Коли 16 жовтня інформагентства сповістили про те, що Леонід Філатов потрапив до реанімації з діагнозом «гостре двостороннє запалення легенів», у найгірше вірити не хотілося принципово. А всі десять днів, поки актор був підключений до апарата штучного дихання, ЗМІ обнадійливо згадували про те, що це — далеко не найперше і не найскладніше для Філатова випробування долі. Кілька років тому була серйозна операція з трансплантації нирок, яку актор витримав і яка додала йому не лише життя, а й віри в те, що найгірше — позаду. Щоправда, після тієї операції дала збій імунна система Філатова, та досі з цим ускладненням актор справлявся. Але 26 жовтня ті ж інформагенції констатували: у Москві, у Центральній клінічній лікарні, на 57-му році життя помер Леонід Філатов... «Вічна йому пам'ять» — так або приблизно так закінчується кожен некролог. По відношенню до Леоніда Філатова вони не звучать відсторонено-черговим словосполученням — про це актор подбав ще за життя.
Леонід Філатов народився 24 грудня 1946 року в Казані. У 1969-му закінчив театральне училище ім. Щукіна (майстерня Львової), у тому ж році був зарахований до Театру на Таганці. Автор циклу телевізійних програм «Щоб пам'ятали», лауреат премії «Тріумф», переможець «Кінотавру», народний артист Росії з 1996 року. Фільмографію Філатова складають всенародно улюблені кінострічки: «Екіпаж», «Жінки жартують всерйоз», «Грачі», «Забута мелодія для флейти», «Місто Зеро».... Як режисер поставив фільм «Сукины дети» та моновиставу «Сказка про Федота-Стрельца, удалого молодца». Казкою про Федота, яка вийшла також і окремою книжкою, люди не лише зачитувалися, передаючи з рук у руки, — вони буквально розтягли цей твір на цитати (факт беззаперечної популярності, з яким не зрівняється жоден із найавторитетніших рейтингів). Причому чи не кожен рядок казки дуже точно прочитується і в наш час:
«Зря ты, Федя!.. Для меня Мой народ — моя родня. Я без мыслей об народе Не могу прожить и дня!.. Утром мажу бутерброд — Сразу мысль: а как народ? И икра не лезет в горло, И компот не льется в рот! Ночью встану у окна — И стою всю ночь без сна. Все волнуюсь об Расее: Как там бедная она?.. А виновник — генерал, Интригал и аморал! Энто он, коровья морда, Честь цареву обмарал! Пусть он выйдет!.. Где он там?.. Я сейчас ему задам!.. Я сорву с него медальку, Да медалькой по мордам!..»
Персонажів, схожих на казкового царя, в нас наразі бiльш нiж достатньо — ледве встигаємо «дякувати» за їхне чергове піклування про свій народ та слідкувати за їхніми інтригами.
Після того, як здоров'я почало зраджувати і зі сценою довелося попрощатися, Філатов почав писати. Хоча з літературною творчістю був знайомий ще з молодих лiт. У театральному училищі писав п'єси iз західного життя, а підписувався псевдонімами Чезаре Джаватіні, Ля Біш... Якось написав п'єсу «Процес» і жартома підписався Артуром Міллером. На заняттях з акторської майстерності ректор Борис Захава твір похвалив: «Ось бачите, коли берете до рук високу драматургію, то все виходить блискуче». «Та це ж Філатов написав», — вигукнув Борис Галкін. Метр почервонів і з того часу з Філатовим не спілкувався...Безумовно, зараз, коли літературний геній Леоніда Філатова є фактом беззаперечним, Захава був би іншої думки щодо того, що ж таке добротна драматургія.
...Як повідомив друг Філатова, Леонід Ярмольник, прощання з актором відбудеться завтра у московському Будинку кіно.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
