Велика група туристів із Росії (41 школяр та 4 керівники), яка вже не вперше приїздила до Криму і добре орієнтувалася в Білогiрських лісах, минулої неділі вирушила на чергову екскурсію. Вже під вечір, коли група зупинилася в районі Черемисовського водоспаду, поблизу села Багате, діти сказали дорослим, що серед них немає 15-річної Ані — дівчинку вже давно ніхто не бачив. Місцеві мешканці знають, що в Білогірських лісах (найгустіших у Криму) дуже легко загубитися — ущелин та крутих схилів там більше, ніж треба. Одна радість — вовків у тих лісах немає, але на людину може напасти й розлючений дикий кабан...
Туристи розбрелися лісом та почали кликати Аню, але вона не відгукувалась. Тоді дорослі вирішили звернутися по допомогу до професіоналів і зателефонували до кримських рятувальників. За повідомленням ГУ МінНС України в АР Крим, на місце події прибули співробітники кримського спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону, рятувальники Білогiрського і Феодосійського підрозділів МінНС та лісники. Протягом п'яти годин вони «прочісували» зону, в якій загубилася дівчинка, але всі зусилля виявилися марними. Опівночі рятувальники вийшли з лісу — пошуки були відкладені до ранку.
Наступного дня на пошуки Ані вийшли додаткові загони — рятувальники з Феодосії, Судака й Білогiрська та кінологи з собаками. Понад півсотні осіб (6 пошукових груп) «прочісували» деякі відрізки маршруту, пройдені групою, та можливі відхилення від маршруту. Припущення, що дівчинка вийшла в районі села Привітне або поблизу Морського, не виправдалися. Вже подумували про найгірше... Але десь опівдні на третю добу пошуків одна з груп МінНС знайшла дівчинку живу й неушкоджену в ущелині неподалік від гори Скирта — за кілометр від останнього привалу групи. За словами Ані, вона «відстала від групи й заблукала, кликала на допомогу, але ніхто її не чув». Незважаючи на те, що москвичка стільки часу пробула сам на сам із природою, вона не отримала ніяких ушкоджень і почувається цілком нормально. Певний досвід, набутий у походах, допоміг їй вижити. Рятувальники називають цей випадок унікальним.