21 серпня становище Української греко-католицької церкви в Україні зміцниться: зі Львова до Києва буде офіційно перенесена кафедра глави Української греко-католицької церкви патріарха Любомира (Гузара). Владику Любомира тепер величатимуть Верховним архієпископом Києво-Галицьким, а не Львівським, як дотепер. Перебування патріарха у новому, столичному, осідку розпочнеться урочистою архієрейською літургією на місці будівництва Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві 21 серпня о 10.00. Як неодноразово заявляв глава УГКЦ, переїзд до Києва — не захоплення чужих територій, а повернення додому.
Представник УГКЦ у Ватикані владика Гліб (Лончина) заявив, що греко-католики підуть на цей крок, незважаючи на застереження, що перенесення, мовляв, нашкодить міжцерковним стосункам. «Синод нашої Церкви прийняв це рішення у жовтні 2004 року, — нагадав владика Лончина. — Постанова була прийнята відповідно до наших канонів і не має потреби у схваленні Папи. Православні вважають Київ своєю канонічною територією, але хіба можна сказати, що якась територія повинна належати тільки православним або тільки католиками? Там, де живуть віруючі, там повинні бути священики і єпископи».
У червні цього року прес-секретаріат УГКЦ опублікував реліз з аргументами на підтримку ідеї перенесення резиденції глави УГКЦ до Києва. 5 серпня Московський патріархат вустами своєї служби комунікації відділу зовнішніх церковних зв'язків поширив коментар, основна ідея якого така — у контексті православно-католицьких стосунків цей акт може мати негативні наслідки. Нагадаємо, що влітку минулого року, коли постало питання про перенесення осідку УГКЦ до столиці, Московська патріархія звернулася до всіх глав православних церков, щоб ті висловили щодо цього «свою думку». Невдовзі були опубліковані заяви 15 церков про їхнє категоричне неприйняття виходу з підпілля у незнаній для них країні Української греко-католицької церкви, про яку вони, можливо, вперше почули від московських «просвітителів».
Історія свідчить, що «хмиз» для міжрелігійних конфліктів збирають часто поза межами територій, на яких вони згодом розгораються.