(Володимира СЕМКIВА.)
Погідний вівторковий ранок. Аеропорт «Бориспіль». З віце-прем'єром Романом Безсмертним, міністром юстиції Романом Зваричем, кількома представниками делегації та журналістами ми сідаємо на борт невеликого Яка. В пана Безсмертного — заклопотане обличчя. Він зізнається, що чимало думав над тим, як слід будувати свої «реформаторські» зустрічі з громадськістю. Щодо Харкова, то на обговоренні він вирішив зробити наголос не на роз'ясненні власної позиції, а на спробах зрозуміти настрої та погляди харків'ян. «На вступі, — розповідає «УМ» віце-прем'єр, — планую сказати буквально кілька слів і акцентувати увагу на окремих моментах. А в основному збираюся слухати людей, дати їм можливість обговорити ці проблеми». Роман Петрович робить паузу і додає: «Можливо, я чогось ще не настільки глибоко розумію, як треба розуміти в цій ситуації».
Перший дзвінок, який сповістив, що в Харкові все буде не так погано, як у рідному Макарові, — це те, як зустріли Безсмертного. Перед корпусом місцевого політехнічного інституту — ніяких тобі протестів, плакатів чи вигуків.
Свій виступ віце-прем'єр побудував так, як планував. Коротко, за якихось 15 хвилин, розповів про суть адміністративно-територіальної реформи. «Чому місцеве самоврядування не може забезпечити необхідними послугами людину від моменту її народження й до останнього дня, — риторично питав Роман Безсмертний. — Є дві причини. Це відсутність повноважень і відсутність ресурсу. Чому так сталося? Аналіз показав, що причиною такої системи є існуючий адміністративно-територіальний устрій. Він спровокував державу на централізацію повноважень і централізацію коштів: вони перейшли в район, в область і зосередилися в руках держави. А це абсолютно неприродно, бо вона (держава, а ще точніше, — центральна влада. — Авт.) не може зрозуміти окремі регіональні особливості. Взяти для прикладу тарифи на воду в Харкові, Києві чи Донецьку. Вода має різне залягання, якість і собівартість. І от уявіть, що в нинішній системі все визначається через центральні органи влади. А це має робитися на місцях».
Після Безсмертного виступав міністр юстиції Роман Зварич. Він представляв проекти законів, на базі яких планується почати реформу, — «Про територіальний устрій» (він встановлює процедуру, за якою пропонується ділити Україну на громади, райони та регіони), «Про місцеве самоврядування громади», «...району» і «...регіону». «Уряд проводить реформу для того, щоб повернути людині можливість керувати своїм життям, — пояснив необхідність децентралізації влади міністр юстиції. — Людині треба дати можливість якомога ширше розпоряджатися тим, що вона мусить мати, аби дійсно вирішувати свою долю».
Чи справдилося бажання Романа Безсмертного почути думку інших людей про реформу? Частково. Люди (а це здебільшого представники різних рівнів влади Харківщини, громадські діячі, науковці) слухали пропозиції щодо адміністративно-територіальної реформи уважно. Щось нотували, дискутували між собою, аплодували. Але вони не здіймали дискусії та не рвалися на трибуни. Їх, «рядових» учасників обговорення, всього-то й виступало не так багато — не більше десятка. А така форма громадського обговорення навряд чи дала Безсмертному зрозуміле уявлення про те, як Харківщина сприймає реформу.
До речі, урядова делегація, аби підняти зал (і громадськість загалом) на активніше обговорення, пішла на своєрідну провокацію. Як відомо, реформа Безсмертного передбачає укрупнення адміністративно-територіальних одиниць. А ось на слуханнях у Харкові було запропоновано кардинально іншу модель територіального устрою — подрібнення. Її представив член урядової робочої групи з адмінреформи В'ячеслав Негода — керівник секретаріату Конгресу місцевих і регіональних влад. Цей проект устрою, зокрема, передбачає подрібнення великих районів. А ще — створення в Україні 225 департаментів. Ці одиниці мали б збігатися із системою виборчих округів.
Технологічно такий крок урядовців виглядав дуже ефективно. Якщо люди виступають проти укрупнення адміністративних одиниць, то треба запропонувати їм альтернативний «подрібнювальний» проект. Це провокує на роздуми. Та й істина, як відомо, народжується у дискусії, тобто у протилежностях. Частково «провокаційний» розрахунок авторів реформи спрацював. Пропозиціями пана Негоди, зокрема, трохи перейнялись журналісти. На прес-конференції після обговорення вони, приміром, запитали у Безсмертного: а чи вплине реформа на систему діючих 225 виборчих округів? Віце-прем'єр відповів, що ні, бо «визначення округів — це прерогатива винятково ЦВК». Але камінь кинуто, і хвильки по воді пішли.
А от чим Роман Петрович під час обговорення був задоволений, то це тим, що було оприлюднено пропозиції про майбутній територіальний устрій Харківщини. Йдеться про карту області, на якій уже є громади, райони та регіони. У чому родзинка? Цю мапу готувала не робоча урядова група, а самі харків'яни: тамтешній політехнічний інститут спільно з науковцями та представниками влади. На основі аналізу різноманітних критеріїв (від демографічних до промислових) для кожного населеного пункту вони розробили модель карти.
Як розповів ректор «політеху» Леонід Товажнянський, вона передбачає: Харківщина отримає статус регіону, Харків — міста-регіону, буде два міста-райони (Лозова та Куп'янськ) та 14 районів (чотири з них — Дергачівський, Зміївський, Балаклійський та Ізюмський — залишаться незмінними, а інші буде створено внаслідок переформування). Роман Безсмертний задоволений цією розробкою науковців. За його словами, це перший за час обговорення випадок, коли пропозиції до устрою надійшли не від центральної влади, а знизу.
І все ж робота «картографів» — це не позиція громадськості. Це праця науковців та пропозиції влади Харківщини. І їм ще належить пережити реакцію звичайного люду на свої ж розробки щодо устрою. Хтось із чиновників Харківської ОДА навіть пожартував: «Презентацію карти сприйняли спокійно. Але пройде пару днів, вони зрозуміють, що на них чекає, і тоді вже почнеться».
А що сама громадськість? Тут відповідь чітка: вона не знає, що таке ця реформа. Тому негативну реакцію людей на нову ініціативу влади можна спрогнозувати. «Суспільство завжди «в штики» сприймає щось нове, — міркує голова Харківської обласної ради Олег Шаповалов. — Реформа — це нова доктрина, тому багато хто буде до нас в опозиції».
Один харківський журналіст, прогнозуючи реакцію тамтешньої громадськості, сказав коротко: «Помаранчевий Майдан просто сховається». В очах цього медійника блищить регіональний патріотизм. Він розповідає, що для того, аби переконати Харків, звичайних слів не вистачить. «Ви нам покажіть, які вигоди від цього ми отримаємо, — пояснює журналіст. — Не на словах, а покажіть папірці, підрахунки, доведіть, що це для нас виграшно. Бо Харків, він звик: якщо всі будуть битися головою об стіну, то ми це робити не будемо. Нам це не потрібно». Крім того, цей журналіст, який ніби й не проти адмінреформи, каже, що незадоволений тим, як влада працює з населенням.
Отже, перед владою знову оголюється й без того давно відоме: великою проблемою у проведенні реформи є роз'яснювальна робота. Активності у цьому напрямі зараз не видно. На жаль, з точки зору доведення позиції до громадськості, обговорення у Харкові теж не було ефективним. Це було надто складне обговорення, для «спеців». Те саме, що вчити вищу математику учню, який не пройшов курс алгебри. Навіть голови сільрад після зустрічі скаржилися, що їм все ще неясно, у чому полягає суть реформи. Тому особливого бажання спостерігати за проведенням АТР вони не мають.
І тут відкривається новий пласт проблеми. Можна зробити висновок, що реформа — надто складна тема для суспільства. І тому тут треба включати особливі підходи, аргументи та кроки. Дядькові, який день у день працює на полі, не поясниш переваги від зміни розподілу влади, повноважень, коштів, а ще більше — від переформування адміністративних одиниць. Для цього пальців рук і ніг не вистачить. Так що у напрямі «промоції» реформи владі ще вистачить роботи. Аби вистачило бажання та ідей.
Ще одна проблема — це сприйняття реформи місцевими елітами. Голова обласної ради Олег Шаповалов розповів «УМ», що після громадських слухань до нього підійшли з десяток мерів міст Харківщини. «Вони питають мене: «А де ми будемо в цій системі?». А я кажу, що нам треба відштовхнутись не від особистих думок і власної долі, а від інтересів громади і країни». Отже, на рівні міської та районної влади проблема теж існує.
Хоча загалом від поїздки Безсмертного у Харків склалося враження: влада на місцях починає розуміти: реформа — потрібна. Обговорення показало, що суспільство виходить на інший рівень сприйняття «адмінтеру». Раніше реформа трактувалася як авантюра, яку невідомо для чого (для застосування адмінресурсу на виборах? для посилення контролю Ющенка над регіонами?) затіяв «сірий кардинал» від політики. Тепер на АТР дивляться дещо по-іншому. У Харкові з'явилося відчуття, що найактивніші та найбільш політичні пласти суспільства починають розуміти, що реформу треба проводити. Тож якщо проект Безсмертного має недоліки, не треба плювати віце-прем'єрові в обличчя і не треба виставляти вздовж трас свічкові пікети. Якщо щось у реформі не те — над нею треба працювати. На благо собі, всьому народові.
Нова влада дає в цьому напрямі широченне поле для обговорень. Роман Безсмертний у Харкові неодноразово наголошував: реформа триває, а те, що влада вже має кінцевий проект і силоміць збирається його насадити громаді — неправда. Віце-прем'єр сказав, що «адмінтер» — тільки в процесі розробки, і тому дискусії та широке обговорення реформи тільки вітаються. «Аби тільки не було мови ультиматумів», — сказав Роман Безсмертний. Йому, напевне, згадався Макарів...
А про те, що потребу реформи розуміє все більша кількість людей, свідчить виступ на слуханнях опозиціонера нової влади, нардепа-есдека Володимира Шепетіна. Він сказав, що «реформа потрібна, і в цій частині нема жодних заперечень». Але при цьому закликав владу ставитися до неї дуже прискіпливо. «Може, спершу на кроликах, а вже потім — на людях», — запитав пан Шепетін, чим викликав у зали аплодисменти чи то від дотепності фрази, чи то від її слушності.
На обласному рівні ставлення до реформи теж позитивне. «Губернатор» Арсен Аваков і голова ради Олег Шаповалов двома руками — «за». От навіть беруть участь у розробці новітньої карти Харківщини. Єдине, проти чого вони виступають у реформі, — це терміни введення. Все інше, вважають вони, можна втрясти. «Я розумію, що реформу треба робити енергійно та одномоментно, — зазначив на прес-конференції Арсен Аваков. — З іншого боку, є відчуття, що спочатку треба зробити щось одне, потім подивитись, і далі робити інше. І от, щоб у мене не було таких суперечностей, мені треба більше інформації про цю реформу та її вигоди (а правий, виходить, був журналіст, який розповів, що в Харкові звикли вірити не словам, а «папірцям». — Авт.)... А щодо темпів реформи, то я вважаю, що до парламентських виборів нічого зробити вже не вдасться і з цим не слід спішити. З новою Верховною Радою усе вирішиться. Іншої альтернативи немає».
А загальний висновок, який можна зробити після обговорень у Харкові, — це те, що автори реформи нарешті дочекалися того, що хтось таки почав лупати тунель з протилежного боку «адміністративної» скелі. Так буде швидше.
Таке саме відчуття, певне, було й у Безсмертного. Після громадських обговорень, прес-конференції і ще трьох інтерв'ю для місцевих ЗМІ він приїхав у аеропорт і виглядав дуже веселим. У Харкові «Макарів» не те що не повторився, а взагалі загубився десь у минулому, як неприємний сон. Чи, може, важливий урок?
«Сьогодні ми провели глибоку високоінтелектуальну розмову про реформу, — резюмував Роман Безсмертний. — Я би сказав, що розмова в Дніпропетровську (туди Безсмертний їздив кілька тижнів тому. — Авт.), а особливо, розмова в Харкові — це виведення обговорення на зовсім інший рівень».
...Проводжати урядову делегацію назад до Києва приїхав «губернатор» Аваков, голова облради Шаповалов, заступник «губернатора» й племінник Президента Ярослав Ющенко. А ще звідкись взялися польові командири Помаранчевої революції Тарас Стецьків та Володимир Філенко. На прощання політики бажали один одному успіхів, наснаги, витримки та терпіння. Звісно ж, це стосувалося реформи. На що Володимир Філенко пожартував: «У Харкові за реформу можна не переживати. Принаймні цього місяця, поки я тут буду». Цього разу Роман Безсмертний сміявся з дотепу з легкою душею...
У наступних номерах «УМ» читайте інтерв'ю з Романом Безсмертним та його статтю про засади адмінтерреформи.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
