Левіафан-2005: обережно — пастка для реформаторів!
Уявляється, що під час реформування українського суспільства найнебезпечнішою загрозою можуть бути свавілля й ілюзії, які вражають реформаторів, через що вони самі стають на шлях порушення законів соціальної природи і штовхають на цей шлях народ. Однією із таких ілюзій є сформульована ще англійським філософом Томасом Гоббсом ідея, відповідно до якої держава має нагадувати біблійне чудовисько Левіафан, покликане тримати народ у покорі за допомогою страху. Лише таким чином, вважав Гоббс, можна забезпечити правопорядок у суспільстві, надто ж рівність громадян перед законом, що, на думку знаного філософа, є достатнім для найкращої організації суспільного життя.
Однак при найближчому розгляді історичного досвіду виявляється ілюзорність цієї ідеї. Рівність громадян перед законом нічого не варта, якщо держава є Левіафаном, тобто чудовиськом, що забезпечує рівність громадян перед законом за допомогою страху.
Гоббс помилився, не помітивши, що його ідея призводить до порушення фундаментального закону природного права, згідно з яким не лише громадяни мають бути рівними перед законом (помiж собою), а рівними перед законом мають бути також держава і громадянин.
На жаль, ні в правознавстві, ні в політології не приділялося належної уваги проблемі рівності держави і громадянина перед законом і судом. Можливо, тому гоббсівська ілюзія виявилася напрочуд живучою, навіть сьогодні. Зокрема, вразивши свідомість людей, що приймали Конституцію України, вона проникла і в її текст, а також інше законодавство і соціальну практику.