Фол останньої надiї

      На одному із сайтів в інтернеті нещодавно з'явилася вельми цікава інформація щодо відкритого акціонерного товариства «Київський ЦУМ». Фондом державного майна України тут проведено перевірку, яка, окрім усього, виявила, що користуються спорудою універмагу безкоштовно. Отож з цього приводу направлено відповідного листа до прокуратури Києва. Мало не 25 відсотків акцій ЦУМу належать самому Фонду держмайна та двом фірмам — зі Сполучених Штатів Америки та Віргінських островів, ще 22,03 % — товариству з обмеженою відповідальністю «Сігма-Трейд». Останнє відоме багатьом читачам з недавніх публікацій у різних виданнях, де йшлося про події довкола відкритого акціонерного товариства «Дніпрополімермаш». Насамперед у них акцентувалася увага на узурпації влади, штучному банкрутстві підприємства, втраті його науково-технічного потенціалу шляхом махінацій з акціями та інших недобропорядних діях. Тепер, виявляється, у «Сігма-Трейд», власниками якого є сини екс-міністра промисловості України Валерія Мазура, проблеми не лише у Дніпропетровську.

      Ще красномовнішу інформацію можна почерпнути на сайті Дніпропетровського розрахунково-вексельного центру: «Емітент облігацій ТОВ «Сігма-Трейд» (Дніпропетровськ) у 2003 році збільшило чисті збитки на 24,8% — до 3,603 млн. грн.». Показово, що хронічно збиткове ТОВ «Сігма-Трейд» примудрилося свого часу придбати акції «Дніпрополімермашу», запевняючи у своїх можливостях вивести підприємство на належний рівень. Наприкінці 2001 року «Сігма...» випустила у бездокументарній формі п'ятирічні облігації з погашенням 5 листопада 2006 року номінальною вартістю 10 тис. грн. на загальну суму 16,5 млн. грн. та щоквартальною виплатою відсотків за ставкою 50% річних. Усі облігації перебувають у власності нерезидентів. Минулого року за ними виплачено 1,492 млн. грн. відсотків. Проте за рік до цього компанія виплатила за ними 6,188 млн. грн. Отож є над чим замислитися...

Війна світів...

      На одному із засідань останньої сесії Верховної Ради України народний депутат Андрій Поліїт озвучив інформацію, яка щонайменше перевертає все з ніг на голову. Посилаючись на звернення генерального директора «Дніпрополімермашу» Геннадія Кийка та трудового колективу підприємства, яке, швидше, нагадувало банальний наклеп, він повідомив про факти «корупції та злочинності» з боку... керівництва відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина», НФК «Поліком» та ін.  А оскільки жодного більш-менш переконливого аргумента нардеп не навів, виникає підозра, що автори звернення мали на меті дезінформувати громадськість, і використали для цього, як важку артилерію, парламентську трибуну. Адже відомо, щоб відвернути увагу від власних проблем, слід звинуватити в них непричетних та дискредитувати добропорядних акціонерів ВАТ «Дніпрополімермаш», які ведуть боротьбу проти незаконних дій керівництва цього підприємства за справою штучного банкрутства. Саме такими акціонерами є група підприємств на чолі з ВАТ «Дніпрошина», які володіють понад 42 відсотками акцій ВАТ «Дніпрополімермаш». Зокрема, Геннадій Кийко повідомляє нардепу про переведення грошей за кордон немовби у вигляді попередньої оплати за сировину та інші товари за завищеними цінами, а «вершки», мовляв, потрапляють на рахунки генерального директора «Дніпрошини» Віталія Вербаса та його спільників. Щоправда, зазначається, що російські, кіпрські, угорські, словацькі фірми, через які раніше здійснювали подібні операції, вже відійшли у минуле. А нині, нiбито, прибутки, податки від експорту шин, фінансові ресурси виводять через ТОВ «НФК «Поліком». Цій структурі Геннадій Леонідович також інкримінує і відмивання коштів шляхом неправедних стосунків зі страховими компаніями, фіктивних вексельних операцій тощо. Добре, що «Поліком» — фірма не заморська. Отож і перевірити всі звинувачення труднощів не складає. Що характерно — практично жодне з них під собою грунту не має. Приміром, протягом двох останніх років «Полікомом» не здійснено жодної (!) операції з експорту шин будь-якого виробника ані до далекого зарубіжжя, ані до близького. Натомість усі контракти фірми з «Дніпрошиною» чинні і їх умови обома сторонами беззастережно виконуються.

      З тими ж страховими компаніями «Поліком» за останні п'ять років теж не мав жодної угоди страхування. Так само й з векселями — всі вони видані «Дніпрошиною» й оплачені, при цьому жоден «на сторону» не відійшов. Це теж перевірити неважко.

      Проте пан Кийко знаходить підстави заявити прямим текстом: «ТОВ «НФК «Поліком» є найбільшим конвертаційним центром у Дніпропетровську...». Зважте, без суду і слідства...

А судді хто?

      Очевидно, боротьба з «Полікомом» так захопила пана Кийка, що виробничі показники власного підприємства його тепер мало обходять. Головне — облити брудом опонентів. А між іншим, за перше півріччя нинішнього року «Дніпрополімермаш» заплатив податку на прибуток у сумі аж... близько п'яти тисяч гривень — на це спромоглися понад 500 працюючих. Що ж до «Полікому», то тут податок на прибуток склав 250 тисяч гривень при штаті у 40 чоловік. Тобто на «Полікомі» працює людей у 12 разів менше, аніж на «Дніпрополімермаші», зате прибутки мають у 50 (!) разів більші. Так де ж, зрештою, «відмиваються» кошти?

      Але шановний Геннадій Леонідович у своїх звинуваченнях не вгаває. Він прямим текстом заявляє, чи пак — доносить, що й «Дніпрошина» постачає свою продукцію за фіктивними контрактами, «які потім знищуються». І повідомляє про неіснуючі фірми за кордоном — на Кубі, Кіпрі, у Греції, США, Росії, Білорусі. «Дніпрошина» з ними контракти немовби уклала, «згідно з документами Держмиткому, продукція (шини) нібито була вивезена з України, але до адресата так і не дійшла». Мимоволі виникає питання, чому самі митні органи подібне неподобство приховали? А пан Кийко, як бачимо, виявив. Щоправда, жодного документа на підтвердження він знову надати не зміг.

      Насамкінець пан Кийко і взагалі повідомив інформацію щонайменше пікантну. За його свідченням, генеральний директор «Дніпрошини» Віталій Вербас значну частину фінансових ресурсів за кордоном «відмиває» через колишнього головного бухгалтера свого підприємства, яка нині мешкає у Сполучених Штатах Америки. Навіть заявляє, що жінка опинилася за океаном саме з цією метою: «По-перше, для ухиляння від відповідальності. По-друге, для організації системи і мереж заходів і фірм з вивезення фінансових ресурсів «Дніпрошини» за кордон». А ще висловив припущення, що нині колишня головбух і своє прізвище змінила. Саме в цьому Геннадій Леонідович і не помилився. Жінка своє прізвище справді змінила, бо до США ... вийшла заміж. Притягувати ж її до відповідальності ніхто не збирався навіть близько. Та й навряд чи колишня головбух ризикнула б на тривалий час нині приїхати до Дніпропетровська, якби за нею водилися якісь гріхи.

      Не відстає від гендиректора і голова профспілкового комітету підприємства Іван Карпенко. У своєму зверненні до Президента Всеукраїнської молодіжної організації «Молодь проти корупції» Олександра Ляльки він просить допомогти «у припиненні цілеспрямованої корупційної діяльності Дніпропетровської обласної прокуратури і прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська проти ВАТ «Дніпрополімермаш». Цю діяльність проводять зазначені органи прокуратури вже протягом декількох років і виконують на замовлення керівництва ВАТ «Дніпрошина»...». Ось так — просто і відверто. Але знову ж без найменшого доказу.

      Для наочності скаржникам не гріх ознайомитися і з інформацією про виробничо-господарську діяльність ВАТ «Дніпрошина». З неї можна пересвідчитися на власні очі, як тут «відмивають» кошти, адже тільки за перші шість місяців 2005 року збільшили середню заробітну плату до 1260,5 гривні проти 746,3 — у 2004-му. Чистий прибуток за минулий рік на підприємстві склав понад 30 мільйонів гривень. Усі податки тут платять справно і до різних фондів немалі суми перераховують. Тільки у 2004 році 3 мільйони 633 тисячі гривень спрямували на соціальний розвиток. Майже на 11 млн. грн. знизили дебіторську заборгованість і на 8 млн. з гаком — кредиторську. Не може не вражати і ще одна цифра — тільки до Пенсійного фонду «Дніпрошина» перераховує щомісяця 2,8 мільйона гривень. А це означає, що до 80 відсотків пенсіонерів Бабушкінського району Дніпропетровська отримують свої пенсії за рахунок цього підприємства. У 2004 році ВАТ «Дніпрошина» випустило облігації на суму 6,8 млн. грн. за ставкою 15 вiдсоткiв річних. Усі облігації перебувають у власності резидентів, залишились в Україні. За вилучені кошти від облігацій здійснюються модернізація та технічне переобладнання виробництва (на відміну від ТОВ «Сігма-Трейд).

      Такою ж показовою виявиться порівняльна статистика. А що ж із прибутками? Вони на «Дніпрошині» більші нiж на «Днiпрополiмермашi» разів у 70 (!). Ще один вельми показовий факт — за даними офіційного сервера Дніпропетровської облдержадміністрації, ВАТ «Дніпрополімермаш» посідає зовсім не почесне шосте місце серед підприємств, які найбільше заборгували Пенсійному фонду України за перше півріччя 2005 року (сума боргу — 486,1 тис. грн., у тому числі, недоїмка зі страхових внесків — 408,4 тис. та пеня — 77,7 тис. грн.). Вищезгадуване ТОВ «Сігма-Трейд» і взагалі збиткове. Хто ж тоді і що приховує? До речі, на «Дніпрополімермаші» навіть збори акціонерів бозна-коли востаннє проводили, тому багато хто схильний вважати і саме призначення Геннадія Кийка на посаду гендиректора нелегітимним.

      Ще один характерний факт — і «Дніпрошина», і «Поліком» придбали акції «Дніпрополімермашу» на території України за кошти з прибутку підприємств. Мимоволі виникає питання: де ж тоді зовсім не малі гроші взялися у збиткового ТОВ «Сігма-Трейд»?

Навіщо ховатися, коли є чим пишатися?

      На «Дніпрошині» інформація про виробничо-господарську діяльність підприємства не є таємницею для будь-якого акціонера — її публікують газета «Шинник», часопис «Шинний бізнес», розповсюджує агентство «Українські новини». З цих даних можна наочно переконатися, наскільки успішно тут працюють сьогодні. Недарма ж за фінансовими показниками 2004 року «Дніпрошина» потрапила до сотні кращих компаній України за рейтингом, складеним «ІнвестГазетою».

      Шинний ринок у світовому просторі дуже жорсткий. Отож знайти там своє місце під сонцем вкрай складно. Тут лише один шлях прийнятний — постійне технічне переозброєння, модернізація та оновлення основних засобів. Як свідчення, на «Дніпрошині» нині реалізують відразу шість стратегічних програм, спрямованих на розширення асортименту продукції, що виробляється, отримання електроенергії на базі автономного джерела, організацію виробництва з переробки зношених шин тощо. Кожна з них потребує немалих коштів. Приміром, тільки реконструкція дільниці з виробництва сучасних радіальних ціліснометалокордних вантажних шин і закупка обладнання для виготовлення та контролю продукції затягне орієнтовно на 10 мільйонів євро.

      Важливим фактором для утвердження «Дніпрошини» на світовому ринку стала атестація науково-технічного та виробничого комплексів підприємства на відповідність вимогам світового стандарту 180 9001:2000. А нині тут розробляють систему екологічного менеджменту та професійної безпеки.

      Пишаються на «Дніпрошині» і своїм науково-технічним центром, на розробки якого вже отримано 104 патенти. Окрім того, видано 10 монографій та 4 словники, опубліковано близько 60 статей. Підприємство неабияк зацікавлене у відкритості інформації про свою діяльність. Бо це — запорука майбутнього, що значною мірою залежить від ступеня довіри існуючих та потенційних партнерів. Дійсно, навіщо з якимись даними ховатися, коли є чим пишатися.

      Чи замислювався над цим шановний нардеп Поліїт, озвучуючи з парламентської трибуни відверту дезінформацію? Тут мимоволі напрошується один висновок: чи не є таке замовлене звернення намаганням вивести з гри одного з потужних гравців українського ринку, яким є «Дніпрошина»? До подібного зазвичай вдаються тоді, коли всі цивілізовані методи вичерпані. За тією ж футбольною термінологією, це сприймається за фол останньої надії. Так називають ситуацію, коли гравця, що ось-ось має забити гол у ворота суперника, відверто збивають з ніг. Бо іншого виходу немає. Порушника правил у такому випадку судді без будь-яких роздумів вилучають iз поля. Говорячи прямим текстом, українським законодавством за розповсюдження недостовірних відомостей передбачено відповідальність, у тому числі й кримінальну.