на Заході. Для того, щоб наші українські товаровиробники мали можливість максимальної реалізації своєї продукції. Інша форма кооперації, коли ринок, власне, закривається, не є підходящим», — сказав у коментарі «УМ» пан Огризко. Тому він додав, що доєднання до митного союзу, що стане наступним етапом формування ЄЕП, є для нас неприйнятним, бо «ми не можемо одночасно рухатися у двох напрямках».