Прима — поняття відносне. І, мабуть, надзвичайно індивідуальне, оскільки кожен театрал, як правило, має свого любчика, відвідує всі вистави за його участю, причому не один раз. Але з тим, що примою Молодого театру є народна артистка України Тамара Яценко, погодиться кожен, хто бачив акторку хоча б у одному спектаклі. Яскрава, щира, колоритна, багатогранна у кожній ролі, вона, наче магнітом, притягує до себе не лише очі глядачів, а й їхні серця.

Мистецтво з янгольськими ликами, серед суєти і суцільної беззмістовності багатьох проявів сучасної цивілізації, складно собі уявити. Принаймні не зупинившись на мить і не згадавши про те, що ми так часто промовляємо і так рідко усвідомлюємо, — «Не хлібом єдиним!». На полотні гармонія фарб, натхнення і спокою. Тут відпочиває душа. І, як зерно, визріває нова сентенція, нова формула, новий виток і переосмислення життя, радості, любові і божественного. Так живе і творить Борис Єгіазарян — відомий художник, народжений у Вірменії і закоханий в Україну. Філософія його мистецтва проста, як світ, — незримі паралелі між біблейними сюжетами і реальним життям. Усе так природно, логічно, фантастично і правдиво, не зраджуючи своїй сутності. Він — як улюблений гранат, сонячний і соковитий, багатогранний, неперевершений у своїй зрілості і дитячій чистоті. Його музи кличуть у дитинство, його світ захоплює, його образи вражають. Він живий, справжній і особливий. Прагнучи зрозуміти і відчути його барвисту образність, мимоволі занурюєшся в себе і опиняєшся у незвіданих сутінках власного «я». Втрачаєш час і фізичне тіло, змінюючи орієнтири і точки відліку. Ви в полоні «Маятника часу». І навіть уже збагнути складно, хто повноправний володар — ви чи він.