Актор Театру сатири, в якому Спартак Мішулін служив 40 років, Юрій Васильєв сказав «Комсомольській правді»: «Старий театр іде. Другого Мішуліна не буде. Я зараз дзвонив Ширвіндту і запитав його: «Що ми тепер будемо робити, Олександрe Анатолійовичу?». «Зливай воду, Юро... Це кінець. Завтра терміново перериваю відпустку і повертаюсь у Москву», — відповів мені наш худрук». Це не перебільшення, а загальне відчуття — втрати стовпів театрального і кіномистецтва, які об'єднували історію і культуру таких різних народів СРСР.
Спартак Мішулін був дуже стабільною людиною — 40 років пропрацював у одному театрі — Театрі сатири, 16 років знімався в серіалі «Кабачок «13 стільців» (роль пана Директора принесла йому народну любов, масову славу і звання заслуженого артиста Польщі), 37 років грав на сцені Театру сатири Карлсона — в міру гладкого мужчину в самому розквіті сил. У його кіноскарбничці — понад 100 ролей, а зіркова — Саїд у «Білому сонці пустелі». Взагалі, Мішулін вважався майстром епізоду, ролі другого плану, він умів прикрасити своєю грою будь-яку сцену і запам'ятатися швидше за головного героя. Останнім часом Спартак Васильович репетирував у Театрі сатири серйозну драматичну роль у виставі «Нахлебник» за Тургенєвим, а мріяв поставити солженіцинський «Архіпелаг ГУЛАГ». Півтора року тому в Мішуліна народилася внучка Крістіна, й актор жартував, мовляв, підросте онука і зіграє Малюка, а сам він гратиме з нею в парі Карлсона на сцені. Спартак Мішулін писав гумористичні оповідання, пісні на власні вірші, випустив книгу спогадів. Тепер спогади писатимуть про нього...
Останнім часом актор часто скаржився на гострі болі в серці, йому нерідко викликали «швидку» в театр», і директор Театру сатири Мамед Агаєв наполіг на госпіталізації Мішуліна. За два тижні Спартак Васильович планував повернутися на сцену, але серце операції не перенесло. Як нам жити без Карлсона, навіть не уявляю.