Пристрастi за Панiковським

      Боротьба двох державних організацій у сфері інформатизації за ласий будинок у центрі Києва (Прорізна, 2) набув особливої гостроти вчора, коли Національна рада з питань телебачення і радіомовлення намагалася витрусити з Держкомтелерадіо акт про передачу будинку на свій баланс, як того вимагало розпорядження Кабінету Міністрів, а голова комітету Іван Чиж уперто відтягував «момент істини». (Нагадаю, саме на цьому мiстi, за романом Iльфа та Петрова, «працював» слiпим пан Панiковський). Тим часом близько десятка представників партії «Пора» зранку пікетували той самий будинок, вимагаючи відставки Івана Чижа, занесеного до так званого «чорного списку» «Пори». Молоді люди намагалися не пропустити Чижа на роботу, але він все одно потрапив до будинку.

      До цього часу Нацрада була змушена тулитися в будинку Мінмолодьспорту, що на Десятинній, 14 — там на величезний штат працівників державної установи було виділено «цілих» 9 кімнат! А дорогій апаратурі, яка проводить постійний моніторинг усіх загальнонаціональних телеканалів, знайшлося місце тільки у напівпідвальному приміщенні з таким рівнем вологості, який будь-якої миті може вивести техніку з ладу. За словами члена Нацради Ігоря Куруса, умови роботи були просто нестерпними: у більш-менш великі кабінети набивалося по 10-17 осiб (і то місця вистачало не всім), а сам голова Нацради Віталій Шевченко займав «чудовий» кабінет навпроти жіночого туалету загальною площею... 10 квадратних метрів, та ще й не один, а  з трьома своїми помічниками. Виходило, що на одну людину припадало півтора квадратних метра приміщення, і це при допустимій нормі у шість iз половиною метрів... Для прикладу Ігор Курус навів інші дані, які вже стосуються щільності «населення» на Прорізній, 2: «Ви знаєте, якщо взяти загальну площу приміщень, які тут є, і поділити її на кількість працівників, то взагалі фантастичні речі виходять — одна людина займає 28 квадратних метрів. А в розпорядженні начальника Держкомтелерадіо Івана Чижа  лише тут 5 кімнат: приймальня, власне кабінет, кімната для відпочинку, коридорчик та окремий санвузол. Плюс приміщення на Хрещатику, 26, на Гоголівській та Богдана Хмельницького, будинок «Укртелефільму» — це ж сила-силенна місця! У нас близько 160 працівників, але 30 з них — це представники в областях, тому в Києві залишається 125 спiвробiтникiв. У Держкомтелерадіо, за інформацією, що вони нам дали, 155 працівників. Ми казали, заміряйте квадратуру будинку і дайте нам інформацію, скільки в кожній кімнаті працює ваших людей і тих, хто орендує ці приміщення, щоб ми могли розробити план розміщення усіх нас, і ми будемо разом працювати , ущільнення можливе. Вони ж не погоджуються. Чи досягнемо консенсусу, невідомо».

      Отже, 1 червня 2005 року Національна рада ухвалила рішення про фактичне припинення прорахунку частот, організації конкурсів на мовлення, моніторингу програм і передач телерадіоорганізацій, проведення планових перевірок тощо, а з 16 червня припинила прийом та опрацювання документів від теле- і радіокомпаній. 16 липня Кабінет Міністрів видав розпорядження, відповідно до якого будинок на вулиці Прорізній, 2 переходив на баланс Нацради, а Держкомтелерадіо повинний був протягом тижня здійснити цю передачу в установленому порядку. Передача мала завершитись до 20 липня, але цього так і не сталося. Реакція останніх не змусила довго чекати: 18 липня Державний комітет телебачення і радіомовлення України заявив, що самоусунення від виконання обов'язків Національною радою з питань телебачення і радіомовлення є саботажем. У заяві, розповсюдженій комітетом у ЗМІ, зазначається, що «Національна рада вдалася до відвертого шантажу керівництва держави, звинувачуючи уряд у небажанні вирішити питання її розміщення. Це відбувається в той час, коли Президент України Віктор Ющенко вимагає від органів державної влади наведення порядку у сфері засобів масової інформації, безумовного забезпечення конституційних прав громадян, належного захисту інформаційної безпеки держави».

      Можете собі уявити, якою була реакція членів Нацради на цю заяву, особливо якщо згадати, що в пана Чижа гріхів чимало... Після того як Кучма з командою своїх ставлеників опинились без роботи, на світ Божий почали вилазити й мутні справи, які коїлися в Держкомтелерадіо, бо ж прикривати хвіст Чижа вже було нікому. Народ дізнався, що десь із рік тому голова Державного комітету з телебачення та радіомовлення продав перший поверх будівлі згаданого комітету, що на вулиці Прорізній, фінансовій групі «ТІКО». Групу цю пов'язували на той час із особою екс-віце-прем'єра Дмитра Табачника. Оборудка відбулася у квітні минулого року, а факт купівлі-продажу зафіксований офіційним документом. У травні за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Фонду державного майна України та його регіонального відділення у Києві була порушена кримінальна справа, яку направили до прокуратури столиці.

      На початку березня Президент звернувся до Верховної Ради з проханням надати згоду на звільнення Чижа, але депутати не підтримали пропозицію. Чиж залишився на посаді, хоча й відчував себе не так вільно, як за «благодійника» Кучми. Так, днями громадська організація із захисту прав на свободу слова та свободу інформації «Iнститут медіа права заявила про незаконність перебування Івана Чижа на посаді голови Державного комітету телебачення і радіомовлення. Про це йдеться у заяві, розповсюдженій інститутом у середу. Інститут пропонує кілька варіантів вирішення проблеми: скасування Президентом Віктором Ющенком нелегітимного указу свого попередника, повторне звернення Ющенка до Верховної Ради з проханням надати згоду на звільнення Чижа або скасування указу Президента про призначення Чижа.