Доходи Тимошенко — як доходи народу?
Тема прибутків нових можновладців, яка наприкінці каденції минулої влади вже мало кого й цікавила — все з ними було ясно, тепер набула особливого розголосу. Виконавши нудний обов'язок розпитати про економічну та політичну діяльність, журналісти накидаються на вищих світу цього з головним питанням: скільки, коли, почім. Мовляв, заявляли про повну відкритість і підзвітність громадськості — викладайте на стіл декларації про доходи.
Декларацію нинішнього Президента вже досхочу обсмоктали тоді, коли Віктор Ющенко подав її у Центрвиборчком, щоб балотуватися на найвищу державну посаду. Обіцяла не приховувати своїх статків і Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, яка хоч і заявляє, що «зав'язала» з бізнесом, ледве не щодня з'являється на люди в дорогих туалетах і в народі має славу жінки вельми заможної. Обіцяла, і слова дотрималася: тепер кожен, у кого виникне таке бажання, може відкрити Урядовий портал, на якому вивішено декларацію Тимошенко про прибутки за 2004 рік, і переконатися, що як сир у сметані Юлія Володимирівна не качається. Більше того, у нашої Прем'єрки за душею немає фактично ні шеляга!
Щоправда, за минулий рік «жінка з косою» отримала 60 665 гривень зарплати і 5 062 гривні матеріальної допомоги. Але якщо розділити все це добро на 12 місяців і додати, що чоловік Тимошенко (донька Євгенія в декларації не значиться, оскільки є повнолітньою й мешкає окремо) не заробив ні копійки, сума для жінки, яка є частиною обличчя держави, виходить більш ніж скромна. А де ж «журнали-газети-пароплави», приписувані колишній власниці мега-корпорації «Єдині енергетичні системи України», статки якої колись оцінювали ледве що не в мільярди доларів?
Принаймні декларація Тимошенко на ці запитання відповіді не дає. Адже в наступних її пунктах сказано, що єдина власність сім'ї (тобто її самої та чоловіка Олександра) Прем'єр-міністра — це квартира у Дніпропетровську площею 32 (!) кв. м і гараж на 18 «квадратів». Жодних тобі дач, автомобілів, тракторів чи яхт. Навіть цінних паперів у подружжя Тимошенків немає, а все нажите добро — це 17 800 гривень на банківських рахунках: по 900 у кожного в українських банках, і 16 тисяч Олександрових — десь за кордоном. І в когось іще після цього повертається язик назвати Юлію Володимирівну «олігархом»?! От тільки незбагненно, де чарівна Прем'єрка бере кошти на ексклюзивний дизайнерський одяг, не кажучи вже про взуття, сумочки, манікюрниць тощо. Та ще ж і чоловіка треба одягати...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
