Цього меморандуму чекали. Про майбутній шлях блакитного палива з далеких перських долин українські політики говорили кожного разу, коли дотискало бажання негайно позбутися енергетичної залежності від «старшого брата». Нагадаємо, раніше йшлося про три маршрути прокладання газотранспортної магістралі: морем — по дну або над водою, а також суходолом, причому довелося б перетинати російську територію. Принаймні Президент Віктор Ющенко ще в лютому зустрівся зі спеціальним представником президента Ірану з питань Каспійського моря і країн СНД Мехді Сафарі й обговорив із ним питання будівництва газопроводу з Ірану через територію України до Європи. Тоді передбачалося, що газопровід пройде з Ірану територією Вірменії, Грузії, Росії та України і до кінця 2006 року спорудять його першу ділянку — до Вірменії.
Недавній візит секретаря Ради нацбезпеки і оборони Петра Порошенка спочатку до Франції, а згодом до Ірану послужив містком між проектом і реальною угодою. У свою чергу, паризькі домовленості Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко дозволили переконатися в тому, що такі сподівання мають цілком реальне підгрунтя. Іран є другою державою після Росії за покладами природного газу, тому питання доставки іранського газу до України і його подальшого транспортування в Європу є досить актуальним, ця операція може бути, за словами пана Порошенка, надзвичайно прибутковою. Секретар РНБО зазначив, що під час переговорів було опрацьовано декілька варіантів маршрутів транспортування газу, зокрема, територією Вірменії, Грузії та Росії або територією Туреччини і Чорним морем. За словами Петра Порошенка, експертні групи отримали завдання протягом півтора місяця обрахувати рентабельність цих маршрутів та визначити найоптимальніший.
Утім, схоже, тепер уже майже зроблено вибір на користь одного з варіантів спорудження газопроводу. Днями Мінпаливенерго України та Міністерство нафти Ісламської Республіки Іран підписали в Тегерані меморандум про взаєморозуміння та співпрацю. Згідно з цим документом, у вересні має відбутися п'ятистороння зустріч у рамках підготовки до реалізації одного з варіантів проекту транспортування іранського газу. Тоді ж створять експертні групи і налагодять обмін інформацією щодо проекту, а також визначать повноваження компаній, які братимуть участь у його реалізації. Заключним акордом цієї зустрічі має стати визначення обсягу газу, який потрібен європейським країнам. Про потреби власне України в іранському голубому паливі, судячи зі слів Петра Порошенка, не йтиметься — поки що нас задовольнятиме роль країни-транзитера. Надто нерентабельною, на його думку, справою до пори до часу є для нас використання іранського газу, враховуючи існуючі контракти з російським і туркменським партнерами.
Суто галузеві питання під час недавніх переговорів у Тегерані з'ясовував голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко зі своїм колегою — заступником міністра нафти Ісламської Республіки Іран Саєдом Мохаммадом Хаді Нежад Хосейніяном. Будівництво транзитного газопроводу з Ірану до Західної Європи в НАКу вважають найперспективнішим спільним проектом. Розглядали два маршрути будівництва: Іран—Вірменія—Грузія—Росія—Україна—Європа та Іран—Вірменія—Грузія—Чорне море—Україна—Європа. Олексій Івченко розповів про широкі можливості України у сфері розвідки, видобування та транзиту енергоносіїв і зазначив, що НАК «Нафтогаз України» посідає друге місце в Європі за потужністю газотранспортних систем та є лідером їх надійності. Тим часом в Iранi розвiдано 26,7 трильйона кубометрiв газу, але майже не сформовано потрiбної для експорту iнфраструктури.
Загальна вартість проекту становитиме понад 10 мільярдів доларів, й іранська сторона висловила готовність співпрацювати з іншими сторонами в реалізації цього проекту. «Я не виключаю, що до кінця року ми будемо мати, можливо, спільну позицію, спільну заяву президентів (України та Ірану) щодо співпраці в енергетичній сфері і щодо розширення економічної співпраці», — заявив Петро Порошенко. Тим часом в уряді говорять про підготовку візиту до Ірану Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, яка планує обговорити з керівництвом цієї країни питання диверсифікації постачання газу.