На розташованій високо в Карпатах зазвичай спокійній ділянці кордону, підконтрольній заставі «Шибене», несподівано розгорнулися події, ніби за сценарієм добротного детективу. Один із мешканців невеличкого сусіднього села Шибене зранку повідомив українських прикордонників про присутність на території зони, куди можна потрапити лише за спецперепустками, чужаків.
Водій білих «Жигулів», якому не вдалося сховатися від пильного ока горян, зізнався, що четверо його пасажирів (серед них — одна жінка) попрямували на полонину Луковець. На їх пошуки відразу рушили два оперативно-розшукові наряди.
Непрошених гостей невдовзі затримали. Звісно, без посвідчень особи та спецперепусток. Тим часом від другого наряду надійшла звістка про зухвалий напад на відлюдне помешкання (найближча хата — за два гірські кілометри) 58-річного гуцула. Цього гостинного чоловіка охоронці кордону добре знали, бо він часто запрошував їх до своєї оселі на горня чаю зі свіжоспеченим хлібом. Тим прикріше хлопцям у зелених кашкетах було бачити на тліючому матраці зв'язаного замордованого господаря, котрий за кілька хвилин віддав Богові душу. Як з'ясувалося згодом, його нещадно били і душили грабіжники, виколювали очі, вимагаючи гроші. Коли всі заощадження нещасного — близько двох тисяч гривень — опинилися в руках злочинців, вони підпалили розкидане по хаті пір'я з подушок, імітуючи пожежу.
Слідчо-оперативна група Верховинського райвідділу міліції того ж дня встановила причетність затриманого «квартету» до резонансного злочину. Причому організатором розбійного нападу на одинокого горянина була 42-річна мешканка села Брустури сусіднього Косівського району. Два роки тому вона збирала гриби та ягоди на полонині Луковець і дізналася, що майбутня жертва живе на повному самозабезпеченні й мусить мати заощаджені гроші. Розбійниця, свого часу засуджена за збут наркосировини на 5 років позбавлення волі, зібрала банду з трьох мешканців Коломиї — трохи молодшого за себе чоловіка та двох неповнолітніх парубків. До речі, один із затриманих молодиків цинічно стверджує, що наважився на тяжкий злочин, аби добути гроші бабусі на ліки.
Тим часом за чіткі та оперативні дії у пошуку й затриманні підозрюваних у жорстокому злочині прикордонники-«шибенівці», як повідомили «УМ» у прес-службі прикарпатської міліції, вже одержали грошову винагороду від начальника Управління МВС в Івано-Франківській області.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
