Власне, писати про цю подію журналісти мали ще минулого року, коли, за словами Богдана Бенюка, «Біла ворона» так і просилася на сцену: і на часі була, і бажання повернути київському глядачеві улюблений мюзикл переповнювало... Але тоді «перемогли» «Миші та люди» — саме їх презентували Бенюк і Хостікоєв на День незалежності-2004. Сьогодні ж можна навіть сказати, що така перерва проектові пішла на користь. «Помаранчеві» події вдихнули в цю ідею сучасні мотиви й панове компаньйони, що самі були активними учасниками Майдану, взялися до роботи вже окрилені земляками, які сказали своє слово на захист свободи і права вибору. До того ж рок-опера «Біла ворона», яку написали Євген Рибчинський та Геннадій Татарченко, річ справді універсальна — на всі часи і для всіх народів.

Складається таке враження, що і після 14 років незалежності Україна живе власним життям, а українська діаспора у світі — власним. Щороку у США та Канаді відбуваються численні українські фестивалі, але якось жодного разу не довелося почути чи побачити звіти про них на радіо чи на телебаченні «турботливої про своїх дітей матері-України». У Північній Америці щороку проводять весняний (у травні) та осінній (у жовтні) українські фестивалі, в містечку Глен-Спі, штат Нью-Йорк, — фестиваль «Верховина», в місті Лондон, канадська провінція Онтаріо, — український фестиваль «Квітка», в канадському Торонто — «Українську спадщину», в канадській провінції Саскатунь — фестиваль «Весна», в каліфорнійському Сан-Дієго — фестиваль «Український дім». І це ще не повний перелік. Та, мабуть, найбільшим із них є щорічний український фестиваль «Соняшник», головні заходи якого відбуваються у містечку Уоррен, штат Мічіган, а також у сусідньому Клівленді та розташованому на іншому боці озера Ері Детройті.