Харківське побоїще: хто винен?

      Скільки існує варіантів падіння монети, котру підкинули? Ви скажете: орел чи решка, тобто два, і... це буде помилкою. Один із героїв Чингіза Абдуллаєва розробив свою теорію про те, що завжди існує «третій варіант», віра в який допомогла цьому «афганцеві» вижити. Не настільки вже і неймовірно, що монета може стати на «ребро». Особливо  якщо вона падає з рук арбітра на вологий трав'яний газон футбольного поля. Це і є той третій варіант, за яким права першою вводити м'яч у гру не одержить жодна з команд. Так само ми не можемо обмежуватися однозначною відповіддю на питання, винен чи ні суддя футбольного матчу, делегат або тренер. Адже відповідальність за вчинки не «замикається» лише на одній особі — є ще зверхники, керівники різних рівнів, які своєю «політикою» призводять до тих чи інших суперечливих і скандальних ситуацій.

      У даному випадку, зазначимо, ідеться  про український футбол. Якщо брати «кілерську» термінологію, то сьогодні Федерація — «замовник», а головні арбітри і лайнсмени — виконавці. Дійшло до того, що наша преса вже не має права дізнаватися напряму про оцінки дій рефері в матчі, а тренери і гравці — висловлювати свою думку з приводу спірних моментів у засобах масової інформації. Інакше — чималі доларові штрафи.

      Але я не поспішав би називати міцний союз Федерації футболу і підлеглих їй арбітрів «недоторканною кастою» в образливому для них значенні. Бо в цьому випадку багато залежить від того, хто саме «торкається» питань арбітражу. Чи достатній зараз у гравців рівень футбольної культури? Чи на належному рівні в них елементарна обізнаність із правилами? Чи не вчать їх передусім того, як імітувати фол чи травму, а вже потім — спортивної етики, ігрового кодексу? Як бачите, на ці питання в багатьох «місцевих» випадках можна дати ствердну відповідь. Так, це за часів Лобановського, в минулому столітті, футболістів цілеспрямовано водили по театрах, насаджували їм високу мораль, нехай і «будівника комунізму». А зараз гроші диктують дещо інше ставлення до спорту. Тому й виходить, що гнів «ображених» — часто виправданий, бо виконавці свято вірять у те, що доводять. Розумієте, це не акторська гра, а справжнє обурення конкретних людей несправедливістю. Мовляв, у чому ж правда, брате, якщо в нас на всіх рівнях, як правило, заплющують очі на штовханину у спину, тотальне затримування одним гравцем іншого під час стандартних навісів, але в окремо взятих епізодах у потрібний момент подібне порушення «раптом» фіксується і призначається пенальті? Знову доводиться говорити про подвійні стандарти в українському футболі — на рівні арбітражу, що, вочевидь, є наслідком подвійних стандартів на рівні керівництва ФФУ і ПФЛ.

* * *

      У зв'язку з цим хотілося б розібрати перше в історії першолігове харківське дербі — «Металіст» проти «Арсеналу», яке обернулося небувалими «боями» на футбольному полі. Лідер дивізіону, керований Геннадієм Литовченком, за грою явно переважав «молодшого брата», але зміг забити лише один м'яч. Місцевим же «канонірам» вдалося зрівняти рахунок, не в останню чергу завдяки переведенню гри в площину брудних зіткнень. Саме тут — місце для згадки про нинішнє становище футбольного арбітра в Україні. Сьогодні наші судді загнані у кут шквалом критики з усіх боків, а подекуди і відвертими погрозами, тому їхня реакція на ігрові події все частіше стає зовсім неадекватною і непередбачуваною. Що вже казати про арбітрів «нижчого рівня», якщо навіть Василь Мельничук — здавалося б, флагман вітчизняного суддівського корпусу, — «завалив» центральний матч першого кола у вищій лізі «Динамо» — «Шахтар». У Харкові минулої п'ятниці нитки гри мав тримати в руках киянин Віталій Шамич. Однак рефері свій поєдинок програв ще тоді, коли не знайшов у собі духу почати діставати букети різнокольорових карток у середині матчу. Гра «металістів» і «канонірів», за якою з трибун спостерігало 8 тисяч глядачів, підійшла до тієї межі, коли спортивне суперництво перетворюється на брутальне побоїще. А що суддя? У повній «красі» його м'якість виявилася в останній десятихвилинці після того, як «Арсенал» зрівняв рахунок. Коли у першій же атаці у відповідь «Металіст» заробив пенальті (його гравця відверто тримали за футболку), «постраждала» команда у повному складі виштовхала Шамича стусанами за ворота і почала «переконувати» у помилковості «присуду». «Металісти» стали на захист рефері, відтак за межами поля розгорнулася бійка «стінка на стінку» із застосуванням прийомів карате, боксу тощо.

      Це треба було бачити! Завдяки програмі «Гол!» на «Новому каналі» (а інші профільні телепередачі чомусь проігнорували харківське НП), Україна переконалася, що подібні мордобої в межах футбольного матчу можливі не лише в екзальтованих Африці, Азії чи Південній Америці. «Убійною» силою харківського ристалища були гравці у червоних футболках — «арсенальці», які вирішили битися по-серйозному. Партнерам допомагали навіть запасні, котрі, на щастя, перебували тут же, за воротами «каноніра» Веремка. «Біло-синіх» заштовхували у сітку, валили з ніг, добивали — здебільшого ногами — навіть лежачих. «Металісти» хоч і виглядали «хлопчиками для биття», в деяких локальних «спарингах» спромагалися доводити і свою фізичну зверхність. Групка арбітрів боязко тулилася віддалік. Фанати (нібито «Арсеналу») палили на трибунах вогняні феєрверки...

      Близько півтисячі правоохоронців зупинили страшне дійство біля воріт «червоних» із запізненням. Коли все стихло, півзахисник команди Литовченка — Шопін — таки отримав змогу пробити пенальті. І... не забив.

      Та «найкумедніше» у наймасовішій бійці українського професійного футболу не це. А те, що київський рефері не вилучив жодного (!) гравця, обмежившись одним (!) попередженням голкіперові «Арсеналу» Веремку. До цієї бійки Шамич діставав «гірчичники» з кишені лише тричі — для демонстрації їх Саніну («М»,

36-та хв.) та Рібейро («А», 42) і Шевченку («А», 50). А ще цікаво, що згодом з'ясувалося: делегат ФФУ Володимир Туховський виставив Шамичу досить високий бал — 7,2, поставивши при цьому «двійки» обом командам за «чесну гру».

* * *

      Що далі? Мало відбутися засідання ПФЛ, на якому, підозрюю, інспектора знову звинуватять у завищеній оцінці. Якщо це зроблять «професіонали», то їх «страхуватимуть» численні комітети Федерації — експертні, дисциплінарні, арбітражні. Знову подвійні стандарти. Згадаємо, як дискваліфікували Анатолія Попова за «двійку» арбітрові Шандору. Послідовності в «об'єктивності» оцінок тут не існує. Скажімо, делегат Мирослав Ступар поставив «незадовільно» Жосану, який призначив вільний удар з 8 метрів у ворота «Карпат» у матчі проти «Динамо»  і киянин Белькевич забив вирішальний гол. У цьому випадку суддю дискваліфікували на місяць, і нікого не цікавило, що результат гри змінити не можна.

      Так, арбітр — не автомат, часто помиляється навіть розхвалений Джанлуїджі Колліна, українські рефері, навіть із гонорарами, підвищеними до тисячі з гаком доларів, припускаються ганджів раз по раз. Однак чи саме вони є крайніми в цій системі, яка котиться по похилій площині без надій на виправлення? У запеклій боротьбі без правил наших футбольних керівників важко домогтися дотримання правил «фейр плей» конкретними командами, гравцями, добитися абсолютної об'єктивності суддів. Тут дуже багато залежить від Федерації, яка повинна нарешті відмовитися від поділу світу на «чорне» й «біле» і знайти згаданий на початку «третій варіант»...

Результати матчів 14-го туру в першій лізі:

«Металіст» — «Арсенал» — 1:1

      Голи: Мінтенко, 41 — Карпенко, 82

      Нереалізований пенальті: Шопін, 84 («М»)

«Красилів-Оболонь» — «Нафтовик» — 2:1

      Голи: Коврижкін, 25; Олешко, 63 — Табачун, 76

      Вилучення: Мельниченко, 80 («Н», поштовх арбітра руками)

«Карпати-2» — «Система-Борекс» — 1:1

      Голи: Фещук, 42 — Юрченко, 83

«Нива» — «Сталь» — 1:0

      Гол: Нодь, 65

«Спартак» (С) — «Шахтар-2» — 0:1

      Гол: Голоперов, 74

«Зоря» — ФК «Миколаїв» — 1:1

      Голи: Сушко, 70 — Горкун, 63

«Полісся» — «Нафком-Академія» — 0:1

      Гол: Негерей, 22

ЦСКА — «Закарпаття» — 0:2

      Голи: Мацюк, 27 Паламарчук, 64 (пен.)

Матч «Спартак» (І-Ф) — «Динамо-2» не відбувся через запізнення гостей на гру, спричинене нельотною погодою.

Турнірне становище команд:

            І     В     Н     П     М     О

1. «Металіст»     14    9     3     2     25-10 30

2. «Закарпаття»   14    9     1     4     18-11 28

3. «Сталь»  14    7     3     4     18-10 24

4. «Спартак» (І-Ф)      13    7     3     3     17-14 24

5. «Динамо-2»     11    7     2     2     26-13 23

6. «Нива»   14    6     4     4     16-8  22

7. «Нафком-Академія»    13    6     3     4     17-17 21

8. «Спартак» (С)  14    5     5     4     17-16 20

9. ЦСКА     14    6     1     7     14-19 19

10. «Арсенал»     14    5     4     5     17-18 19

11. «Нафтовик»    13    4     7     2     16-10 19

12. «Шахтар-2»    14    4     4     6     17-17 16

13. «Красилів-Оболонь»  14    4     4     6     12-20 16

14. «Система-Борекс»    14    4     3     7     15-17 15

15. «Карпати-2»   14    3     4     7     12-19 13

16. «Зоря»  14    2     4     8     10-23 10

17. «Полісся»     14    2     4     8     6-21  10

18. ФК «Миколаїв» 14    1     5     8     5-15  8

      Кращі бомбардири: Сергій Левченко («Нафком-Академія») — 10, Олександр Алієв («Динамо-2») і Владислав Коробкін («Красилів-Оболонь») — по 7.