Кохайтеся!

      Ось уже декілька днів кияни спостерігають за навалою бігбордів, які, на відміну від решти рекламних щитів, і рекламними важко назвати: вони не запрошують курця затягтися солодким сигаретним димом, не пропонують підліткам «зловити кайф» разом із пляшечкою якоїсь слабоалкогольної хімії і не закликають до найближчого супермаркету на акційний розпродаж техніки (меблів, посуду, білизни тощо). Натомість веселенький напис підбурює народ масово завалитися на диванчики та зайнятися клепанням майбутніх геніїв, які прославлять Україну. «Кохаймося! Країні не вистачає Нобелівських лауреатів», «Кохаймося! Нас має бути 52 мільйони», «Країні не вистачає «Оскарів», «Країні не вистачає космонавтів» — такі провокаційні гасла, за власними спостереженнями, сприймаються народом досить неоднозначно. Люди похилого віку несхвально хитають головою та зітхають, що часи вже не ті — мовляв, за часів Радянського Союзу (в якому, як відомо, сексу офіційно не було) такого неподобства не допустили б.

      Молодь, навпаки, регочеться і ніякої крамоли в таких щитах не вбачає — правду бабусі казали, часи вже не ті. Водночас нетипова реклама заінтригувала всіх, а вже скільки версій про походження щитів можна було почути на київських вулицях! І що це забаганка якогось магната, який з жиру біситься, або ж патріота, якого лякає демографічна ситуація в державі, і що це початок рекламної акції гінекологічної клініки (групи клінік) чи фірми з випуску дитячих колясок (ліжечок, памперсів), і про американські спроби нівелювати нашу неповторну духовність хтось казав... А як з'ясувалося, це була звичайнісінька «соціалка», яка має за мету викликати дискусію в суспільстві та привернути увагу чиновників до проблем зовнішньої реклами. Ось так усе прозаїчно...

      Як пояснили представники Асоціації зовнішньої реклами України, у Києві донині соціальної реклами як такої не було через бюрократичний фактор: щоб місто визнало певну рекламу соціальною і дало знижку 50 відсотків, її слід узгодити з чотирма управліннями і мати підпис Омельченка, а ще через 4 місяці, якщо пощастить, щити з'являться на вулицях. Тож члени Асоціації вирішили струсонути місто, викликавши таким чином резонанс серед пересічних киян, та викликати на діалог чиновників, від яких напряму залежать рекламники. Щодо вибору конкретного гасла, Асоціація оголосила тендер на розробку концепції проекту — позитивного послання, без політичного забарвлення. У конкурсі взяли участь відомі місцеві рекламні агентства, однак перевагу віддали розробці агентства FCB MA Ukraіne (Medіa Arts Group), яка у легкій розважальній формі закликає жителів України до взаєморозуміння. Фахівці запропонували життєстверджуючий заклик «Кохаймося!», що, як вони пояснили, означає: «Давайте любити, поважати один одного, народжувати дітей, які будуть кращими, розумнішими, талановитішими, ніж ми, і змінять життя країни на краще».

ДО РЕЧІ

      Рекламні щити, які сьогодні вивішують, де треба і не треба, невдовзі можуть зникнути зі столичних вулиць. Принаймні начальник головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА Олександр Биструшкін запропонував увести заборону на безсистемне розміщення реклами в центрі Києва. За його словами, реклама — це добре, але тільки не тоді, коли вона закриває півміста. Узяти хоча б національну філармонію — чудова пам'ятка архітектури, але половина будівлі закрита величезним бігбордом. Від легенького щита не підуть тріщини по стінах, не осяде фундамент, тож сама пам'ятка не руйнується, і її цілісності нічого не загрожує. Втім естетична функція філармонії від цього дуже програє, і ті ж самі туристи, які приходять помилуватись перлинами центру Києва, навряд чи будуть у захваті від споглядання яскравого рекламного монстра. На думку Олександра Биструшкіна, розміщення щитів повинно узгоджуватися з його управлінням, щоб уникнути таких ситуацій: «Зараз управління культури робить приписи, а якщо попередження не даватимуть ніякого результату, ми будемо подавати матеріали до суду. Якщо ми нічого не будемо робити, рекламою заб'ють нас усіх, ми за цими щитами світу Божого не побачимо».