«Цар» Симеон та Сергiй Станiшев.
Спершу нагадаю розклад політичних сил, який склався в Народних Зборах. До парламенту потрапили сім партій та блоків: ліва «Коаліція за Болгарію», провідною силою якої є посткомуністична Соціалістична партія Болгарії на чолі з Сергієм Станішевим здобула 82 із загальної кількості 240 депутатських мандатів; центристська партія колишнього царя, а останні чотири роки — прем'єр-міністра Симеона Сакскобургготського «Національний рух Симеон ІІ» — 53 мандати (120 на попередніх виборах 2001 року); партія турецької меншини Болгарії «Рух за права і свободи», яка впродовж останніх чотирьох років була коаліційним партнером в уряді «царистів» — 34 мандати; ультранаціоналістична коаліція «Атака» — 21 мандат. У трьох політичних сил правого спектра результат більш скромний: «Союз демократичних сил» — 20 мандатів, «Демократи за сильну Болгарію» — 17, «Болгарський народний союз» — 13.
Тобто загалом ліві мають 82 місця, центр («царисти» і «турки») — 87 місць, праві — 50 місць. Усі шість політичних сил відразу після оголошення результатів виборів заявили про небажання співпрацювати з ультранаціоналістами, тому вони зі своїм 21 місцем спочатку виносилися за дужки формування коаліцій різноманітних конфігурацій. Для формування уряду потрібно зібрати коаліцію щонайменше зі 121 депутатським «багнетом». Для стороннього спостерігача це завдання вирішується елементарно: союз центру і правих дає разом 137 голосів. Та тут з'являються два «але» з болгарською специфікою. По-перше, за Конституцією, право формувати уряд отримують партія чи блок, які набрали найбільше мандатів. У даному випадку — ліві. По-друге, впродовж попередніх чотирьох років праві критикували уряд Симеона ще гостріше, ніж ліві. Тепер ці два табори на таких «ножах», що між ними важко уявити не лише персональні контакти, а й ділові. Щоправда, задля користі держави центристи могли б кинути своє «его» у глибоку яму та залити її бетоном. Утім тут сплило третє «але». Відразу після виборів партія турків заявила про те, що вирушає у самостійне політичне плавання. А без них союз «царистів» та всіх правих разом узятих не набирає 121 голос. Вражені такою підступністю «царисти» назвали «турків» «зрадниками». І частково мали рацію, бо «Рух за права і свободи» відомий тим, що бореться не стільки за вказані в його назві шляхетні речі, як шукає теплого місця, міністерських портфелів та матеріальних вигод поближче до влади.
Це теорія, а практика розпочалася з того, що уряд Симеона Сакскобургготського подав у відставку 11 липня, в день першого засідання новообраного складу парламенту, але надалі виконує свої обов'язки до створення нового кабінету. 18 липня Станішев та його посткомуністи здобули право формувати уряд і «турки» відразу ж погодилися увійти з ними в коаліцію. При цьому «туркам» якось не заважає те, що навколо Станішева залишається чимало колишніх компартійних бонз, які свого часу утискали турецьку меншину. Однак дивний союз лівих і «турків» набирає лише 116 голосів.
Упродовж майже місяця велися переговори про ще більш дивний союз — лівих і «царистів». Як не дивно, але така коаліція була б ідеальним вирішенням для Болгарії. І ліві, і «царисти» мають значний політичний досвід та досвід управління економікою. На жаль, цей дещо дивний, але все ж вигідний «шлюб» так і не відбувся, принаймні на цей час. На заваді стали завищені амбіції партнерів: і Симеон, і Станішев вимагають як придане в цьому мар’яжі прем'єрське крісло. На другу роль у вигляді віце-прем'єрської посади чи навіть вигаданої під цей альянс посади куратора коаліції жоден не погоджується.
Розірвані «заручини» закінчилися тим, що Станішев вирішив іти на штурм урядової вершини разом із «турками», маючи в активі лише 116 голосів. І тут розпочалося найцікавіше. Якщо не вистачає «багнетів», то їх можна відібрати підступом у ворога. І тут важлива процедура: таємне чи відкрите голосування за уряд. Після гарячих дискусій лівим 27 липня таки вдалося «продавити» рішення про таємне голосування з допомогою голосів чотирьох перебіжчиків: Петра Манойлова, який вийшов iз депутатської фракції «Атака» та трьох правих «зрадників» з «Болгарського народного союзу». Не відомо, чим ліві переманили ультранаціоналіста, але в парламенті відбувалися сцени, немов з поганого водевілю. Після зради Манойлова колеги хотіли побити його просто в залі засідань, але він вирвався з їхніх рук і почав утікати. Варто зазначити, що місця в парламенті Болгарії розподілені відповідно: у лівому секторі сидять ліві, у центрі — центристи, у правому — праві. Під час втечі Манойлова центр здійняв улюлюкання, а ліві відгукнулися бурхливими оплесками та розкритими обіймами, в які мали намір прийняти перебіжника. Втім він узагалі вибіг iз зали засідань.
Уся трійка зрадників від опозиції — Іван Стаматов, Ніколай Кінчев та Євгеній Жеков — є бізнесменами. І дуже багатими. Ймовірно, що і політика для них — це передусім бізнес. Згадайте, скільки таких сидить у Верховній Раді! Болгарська газета «24 часа» повідомила у номері від 28 липня, що Стаматов, Кінчев та Жеков були «переконані» до голосування за лівого прем'єра астрономічними сумами по 200 тис. євро кожен. Так 120 голосами проти 119 на засіданні 27 липня о 17.15 було проголосовано за лівого прем'єра Сергія Станішева. Симеон Сакскобургготський не балотувався у депутати, тому не був присутнім на засіданні, але він неодноразово заявляв, що його партія ніколи не підтримає уряд лівих.
39-річний Станішев устиг скласти присягу прем'єр-міністра, але протримався на цій посаді лише вісім годин. Під час голосування на початку 2-ї ночі за склад уряду за нього віддали голоси лише 119 депутатів — зрадник від «Атаки» не повернувся до зали засідань. «Проти» було також 119 депутатів. Трохи відіспавшись, Станішев наступного дня видав заяву, в якій відмовився від права формувати уряд та звинуватив партію Симеона, правих та націоналістів з «Атаки», які проголосували проти, у спробі дестабілізації Національних зборів та створенні в країні політичної кризи.
Після провалу спроби затвердити уряд ситуація серед семи парламентських груп стала нагадувати «груповий секс»: кожен приміряється до кожного, утворюються групки, які шукають партнера для задоволення вимоги в 121 голос. І комбінації виходять цікаві. Якщо раніше всі відмежовувалися від «Атаки», як від хворого на холеру, то після провалу голосування за уряд Станішева «царисти» все тісніше сходяться зі своїми одвічними ворогами правими та заграють з ультранаціоналістами. Може, з цього щось і буде. Лідер «турків» Ахмед Доган наразі залишається вірним союзу його руху з лівими і відкидає можливість переговорів з іншими партнерами. «Царисти», яким, за Конституцією, надано право формування уряду, готові вести переговори з будь-ким, якби лиш Симеон залишився в прем'єрському кріслі. Якщо вони не створять уряд, то президент надасть таке право третій за чисельністю парламентській політичній силі — «туркам». Ахмед Доган уже заявив, що якщо до цього дійде, то він винесе на голосування той самий склад уряду, який було провалено на голосуванні в ніч з 27 на 28 липня.
Колишній президент Болгарії Желю Желєв висловив думку, що найкращим виходом з цієї затяжної кризи було б створення широкої коаліції, подібної до тієї, яка виникла наприкінці 1990 року, коли під тиском народу, який вийшов на вулиці, впав перший посткомуністичний уряд Андрея Луканова. Екс-президент вважає, що пріоритетом має бути вступ Болгарії до ЄС у 2007 році. Європейська Комісія вже попередила Болгарію, що у разі неможливості сформувати уряд найближчим часом країна не потрапить до ЄС 2007 року. Варто пояснити, що запеклість боїв за міністерські крісла мотивується, зокрема, і тим, що після вступу до ЄС Болгарія отримає з брюссельської каси допомогу в розмірі 4 мільярди євро на соціальні, сільськогосподарські та інші програми. І урядовці будуть розподіляти ці гроші.
Якщо і після третьої спроби уряд не буде сформовано, то президент Пирванов змушений буде призначити дострокові вибори на осінь. Але при створенні уряду будь-якої конфігурації колишній голова парламенту Борислав Веліков дає йому від трьох до дев'яти місяців існування.
Націоналістична «Атака» з успіхом пройшла до парламенту під гаслом «Повернемо Болгарію болгарам». Головний редактор газети «Стандарт» Георгій Готєв пояснює неочікуваний успіх «Атаки»: «Націоналісти — це театр одного актора — лідера партії Волена Сідерова. Сідеров був популярним тележурналістом, а його програми були просякнуті агресивною риторикою проти турків, комуністів, євреїв і циган. Це сподобалося багатьом болгарським виборцям». Тобто маємо справу з таким собі болгарським Жириновським чи Корчинським. Недарма Володимир Вольфович особисто поздоровив фюрера «Атаки» з проходженням до парламенту та висловив упевненість, що на наступних виборах партія набере 28 відсотків голосів виборців (чому не всі 50 чи 100?). Своїх колег по парламенту з інших депутатських груп Сідеров називає «злодіями, місце яких у в'язниці». Він пообіцяв заборонити вести з парламенту репортажі для громадського телебачення турецькою мовою. Нещодавно ледь не побив у приміщеннi парламенту кореспондента турецької інформагенції «Джихан» Мехмета Шахана («В парламенті має звучати лише болгарська мова»). Він вважає, що затриманих на місці злочину правопорушників потрібно розстрілювати на місці.
Тепер може видатися дивним, що у комуністичні часи Сідеров був дисидентом, а у перші роки нової доби — головним редактором газети Союзу демократичних сил «Демократія». Пізніше він перейшов у газету «Монітор», де спеціалізувався на антисемітських статтях, а останні два роки був ведучим програми «Атака» на приватному телеканалі «Скат». Тепер Сідеров постійно пояснює парламентським журналістам, як вони повинні поводитися в його присутності та які запитання мають право ставити йому.
У розпал парламентських боїв за уряд соціалістів на радіостанції «Горизонт» (болгарський інформаційно-розважальний відповідник нашого «Променя») довелося почути дискусію трьох запрошених парламентаріїв. У 15-хвилинній програмі депутатка-соціалістка розлилася 5-хвилинним монологом, в який в'яло намагалися вклинитися два інші депутати від інших політичних сил. Коли їхні намагання стали наполегливішими, то депутатка різко обірвала колег по ефіру: «Заткніться ви. Якби ви були справжніми чоловіками і мали б елементарну культуру, то не перебивали б жінку». Ого, подумалося мені, і в Болгарії є «прогресивні соціалістки».
Газета «Труд» у номері від 23 липня повідомляє у статті під назвою «Один за всіх», що новообрані депутати лише розпочали роботу в парламенті, а вже зникають із засідань, залишаючи свої картки для голосування «черговому», який голосує за всю фракцію. Цікава ситуація склалася з 13 міністрами уряду Симеона, які тепер стали депутатами. Вони отримують і депутатську, і міністерську зарплати. А поки сидять на засіданнях уряду чи виконують міністерську роботу, їхніми картками регулярно голосують у парламенті.
Новообрані депутати таки щось коштують болгарському народу. В прямому сенсі. 66 із них, які походять із провінції, вже отримали депутатські апартаменти в столиці. Парламент, з яким Болгарія йде в Європу, дуже вже скидається на наш, «неєвропейський».
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
