Я пам'ятник собі...

23.07.2005
Я пам'ятник собі...

Цей макет тимчасово «поселився» у мiськрадi. (Фото Володимира СТАДНИКА.)

      Узимку «УМ» писала, що у північній частині Гідропарку з боку Венеціанської затоки (неподалік від ресторану «Млин») має з'явитися нова «родзинка» столиці — макетний комплекс «Київ у мініатюрі». Куратор проекту, провідний фахівець дирекції «Інпредбуд» ГДІП Антоніна Вінтушева стверджувала, що вже навесні цього року в Гідропарку «виростуть» точні копії реальних будівель та пам'ятників, тільки зменшених у 30 разів. Перед відвідувачами комплексу мали постати Михайлівський Золотоверхий собор, Андріївська церква, Києво-Печерська лавра, Софія Київська, Олександрівський костьол, Золоті ворота і ще ціла низка пам'яток, добре знаних в Україні та за кордоном.  Звичайно, передбачалось, що не всі заплановані прикраси парку мініатюр з'являться в один день, але відвідувачі не змогли побачити навіть першої «порції» пластикових будиночків (готових для показу) ані 8 березня, ані 1 квітня чи 1 травня. Не відкрився парк і до приїзду гостей «Євробачення», хоча на той момент «в загашниках» архітектора Олексія Хохлова та дизайнера Ігоря Кролевця назбиралося достатньо робіт. Дзвіниці та собори припадали пилом у майстернях, оскільки ініціаторам створення «Києва у мініатюрі» ніяк не вдавалося отримати дозвіл на розміщення макетів на вподобаній ділянці. Деякі управління, які мають підписати документи, навідріз відмовляються це робити.

      Скажімо, директор підприємства «Плесо» Микола Щепець виступає категорично проти появи у Гідропарку такого об'єкта: «Ви бачили, які макети хочуть встановити у Гідропарку? Одні культові споруди: храми, дзвіниці, собори...І все це — в зоні відпочинку, на фоні людей у плавках, які потягують пиво та грають у волейбол. Я вважаю це неприпустимим і не збираюсь підписувати дозвіл на розміщення цього неподобства».

      А прес-секретар київського мера Олександра Омельченка Василь Метерчук вважає, що в цьому проекті взагалі немає ніякої логіки: «Не розумію, навіщо у Києві потрібний Київ у мініатюрі, коли й так можна все подивитися. Туристи можуть побачити всі ці будинки у повну величину, не витрачаючи на це багато часу, адже більшість визначних пам'яток розташовані в центрі міста, майже поруч, а не за 50 кілометрів одна від одної. Інша річ, якби тут встановили Одеський оперний театр, щось зі Львова, Ужгорода — і була б Україна у мініатюрі».

      Утім деяким посадовцям створення «Києва в мініатюрі» здається чудовим шансом прикрасити місто та привернути на дніпровий берег більше туристів. Приміром, начальнику столичного управління культури і мистецтв Олександру Биструшкіну ця ідея припала до душі: «Це дуже вдалий проект, який, крім естетичного, має ще й пізнавальне значення — у парку можна буде відпочити, почути щось цікаве про київську минувшину. Такі парки є у багатьох містах світу, і туристи із задоволенням відвідують їх, так чому б і нам не зробити мініатюрне місто? Не бачу жодних перешкод».ч

      Тим часом творці «маленької столиці» сушать голову над одним дуже важливим питанням: куди подіти готові макети, якщо проект «іграшкової столиці» так і не буде затверджений?

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>