Горизонт, затуманений виборами

      Коли надворі літо, бажання відпочити загострюється навіть у тих нещасних, чия відпустка тільки у жовтні. А якщо це літо у країні, яку протягом п'ятирічки лихоманило від політичних скандалів, яка пережила найжорстокіші у своїй історії вибори й найтолерантнішу у світі революцію, то вже й не знаєш, від чого хочеться відпочити більше: від роботи чи від політики. Та де там, якщо на носі — знову вибори. Недаремно, коли авторка цих рядків перед завершенням сесії Верховної Ради провокувала парламентаріїв привітанням із довгоочікуваними політичними канікулами, вони здебільшого або дратувалися, або сміялися: який там, мовляв, «мертвий сезон» — ото хіба якийсь тиждень відпочинемо, а тоді — «як почнеться!»...

      Але «почалося» навiть раніше. Чекати осені, коли на рахунку кожен передвиборчий день, — занадто велика розкіш. Очевидно, це добре розуміла Юлія Тимошенко, коли, карбуючи слова, зачитувала заяву уряду щодо ситуації у Верховній Раді з окремим «наїздом» на «керівництво законодавчого органу, яке віддало перевагу збереженню соціальної та економічної напруги в суспільстві». Звісно, можна припустити, що Прем'єр-міністр мала на увазі першого віце-спікера Адама Мартинюка як однопартійця основних «блокаторів», котрі влаштували у стінах ВР «абсолютне політичне дикунство». Але сумнівно. Бо яку б важливу роль не відігравав у президії комуніст Мартинюк, поняття «керівництво» у нинішньому парламентському скликанні асоціюється передусім із постаттю Володимира Литвина. Литвина, якого так хоче бачити у спільному виборчому блоці з НСНУ та БЮТ Віктор Ющенко, і чия присутність у цьому блоці з багатьох міркувань вельми не вигідна політичній силі Тимошенко.

      І ось уже Володимир Михайлович, залишивши напризволяще партнерів по волейбольному майданчику, перериває відпустку й повертається з Криму до Києва...

      Нібито через те, що на 14 липня у Голови ВР запланована зустріч із президентом Хорватії. Але є іще одна причина: «у зв'язку з ситуацією, що склалася», 13-го, тобто позавчора, терміново скликають Погоджувальну раду керівників депутатських груп і фракцій та парламентських комітетів — спільними зусиллями писати «нашу відповідь Юлі».

      Про це «авральне» зібрання стало відомо тільки позавчора о 16-й годині, тож коли о 19-й у залу нарад на Грушевського, 5 посходилися його учасники, склалося враження, що їх буквально висмикнули з відпусток. По-перше, більшість нардепів поприходили у часто пом'ятих футболках і тенісках і, природно, без жодних краваток (Володимир Литвин був при повному параді). По-друге, прийшли далеко не всі. Зокрема, не були помічені лідери фракцій: «Нашої України» — Микола Мартиненко, БЮТ — Олег Білорус, УНП — Юрій Костенко, СПУ — Олександр Мороз, СДПУ(о) — Леонід Кравчук та «Єдиної України» — Богдан Губський, хоча деякі з них делегували свої повноваження представникам. Комітети теж здебільшого представляли не керівники.

      Сам Литвин пояснив наявність у залі порожніх стільців не відпустками, а тиском: «Ми знову зіткнулися з фактом, що сьогодні телефонували керівникам фракцій із переконливим проханням не брати участь у засіданні Погоджувальної ради». На запитання, хто саме виявився таким недемократичним, спікер відповів арифметично-логічною загадкою: «Той, хто може потелефонувати. Однієї долоні буде достатньо, щоб підрахувати. А якщо загнути всі пальці, то один залишається».

      Досвідчені журналісти, які на своєму віку наслухалися на адресу парламенту від представників виконавчої влади таких слів, що заява нинішнього уряду в порівнянні з ними видається просто компліментом, дозволили собі висловити здивування з приводу необхідності збирати з такої нагоди Погоджувальну раду. Мовляв, коли свого часу Президент Кучма лаяв «диких» парламентаріїв, які «наче щойно з пальми злізли», той же Литвин позачергових зібрань не скликав. «Треба відрізняти висловлювання й офіційний документ! — відрізав Голова ВР. — Коли є офіційний документ, це просто виняток зі світової практики! Це, по суті, висунуто звинувачення українському народу». Добре хоч позачергового засідання ВР у зв'язку із заявою уряду спікер скликати не збирається — бо для цього таки «не бачить підстав».

      «Заява чи то уряду, чи то від імені уряду, на мій погляд, має безпардонний характер», — «для затравки» висловив своє особисте ставлення до заяви Литвин на початку засідання Погоджувальної ради. Також Володимирові Михайловичу видався підозрілим той факт, що ця заява з'явилася тоді, коли Президента не було в країні, а сам спікер був за межами Києва. Водночас як людина поміркована Голова ВР визнав, що його перша реакція може бути «надто емоційною», і запропонував «обговорити ситуацію». У результаті обговорення з'ясувалося, що заява уряду є спробою «перекласти проблему з хворої голови на здорову» і проявом «хамства» (представник фракції Соцпартії Іван Бокий), що «в жодній демократичній державі Прем'єр після такої заяви не залишався б на місці, а пішов у відставку» (він же), а також що уряд знахабнів настільки, що «для задоволення його вимог парламенту треба було б саморозпуститися» (Адам Мартинюк).

      Зрештою учасники наради ухвалили спільну заяву, згідно з якою виступають «категорично проти дискредитації Верховної Ради; використання Кабінету Міністрів як засобу підготовки до парламентських виборів; втручання КМУ в діяльність парламенту, відвертого публічного шантажу і паплюження найвищого представницького органу українського народу; спроб штучного створення парламентської більшості, що не відповідає коаліційному складу нинішнього КМУ, реаліям політичної структури ВР і може призвести до посилення деструктивних тенденцій у суспільстві», й розійшлися. При цьому «представницькою» заявою парламенту цей документ вважати не можна, бо під ним не підписалася не тільки, скажімо, фракція БЮТ, а й поки що навіть СДПУ(о) — останні запевняють, нiби про зміст заяви Погоджувальної ради нічого не знають, тому рішення щодо його підтримки чи непідтримки поки що не ухвалювали.

      Вам уже хочеться затулити вуха, заплющити очі й утекти кудись подалі від усіх цих політичних «розборок», у які, до того ж, влазять улюблені революційні політики, з якими всі ми разом стояли на Майдані? Заспокойтеся, панове, це ж — політика, і без показових чи реальних чвар у ній не обійтися. А позавчорашня реакція парламенту на заяву Кабміну стала тільки зайвим свідченням того, що в нас у країні таки утверджується демократія, якої при Кучмі з його «мавпами» можна було тільки сподіватися. Звісно, усвідомлює це й досвідчений уже політик Віктор Ющенко, але очевидно, наскільки йому як політичному лідерові й Президентові теж неприємно чути «обмін компліментами» між потенційними учасниками «свого» блоку, які водночас представляють законодавчу й виконавчу владу. Тому В.Ю. закликає уряд і Верховну Раду «йти на компроміси», «знаходити спільну мову», «заспокоїтися і провести переговори», про що, зі слів Володимира Литвина, особисто повідомив йому в телефонній розмові. Голова ВР у цьому Президента повністю підтримує й сподівається, що «уряд знайде в собі сили, аби дезавуювати свою заяву, а не розкручувати маховик протистояння». І навіть «після всього» геть не відкидає можливості участі своєї Народної партії в одному блоці з Тимошенко: адже «в політиці не можна казати «ніколи».

      Уже тоді, коли в цьому матеріалі, принаймні станом на вчора, було поставлено крапку, до редакції зателефонував палкий соратник Юлії Тимошенко по партії «Батьківщина» і парламентській фракції БЮТ, народний депутат Віктор Терен із пропозицією прокоментувати ситуацію з проурядової позиції (чи не улюблена лідерка, бува, дала таке завдання?). «Мені здається, що заява Кабінету Міністрів була дуже своєчасною, — зазначив пан Віктор. — Раніше вона просто не могла бути виголошена, бо ще залишалися надії на те, що Верховна Рада таки ухвалить життєво важливі закони: про цукор і м'ясо, про житлове будівництво і, передусім, ті, якi забезпечать Україні вступ до СОТ. Але, на жаль, багато з цих законів навіть не були поставлені на голосування. Адже декому замаячили на горизонті вибори, які, на жаль, закрили собою інтереси України. Я не раз був свідком того, як гостро критикували голів ВР — і Олександра Мороза, й Івана Плюща, але ще ніколи не був свідком таких дій Володимира Литвина, які аж ніяк не сприяють консолідації уряду й Верховної Ради. Раніше, за часів минулої влади, в таких випадках усе «проковтували» й робили вигляд, що нічого не сталося».

      Щодо закиду спікера про образу, завдану урядом народу, в пана Терена, схоже, також інша думка. «І цей уряд, і цей Президент уперше були обрані народом, і це логічно, що Кабмін звернувся саме до народу, — вважає народний депутат. — Це не заради виборів, а щоб Україна була нормальною державою. Знаєте, колись Столипін, виступаючи в Державній Думі Росії, казав, маючи на увазі більшовиків, що «дехто прагне великих перетворень, а нам потрібна велика Росія». Так от, якщо хтось у парламенті прагне бійок, сварок і розбрату, то нам потрібна велика Україна...»

ЦИТАТА

Володимир Литвин, Голова Верховної Ради:

      — Ніхто не давав право Кабінету Міністрів, який, як сказав Президент, є дитям Верховної Ради, давати такі принизливі, необ'єктивні, брехливі оцінки діяльності парламенту. (...) Будь-яка війна закінчується перемир'ям. Сподіваюся, уряд схаменеться та почне працювати.

* * *

Микола Томенко, віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань:

      — Володимир Литвин занадто довго писав виступи для Леоніда Кучми, будучи його радником та головою АП, і тому, мабуть, досі за інерцією продовжує робити свої заяви зверхнім, майже президентським тоном. Мовою Президента може говорити лише обраний народом Віктор Ющенко, а не Володимир Литвин, який «призначався» за допомогою Кучми, податкової, міліції та прокуратури. Усі ж пам'ятають, що кількамісячна «спікеріада» Литвина завершилася затвердженням його на посаді 226-ма голосами лише після того, як групу народних депутатів-колишніх бізнесменів підконтрольні Кучмі правоохоронці «переконали» голосувати, аби їхній бізнес і члени родин почувалися спокійно. Тепер ми знову стали свідками об'єднання зусиль Литвина та чільних представників команди Кучми, яка дестабілізує парламент, щоб унеможливити плідну роботу уряду. Все це робиться з метою дискредитувати нову владну команду. Тому створення у Верховній Раді нової більшості дозволить стабілізувати роботу законодавчого органу, в якому сьогодні де-факто діє більшість Кучми—Литвина—Симоненка, тоді як з моменту минулих парламентських виборів у країні відбулися значні зміни, і такий розклад сил не відповідає суспільним настроям.