«Давня легенда» Єжи Гофмана:

      Прізвище Єжи Гофмана у титрах гарантує справді якісне кіно — ця фраза могла б стати непоганим, а головне — логічним  слоганом для промоції фільмів найвідомішого польського режисера сучасності. Жодна робота Гофмана поки що не поставила під сумнів цю думку і, з усього, на творчі успіхи буде багатим і майбутнє режисера: на відкритті тридцять третього кінофестивалю «Молодість» режисер презентував  черговий кіношедевр, заодно переконавши всіх присутніх у своєму потужному потенціалі. «Давня легенда. Коли сонце було богом» — авторство Гофмана в цьому фільмі прочитується від першого до останнього кадру. Любов до історії, величезний досвід у поєднанні з молодістю душі — також. «Цар Давид, коли відчув, що кров у жилах починає холонути, обкладав себе молодими дівчатами. Я також намагаюся бути поближче до дівчат», — пожартував Гофман на відкритті фестивалю. Процес, звичайно, приємний, Гофманові можна лише позаздрити, але ще невідомо, хто від кого при цьому молодості набирається.

      На цьогорічну «Молодість» Єжи Гофман привіз свою останню стрічку «Давня легенда. Коли сонце було богом», прем'єра якої у Польщі відбулася 19 вересня. Разом iз Гофманом на презентацію фільму приїхали актори Міхал Жебровськи, Малгожата Форемняк, Катаржина Буякевич. Представляв своїх польських колег наш Богдан Ступка, який у «Давній легенді» зіграв одну з головних ролей. Він же поінформував про те, що ще одна зірка «Давньої легенди», російська акторка Марина Александрова, на українську, а її також можна назвати й всесвітньою, прем'єру не приїде — «остання героїня» банально запізнилася на літак, тож, мовляв, починаймо без неї. Прикро, звичайно, але відсутність Александрової на ефект від перегляду фільму не вплинув абсолютно. Глядач, як і кілька років тому на «Вогнем і мечем», після епічного, масштабного полотна «Давня легенда» ще раз переконався: в житті завжди знайдеться місце для культурного шоку.  Величне епічне полотно на тлі повальних серіалів-одноденок примусило згадати пана Голохвастова — «Такой брильянт в таком навозє». Актори ж блискуче спростували популярну як для сучасного кіно- та театрального мистецтва тезу про те, що справжнє мистецтво — на театральному кону, в кадрі ж — просто ремесло, техніка, статика.

      Автор «Давньої легенди», яка лягла в основу фільму Єжи Гофмана, — Йозеф Ігнацій Крошевський. Це один iз найбільш плідних польських письменників, який залишив по собі  500 томів різної літератури, у тому числі й 100 повістей польської історичної белетристики. Незважаючи на свою палку симпатію до слова Крошевського, до «Давньої легенди»  Гофман ішов довго і наполегливо. Версія, яка була презентована на «Молодості», — це мотиви Крошевського, плюс стародавні легенди, традиції язичників та авторський домисел. А ще — акцент на співзвучності з «макбетівською» темою: герой Ступки, князь Попель, заради влади вирізав половину своєї рідні, труїв та вбивав тих, хто вчора ставав на його захист. «Першу спробу екранізувати цей твір я здійснив відразу після «Потопу», — каже Єжи Гофман. — Але тоді не вдалося... Ми живемо в період перебудови кіно — все залежить від спонсорів, держава скасувала цензуру і навзамін припинила давати гроші на кіно. І тепер я хоч і маю безліч задумів, але поки не поверну банківського кредиту, ні до чого не приступатиму». З усього, поверне кредит пан Гофман незабаром — «Давня легенда», залишивши позаду всі американські та французькі кіноновинки, ось уже п'ять тижнів є абсолютним лідером польського прокату. В українському прокаті фільм з'явиться також, і вже зараз можна говорити напевне, що випробування українським екраном та українським глядачем для «Давньої легенди» буде таким же тріумфальним.

      На жаль, не дожили до прем'єри оператори, що знімали цей фільм, — росіянин Павло Лєбєшев та поляк Єжи Гощик. Одніює зi складових успіху картини була саме їхня робота: зняти, наприклад,  не просто ліс, а ліс, що вібрує тривогою, коханням або помстою, — це те, що під визначення «вищий пілотаж» підлягає стовідсотково.

      Фільм рекомендовано до перегляду насамперед людям думаючим, які похід до кінотеатру пов'язують не з великою порцієї поп-корну, а з естетською насолодою.  Хоча візьму на себе сміливість і скажу, що сподобається він усім. Не виключено також, що після перегляду «Давньої легенди» ажіотаж навкого американських прем'єр, які заокеанські майстри штампують достатньо, буде не таким худобоподібним. Зрештою, легенда — це вічне, а спецефекти — всього лише тимчасове...