За результатами інтернет-опитування меломанів з усієї Європи, яке проводила Європейська мовна спілка (організатор конкурсу) і яке почалося у травні на прес-конференції в Києві, у Данії зберуться кращі 14 переможців за всю історію конкурсу. Цікаво, що серед фінальних учасників данського шоу під назвою Congratulations є також дві переможиці останніх років — це турчанка Сертаб Ерінер та грекиня Гелена Папарізу. Та хто-хто, а Лижичко точно не гризе лікті переживаючи, що її так швидко забули: кілька днів тому вона відвідала літній дитячий табір для дітей-сиріт та дітей з малих міст України KEY, візьме участь у заходах, пов'язаних зі святкуваннями 80-ої річниці «Артеку», а наприкінці минулого місяця підписала меморандум про співробітництво з ОБСЄ. Між іншим, кошти, які були зібрані вiд благодійного концерту Руслани в рамках «Євробачення» — 40 тисяч 400 грн. — було передано Львівському навчально-реабілітаційному центру «Джерело».
Окрім переможців 2003 та 2005 років, до Копенгагена приїдуть Кліфф Річард, який з піснею Congratulations у 1968 представляв Велику Британію, Селін Діон (Ne Partez Pas Sans Moi, 1988, Швейцарія), Дана Інтернешнл (Diva, 1998, Ізраїль) та, варто сподіватися, «Абба»-об'єднана, пісню якої Waterloo (1974, Швеція) багато хто називає найкращою за всю історію конкурсу. У свою чергу, організатори запевняють, що зроблять усе можливе, щоб група знову стояла на одній сцені, і, якщо їм це вдасться, для багатьох меломанів це буде, мабуть, чи не найбільшою заслугою «Євробачення». Учасники шоу Congratulations співатимуть попурі і традиційно отримають за це свої бали від глядачів. Свято триватиме дві години і транслюватиметься в прямому ефірі на більше як 25 країн, а до переліку компаній, які вже купили права трансляції, ще й зараз додаються інші.
На святi 22 жовтня буде представлено не тiльки першi мiсця. Наприклад, пісня Nel blu dipinto blu (Volarе) «найстаршого» представника — італійця Доменіко Модуньйо стала, мабуть, найвідомішою серед усіх композицій, які коли-небудь займали на конкурсі треті місця. Між іншим, того ж року, коли за Італію співав сеньйор Доменіко, «Євробачення» отримало статус щорічної події, також затвердили традицію: переможець приймає конкурс наступного року у своїй країні.
ДОВІДКА «УМ»
У середині 50-х років члени Європейської мовної спілки створили спеціальний комітет, щоб дослідити можливості об'єднання країн Європи посередництвом візуально-розважальної програми. Наприкінці січня 1955р. у Монако цей комітет, очолюваний Марселем Безенконом, генеральним директором швейцарського телебачення, пам'ятаючи про успіх фестивалю в Сан-Ремо, зупинився на ідеї створення пісенного конкурсу. Задумку підтримала Генеральна Асамблея ЕВС у Римі 19 жовтня 1955 року. Вирішили також, що перший «Великий Приз «Євробачення» (так випадково охрещений британським журналістом) відбудеться весною 1956-го в Лугано (Швейцарія).
Наступним кроком повинні були стати офіційні правила конкурсу. Учасникам дозволяли виконувати дві пісні, їх рекомендували вибирати за посередництва національних голосувань за участю публіки — це б сприяло популяризації «Євробачення» в різних країнах. Журі складалося з двох делегатів від кожної країни-учасника. Вони спостерігали за конкурсом з телеекрану і виставляли на спеціальних бланках оцінки від 1 до 10. Тоді ще не існувало правила, яке б забороняло членам журі голосувати за свою країну, а виконавець не отримував ніякого призу. Конкурсанти самі фінансували перебування в країні. Переможцем конкурсу у 1956 році стала Швейцарія — Ліз Ассіа з піснею Refrain.