Міністр транспорту Євген Червоненко — колись професійний автогонщик — любить «погарцювати» і на морі.
На початку цього тижня «Україна молода» розповідала про те, як урядові діячі відпочивають на Південному узбережжі Криму. З усіх героїв публікації «Генпрокурор на скутері» гучно відреагував лише один. Не пан Піскун, як можна було подумати, а міністр транспорту та зв’язку Євген Червоненко. Йому було присвячено єдиний, передостанній, абзац, який стосувався скандального інциденту, що стався з Євгеном Альфредовичем. Як повідомив із Криму кореспондент «УМ», шеф Мінтрансу — «вже не вперше — так захопився прогулянкою на яхті, що випадково зайшов у зону, яку... пильно контролюють прикордонники. Високопосадового порушника зупинили, і морська прогулянка завершилася вельми неприємним з'ясуванням стосунків».
Більше деталей наші надійні джерела не повідомили, але редакція вважала, що й у такій формі факт має право на висвітлення. Погодьтеся, все-таки не так часто міністри уряду народної довіри вступають у конфлікт із прикордонниками, та ще й коли ті — охоронці кордону — стережуть спокій Президента з боку моря. Тут же недалеко і Росія з її Північним Кавказом, і Туреччина. І дарма, що в даному випадку міністр (пан Червоненко) є колишнім провідником служби охорони пана Ющенка як кандидата в президенти. Перед законом усі мають бути рівні.
Факт конфлікту за участю Червоненка й прикордонників на морі «Україні молодій» підтвердив сам Євген Альфредович, який прислав на адресу редакції обуреного листа. Аби зберегти імідж об’єктивної газети, друкуємо цю епістолу, витриману в характерному стилі Червоненка, повністю (див. матеріал праворуч). Зауважимо, що перед тим, як звинуватити журналістів у надмірній схильності до «папарацизму», міністр транспорту і зв’язку — гонщик і на автомобілях, і на яхтах — фактично визнає, що справді міг порушити межі охоронної зони неподалік президентської дачі (адже далі говорить, що ці межі слід змінити в бік зменшення). І скандал був «брутальним», от лише не Червоненко ображав служивих, а вони — Червоненка та його дружину.
Ми поважаємо позицію й роботу Євгена Альфредовича, хоча й не погоджуємося з його думкою, нібито газета не мала б сповіщати про подібні «приватні» пригоди керівників держави. Розуміємо, що справа набула ще більшого розголосу після того, як матеріал «УМ» передрукували кілька популярних інтернет-видань. А щоб доповнити картину того, що ж саме трапилося 30 липня навпроти держдачі №9 біля Мухалатки, наша газета звернулася за коментарем до найперших «винуватців» конфлікту — прикордонників.
Прес-департамент Держприкордонслужби підтверджує факт інциденту 30 липня i зазначає, що того дня «корабель морської охорони «Григорій Куропятников» упередив захід яхти «Помаранчеві крила» в закритий для плавання район». Кораблі морської охорони забезпечують контроль за дотриманням невійськовими суднами порядку плавання, перебування в територіальному морі та внутрішніх водах відповідно до Закону «Про Державну прикордонну службу України». Даний порядок встановлений компетентними органами і щорічно повідомляється мореплавцям. У даному ж випадку міністр Червоненко на яхті «Помаранчеві крила» зайшов туди, куди заходити не мав права, хоч би який був у нього посадовий статус.
До того ж, у Держкордоні стверджують, що в них також є записи переговорів із Червоненком, відповідно до яких командир корабля морської охорони не перевищував повноважень та вів себе коректно.
Коментуючи відносини українських прикордонників та закордонних яхтсменів, прес-служба стверджує, що в 2005 році ніяких скарг від останніх не надходило. При цьому, за ініціативою та участю Державної прикордонної служби, ще 29 серпня 2002 року було прийнято постанову «Про затвердження порядку пропуску яхт через державний кордон». Цей документ дозволив максимально спростити порядок оформлення, і це дає право іноземним яхтсменам безперешкодно перебувати у внутрішніх водах України. Прикордонники оформляють документи безкоштовно і максимально швидко. Як результат спрощення формальностей — під час прикордонного контролю тільки за перше півріччя 2005 року на 7 відсотків збільшилася кількість осіб та на 15 відсотків — кількість транспортних засобів, які перетнули наш державний кордон. Удвічі зросла кількість оформлених закордонних яхт.
Прикордонники кажуть, що зміни меж охорони кримської зони, про які каже Євген Червоненко, не в їхній компетенції, але додають, що Держкордон не встановлює ніяких додаткових обмежень, а лише здійснює виконання правил, встановлених компетентними органами.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
