Навіть якщо б Міжнародний булгаковський фестиваль і не ряснів таким поважним списком учасників — підвищена увага киян йому була гарантована апріорі. «Толя — у горах, Ксюха — на дачі, а я — на морі...» — ситуація доволі знайома навіть і без реклами: літо, спека, творчий штиль... Тож будь-яка мистецька подія шанувальниками театру, які вже відпочили або лише збираються у відпустку, сприймається як останній шанс хоч якось протидіяти тотальному «мертвому сезону». Але цей фест не загубився б і восени чи навесні, коли сценічні майданчики ледь встигають змінювати декорації для чергових спектаклів. Він має те, що гарантує, як мінімум, 75 відсотків успіху: цікаву ідею і шляхетну мету.

Кілька місяців тому по найбільших містах Росії роз'їжджали авто з пробитими дахами. У дірках застрягли букви «Д», «У», «Р», «А». Іномарки були страшенно дорогі, а букви — неймовірно великі. Потім Москвою почали гуляти дівулі з написами на білих курточках «Дура». Дівчата на зупинках обклеювали папірцями з написом «Дура» найдорожчі машини. А одного ранку москвичі прокинулися і біля кожного під'їзду, клумби та пивної ятки побачили безліч білих повітряних кульок із написом «Дура». Народні кмітливці вирішили: якийсь олігарх мститься коханці. Але після презентації в кінотеатрі «Пушкінський» трагікомедії «Дура» все стало зрозуміло. Крім одного — скільки ж грошей на розкрутку фільму пішло в режисера і продюсера Макса Коростишевського?