«Стривай-но, брат мусью...»

      Останнім часом багато говорять про захист прав іноземних інвесторів в Україні. Та й іноземців узагалі. Але серед західних бізнесменів трапляються не лише чесні бізнесмени, а й відверті аферисти, за якими тягнуться шлейфи діянь у стилі «Остап Бендер, помножений на сто». Історія одного з таких «мусью» — до вашої уваги. Вiн вiдсидiв в українськiй тюрмi лише половину термiну.

      Одружившись десять років тому із нашою співвітчизницею, француз Жан Паньє оселився у Києві. Відтоді цей на вигляд солідний чоловік кілька разів опинявся у центрі гучних скандалів, пов'язаних з ухилянням від сплати податків, махінаціями з нерухомістю і навіть викраденням дитини. Зрештою Паньє «догрався» до лави підсудних — термін йому дали за банальне розкрадання чужого майна з проникненням у приміщення.

      А починалося все красиво: прийшов іноземний інвестор, створив юридичну компанію, у якій дав роботу не тільки своїй дружині, а й іще кільком українцям. Незабаром фірма стала яблуком розбрату подружньої пари і заручницею тривалого судового процесу, який завершився розлученням молодят. Сімейний скандал переріс у міжнародний, коли Паньє вивіз за межі України трирічного сина без згоди матері. Тепер залишається тільки гадати, з якої причини прикордонники втратили пильність і не помітили зникнення маленького громадянина України. Мати й досі не знає, де її син, якого вона не бачила вже сім років. Більше того, українське МЗС не змогло знайти дитини на території Франції, куди, ймовірно, батько відвіз малюка за фальшивими документами.

      Жана Паньє любив не тільки син, а й багато киян: вони ледве не масово дарували йому свої квартири. Дещо француз купував і сам, розселяючи комуналки. У результаті Паньє заволодів у престижному центрі столиці десятком квартир величезної площі. Жити відразу в усіх не зміг навіть схильний до розкошів француз, тому вільне житло було вирішено здавати в оренду.

      Коли в кишеню стала капати жива копійка, виявилося, що пан Паньє не надто охочий до сплати податків. От і доводилося сивочолому месьє вивертатися, ухиляючись від пильних поглядів податкових інспекторів. Наприклад, одну квартиру він продав своєму ж підприємству «Джуба інвестментс», зареєстрованому на Кіпрі, яке здало її іншій фірмі, теж пов'язаній із Паньє, а та, у свою чергу, на правах суборенди передала площу в тимчасове користування третім особам. Але хоч би яким довгим і заплутаним був ланцюжок, зрештою всі гроші текли в руки заповзятливому французу. Його «Джуба інвестментс», хоча й займалася комерційною діяльністю в Україні, не була зареєстрована в жодному державному органі, у тому числі і як платник податків.

      Бізнес на українському ринку нерухомості виявився прибутковим — за порівняно короткий час Паньє сколотив собі чималенький статок, оцінюваний приблизно в 4 мільйони доларів. Прибутки самі диктували розширення, і француз увів свою офшорну фірму в одну з київських компаній. Одержавши дублікати печатки, він зі скандалом здав в оренду приміщення у престижному районі столиці площею 814 кв. м — щомісячний доход з цієї угоди в 16 тис. доларів бізнесмен перед фіскальними органами «світити» й не думав.

      Юридичну безпеку Паньє в Україні забезпечувала група досвідчених юристів зі зв'язками, серед яких була навіть дружина голови Києво-Святошинського районного суду. Цікаво, що іноземний бізнесмен також скрізь представлявся адвокатом. Хоча на прохання Київської асоціації адвокатів із Франції прислали відповідь: «Із жалем повинні вам повідомити, що пан Паньє не відомий Колегії адвокатів Парижа».

      Незабаром французом зацікавилися податківці та правоохоронні органи. МВС навіть зайнялося пошуком усіх уповноважених представників Паньє в Україні та його «Джуби», але знайти нікого не вдалося. Чи то всі розшукувані (включно з дружиною голови райсуду) вдарилися «в біги», чи то недостатньо ретельно проводилися пошуки...

      Увірувавши у власну безкарність, невловимий Жан став діяти ще нахабніше. Так, коли орендарі одного з офісів відмовилися від «тіньової» схеми оплати приміщення, француз вирішив їх просто позбутися. Звичайно ж, «законним» шляхом. Незважаючи на чинний трирічний договір оренди між «Джуба інвестментс» і фінансово-консалтинговою групою, директор офшорного підприємства Жан Паньє здає це приміщення самому собі, але вже як фізичній особі. А далі аферист звернувся в суд із позовом про заборону фінансово-консалтинговій групі займати офіс, оскільки саме він нібито на законних підставах є орендарем цього приміщення. Суд без жодного розгляду, потай від фінансово-консалтингової групи, дозволив Жанові Паньє зайняти зазначену квартиру, а «непорядних» орендарів постановив виселити.

      Тепер руки в шахрая були розв'язані — залишилося тільки дочекатися слушної миті, щоб здійснити замислене. Зручний випадок представився через три тижні, коли в офісі нікого не було. Зламавши за допомогою слюсаря двері, Паньє самостійно, без державного виконавця, став «виселяти» законних орендарів до... гаража свого водія — туди була вивезена частина майна орендарів, в основному комп'ютери. Паньє залишився «стерегти» чуже добро, яке вже на ранок стало його власним: через чорний хід найняті вантажники винесли все — від сейфів, оргтехніки й камер зовнішнього спостереження до дискет і особистих фотографій співробітників. До речі, все це відбувалося за якусь сотню метрів від Адміністрації Президента...

      Два дні пішло в Паньє на розкриття сейфів, але його праця була щедро винагороджена: всередині виявилася велика сума грошей і золоті прикраси. Перегляд кількох коробок з вивезеною документацією очікуваного результату не приніс — оригінал договору оренди між офіційним власником приміщення фірмою «Джуба інвестментс» та орендарем так і не був знайдений. Для вірності викрадач стер і на комп'ютерах усі електронні документи разом із базовими програмами. Надалі українська компанія була змушена на тривалий час зупинити свою фінансово-господарську діяльність.

      Щоб остаточно очистити офіс, Жан Паньє вирішив вивезти з офісу й меблі орендарів — саме за цим заняттям його й застали співробітники фінансово-консалтингової групи, які повернулися з відрядження. Правоохоронці, які приїхали на виклик, француза чомусь відпустили. Іноземець знищив усі викрадені з офісу документи, наказав водієві зробити те саме з майном, яке зберігалося в гаражі. На подальших допитах у цій справі заявляв, що нічого, крім меблів, не чіпав, а їх збирався вивезти, оскільки мав на руках визначення суду про виселення «несумлінних» орендарів.

      Однак згодом версію довелося міняти: виявилося, що водій знищив не всі речові докази. Як записано в протоколі допиту, чоловікові «стало шкода дорогої комп'ютерної техніки» і він перевіз її в одне iз сіл Вінницької області, де заховав у сараї. Крім того, домашня робітниця Жана Паньє видала слідству ноутбук, який їй на збереження передав господар, «забравши з ремонту». «Сплив» і слюсар, котрий зламав замок.

      Суд установив: протягом двох днів Жан Паньє таємно викрав чуже майно і валюту загальною вартістю понад 500 тис. грн. Водночас набагато більшу цінність мали зниклі документи, адже фінансово-консалтингова група вела низку великих міжнародних проектів, зокрема була задіяна в програмі ООН «Нафта в обмін на продовольство».

      Незалежно від свого бажання, 58-річний громадянин Франції Жан Паньє, який раніше двічі безрезультатно проходив по кримінальних справах за шахрайство і підробку документів, цього разу змушений був залишитися в нашій країні на 4,5 року. Таке остаточне покарання йому визначив Апеляційний суд, «скостивши» цілих 4 роки від вироку Печерського райсуду (було зроблено знижку на солідний вік, стан здоров'я і «позитивні дані про особистість» підсудного). Верховний Суд України це рішення залишив без змін. Уся нерухомість пана Паньє перебуває під арештом: на неї претендує не тільки фінансово-консалтингова група, а й Державна податкова адміністрація України; подали позови в суд і деякі «дарувальники» своїх квартир.

      А навздогін за вироком Печерського райсуду, 21 квітня 2005 року, вирок Жанові Паньє виніс Шевченківський суд столиці, визнавши іноземця винним у навмисному ухилянні від сплати податків в особливо великих розмірах. Згідно з матеріалами слідства, заповзятливий француз у 1994-95 роках придбав у Києві по вул. Січневого Повстання три квартири, заплативши за них, як свідчать купчі документи, смішні гроші — 6 тисяч гривень. Через два роки Паньє вигідно продав цю нерухомість іноземному посольству: дві квартири по 133 тис. дол. і одну — за 41 тис. 540 дол. При цьому прибутковий податок повинний був скласти 54 тис. 951 грн., але підсудний сховав від Української держави свої доходи. Відтак суд визнав француза винним і визначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 8 500 грн. При цьому суд відразу ж звільнив злочинця від сплати цієї суми — вичерпався трирічний термін давності. У вироку також не зазначено, що француз повинен погасити заборгованість з прибуткового податку за 1997 рік у розмірі 54 тис. 951 грн.

      Виходить, Україна не тільки не покарала закордонного афериста, який видавав себе за солідного інвестора, а й простила йому борг. Навряд чи французьке правосуддя було б настільки поблажливим до нашого співвітчизника. Єдині збитки Жана Паньє по цій справі, що розтяглася на чотири роки, полягали в оплаті експертиз і перекладу документів на іноземну мову.

      А махінації з квартирами по вулиці Січневого повстання — це, до речі, лише один епізод із тривалої і бурхливої діяльності паризького Остапа Бендера в Києві. За деякими даними, іноземець заборгував українському бюджету не менше 800 тис. грн....

      На жаль, випадки недостойної, а то й злочинної поведінки закордонних бізнесменів на українському ринку не поодинокі. Від цього часто страждає не тільки імідж країни, яку представляє лже-інвестор, а й вітчизняні підприємці, якi довірилися іноземцям. Аби попередити такі випадки, в Києві був створений Фонд захисту честі й гiдностi українських підприємців від несумлінних закордонних партнерів.

      Хоча вирок Печерського суду в справі Жана Паньє про розкрадання майна фінансово-консалтингової групи вже давно набрав сили, француз до останнього часу перебував у «престижному» Лук'янівському СІЗО: через «втрату» документів його не могли відправити по етапу. Чи випадково?

       Жан Паньє не залишав спроб вийти на волю достроково. I таки добився свого. Останнiм часом він нібито пробував зіграти на антагонізмі «старої» і «нової» влади: мовляв, іноземний інвестор був підданий репресіям з боку «злочинного» режиму, а тепер підлягає реабілітації. I от напередоднi вiзиту  Президента Ющенка до Францiї кiлька спiвгромадян Жака Ширака вiдзначили українськими  нагородами, а жана Потьє — амнiстували. Справедливiсть перемогла?..