Або принципи, або ЄС

      «Туреччина не погодиться з жодними новими вимогами з боку Європейського Союзу», — заявив позавчора ввечері під час виступу по телебаченню голова уряду Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Такою була його реакція на зауваження прем'єр-міністра Франції Домініка де Вільпена, що умовою початку 3 жовтня цього року переговорів про членство Туреччини в ЄС має стати формальне визнання нею Кіпру, власне Республіки грецьких кіпріотів, яка з 1 травня 2004 року вже є членом ЄС. Не є таємницею, що Брюссель iз важким серцем іде на переговори з Туреччиною і намагається висувати чергові перешкоди на турецькій дорозі до «європейського раю». Те, що злетіло з язика де Вільпена, віддавна тримають на умі багато європейських політиків, особливо в Німеччині та Австрії. Позицію де Вільпена підтримує також президент Франції Жак Ширак.

      Туреччина, починаючи з 1974 року, тобто з часу поділу острова на грецьку і турецьку частину, не визнає республіку грецьких кіпріотів. Зрозуміло, що ЄС не хоче приймати у своє гроно країну з приданим у вигляді майбутніх конфліктів. Щоправда, нещодавно Туреччина підписала з десятьма новими членами ЄС (зокрема і Кіпром) угоду про митний союз і таким чином опосередковано визнала грецьку Республіку Кіпр. Наразі ж відносини Туреччина—ЄС знову зависли на волосинці, й надалі не відомо, чи заплановані акцесійні переговори таки розпочнуться у жовтні.