«Аваль» на продаж

      Ймовiрно, вже невдовзi українці матимуть справу з іноземними банками так само залюбки, як і з вітчизняними. Зміни до Закону «Про банки і банківську діяльність», який прийнято в першому читанні, швидко наближують цю перспективу. Як ужитися з конкурентами, які мають переваги в технологіях, давно працюють за європейськими стандартами, а головне — мають незрівнянно більші грошові ресурси, — непокоїть багатьох, хто знається на цій сфері. Новий привід ще раз поміркувати над стратегією розвитку банківського сектору дало повідомлення, яке минулого тижня прийшло з Австрії. Президент Віктор Ющенко, перебуваючи з офіційним візитом у цій країні, заявив, що не виключає купівлі «Райффайзенбанком» одного з найбільших українських банків — «Аваль». Про можливість такого рішення він поінформував представників ділових кіл Австрії, зауваживши, що відчув їхній інтерес до банківської сфери України. За прогнозом глави держави, цьогорічний рівень інфляції в нашій країні становитиме близько 7 відсотків, що є, на його думку, «хорошим показником» для країн Східної Європи. Тому Віктор Ющенко закликав представників австрійського бізнесу робити інвестиції в українську економіку.

      Відразу ж у зв'язку з таким можливим поворотом подій на ринку банківських послуг виникає низка запитань. Скажімо, таке: якщо тенденція зміцниться, то чим вона обернеться для споживача цих послуг — українського бізнесмена? Адже іноземні банки та їхні філії приходять сюди, як правило, разом із своїми клієнтами — із зрозумілих причин обом сторонам це зручніше. Завдяки цьому й розвивається експорт-імпорт. Тобто в німецьких, австрійських, французьких, англійських та інших європейських бізнесменів, які працюють на теренах України, у такий спосіб легко вирішується проблема входження у наш ринок. Поза увагою залишається більшість українських банків, яка не готова обслуговувати на європейському рівні великі транснаціональні корпорації. А останні орієнтуються на певні стандарти в обслуговуванні: стала репутація, відповідність принципам міжнародного аудиту, повний спектр банківських послуг, вихід на міжнародні ринки, потужні кредитні можливості.

      Як тільки перед «Авалем» постала перспектива стати частиною власності «Райффайзенбанку» чи то якогось іншого великого іноземного банку, відразу спала на згадку недавня історія з «Ажіо». Цей банк, так само, як і багато інших, ставив собі за мету підвищити свою капіталізацію й забезпечити клієнтів недорогими довгостроковими ресурсами. Вже наприкінці минулого року була інформація, що декілька великих українських банків ведуть переговори про залучення стратегічного інвестора. Отож «Ажіо» в минулому році залучив іноземного стратегічного інвестора — і став з початку 2005-го членом шведської банківської групи SEB. Сьогодні завдяки інвестиціям SEB «Ажіо» має можливість суттєво підвищити рівень своєї капіталізації, що дозволить автоматично вирішити проблему надання великих кредитів. Принаймні так стверджує голова правління банку Станіслав Аржевітін. Так чи інакше, але цілком можна припустити, що «Ажіо» стане деякою мірою унікальним банком в Україні, для якого не буде обмежень в обсягах кредитування. Для забезпечення потреб солідного клієнта можуть бути задіяні не тільки ресурси «Ажіо» та вільнюського банку Vilniaus bankas, який придбав його контрольний пакет, а й кошти всієї шведської групи SEB. Нагадаємо, що цю інвестицію було зроблено не без вагань. «Україна — це не ЄС, навіть не Литва, і ми ризикували», — вважає радник президента Vilnias Bankas Гитанас Науседа. Нові власники «Ажіо» переконанi, що зараз найсприятливіший час для входження іноземних банків на український ринок.

      Отже й «Райффайзенбанку» потрібно мати певну сміливість, щоб купити український «Аваль». Утім це дуже зваблива пропозиція для австрійців,тому що статутний капітал «Аваля», як повідомляють на його сайті, становить мільярд гривень, а чисті активи — 15 мільярдів. Крім того, мало кого з банкірів не спокусить мережа з 1400 підрозділів в усіх регіонах країни. До речі, «Райффайзенбанк» давно носився з ідеєю відкрити по всій Україні свої відділення і спеціалізуватися на обслуговуванні аграрного сектору. Отож навряд чи австрійський банк втратить шанс скористатися такою можливістю. Більше того, за ним прийдуть інші іноземні банки-інвестори. У цілому експансія західних фінансових інститутів призведе, як вважає пан Науседа, вже найближчими роками до різкого падіння відсоткових ставок. Утім дешеві і «довгі» кошти для підприємств з іноземним капіталом поставлять ці підприємства у вигідніші умови порівняно з національними виробниками.

      Зараз «Райффайзен Центральбанк АГ (РЦБ)» є головною організацією австрійської банківської групи «Райффайзен», яка активно працює в Україні. «Ми вітаємо процеси лібералізації, які проходять в Україні й відкривають її для міжнародних інвесторів. Перспективи для зростання в країні продовжують бути визначальними, і ми впевнені в тому, що маємо всі можливості, щоб здійснити нашу стратегічну місію сприяння залученню капіталу на українські ринки», — зазначив член правління «Райффайзен Центробанк АГ» Герхард Грунд під час свого робочого візиту в Україну. Ця фінансова установа є спеціалізованим інвестиційним банком, який є фондовим торговим домом групи «Райффайзен». Маючи 25-річний досвід роботи, банк надає послуги фінансового радника для своїх клієнтів з питань торгівлі та продажу цінних паперів, залучення капіталу на фондових ринках та міжнародного фінансування.

      Водночас варто взяти до уваги пересторгу, з якою виступила голова правління «Електрон- банку» Лариса Загородня під час «круглого столу», що недавно відбувся в Асоціації українських банків (АУБ). На її переконання, іноземні банки приносять не тільки дешеві кредитні ресурси, а й власну політику в питання розвитку економіки країни перебування. «На прикладі Польщі, — наголошує пані Загородня, — можна сказати, що існує цілком реальна небезпека згортання інвестицій в ті галузі економіки, які відповідають національним інтересам країни, але складають конкуренцію для іноземних виробників. Польському товаровиробникові зараз дуже складно отримати кошти навіть під ефективні проекти та ідеальні кредитні історії». Хоча, судячи зі слів пана Грунда, подібне в практиці «Райффайзенбанку» навряд чи може статися. Буде лише додатковий ресурс «для фінансування корпоративного розвитку та розширення бізнесу в ключових галузях, які стимулюють економічне зростання в країні на даний час».

      Віце-президент АУБ Антоніна Паламарчук вважає, що банківська система України є відкритою для входження іноземного капіталу. Діючим законодавством передбачено рівні умови для відкриття в нашій країні іноземних банків (юридичних осіб) та банків з національним капіталом. Водночас ці процеси мають свої особливості. Тому законодавство має чітко врегулювати умови входження та порядок регулювання діяльності філій іноземних банків на території України, аби це відповідало її інтересам. Необхідність у таких застереженнях підтверджує і досвід інших країн, в тому числі і тих, які є фундаторами СОТ, нагадує віце-президент АУБ.

      Голова правління Міжнародного комерційного банку Олександр Савченко на прикладі конфлікту між Австрією і Німеччиною довів, що навіть країни з потужними економіками обмежують у себе діяльність іноземних банків. А директор Української фінансово-банківської школи Михайло Савлук вважає за потрібне прийняти окремий закон про діяльність філій іноземних банків, яким би участь іноземного капіталу в капіталі банківської системи України було обмежено 50 відсотками. У такому разі, можливо, запропонований Президентом варіант іноземних інвестицій в українські банки якраз і є тією панацеєю, аби вищезгадані страхіття не сталися ні з нашими банками, ні з нашими виробниками.