На чім дорога стелиться

14.07.2005
На чім дорога стелиться

Незабаром турнікети в метро «порозумнішають». (Фото прес-служби метрополітену.)

      Столичне метро невтомно підкидає своїм пасажирам нові сюрпризи: оновлює вагони і збільшує кількість ліній, виганяє торговців зі станцій та веде затяжні війни з жебраками, анонсує поліпшення сервісу та лякає киян підвищенням тарифів. Чого нам слід чекати від рідної «підземки» найближчим часом? Минулого тижня начальник Київського метрополітену Микола Шавловський та начальник Головного управління транспорту та інформатизації КМДА Іван Шпильовий зустрілися із журналістами, щоб відповісти на це запитання. Принагідно торкнулися й інших тем, пов'язаних із транспортом.

 

Час — це гроші!

      У не такому вже й далекому майбутньому пасажири київської «підземки» намагатимуться якнайшвидше пройти від турнікету до перону й сісти до вагона, скоротивши час перебування у метро до мінімуму, навіть якщо особливо поспішати їм нікуди. Річ у тім, що керівництво метрополітену збирається запровадити нову систему оплати проїзду: стягнена сума  залежатиме від часу, проведеного пасажиром під землею. Замість жетонів більшість пасажирів будуть користуватись багаторазовими електронними картками, на яких можна буде поповнювати рахунок. Причому підносити картку до спеціальних пристроїв доведеться як на вході до станції, так і на виході з неї. Але не думайте, що жадібні «метрівці» здиратимуть гроші двічі! Навпаки, розумна електроніка порахує, скільки часу ви перебуваєте в метро (тобто скільки станцій проїхали), і поверне на ваш електронний рахунок решту. Як пояснив начальник метрополітену Микола Шавловський, люди від цього тільки виграють: «Скажімо, ви проїхали 1 станцію — з вас зняли 10 копійок, 5 станцій — 50 копійок, але не більше від тарифної ставки (умовно — 1 гривні)». Отже, якщо пасажир пересідатиме з лінії на лінію, хоч півдня проведе під землею, але нагору не виходив, з його електронної картки знімуть вартість однієї поїздки, а не гігантську суму.

      Противники такого нововведення можуть розслабитись: по-перше, нова система буде вводитися тільки після підвищення тарифів на проїзд (а це ще невідомо коли), а по-друге, жетони нікуди не зникнуть, хоча й стануть менш вигідною формою оплати за проїзд, ніж картки. Як пояснив керівник метрополітену, нехай умовно проїзд буде коштувати 1 гривню. Тоді людина перераховує на картку 100 гривень, передоплачуючи послуги метрополітену, і отримує право не на 100, а на 160 поїздок. А жетонів за 100 гривень ви зможете придбати не більше сотні. Ось така арифметика. Незрозуміло лишень, яка від цього вигода підземному перевізнику...

Метро «лайт» — ні!

      Ще торік у Києві жваво обговорювались перспективи та переваги побудови так званого «легкого» метро, яким планувалося замінити деякі лінії швидкісного трамвая, а тепер міська влада навідріз відмовляється від цієї ідеї.  Як повідомив начальник КП «Київський метрополітен» Микола Шавловський, у недоцільності такого будівництва можна було переконатись на досвіді Москви, яка викинула на легке метро значні кошти й отримала надзвичайно шумну транспортну мережу: «Є порядок розрахунку і будівництва, є санітарні й екологічні норми. Якщо б ми побудували на естакаді між будинками метро, то шум у будинках не дозволив би жити там людям. У Москві в будинках поблизу лінії легкого метро вже ніхто не живе — там влаштовано розважальні установи, торгові й офісні центри. Від легкого метро набагато більше шуму, ніж від трамвая». Як додав пан Шавловський, вартість будівництва «легкого метро» у Москві становить 35 мільйонів доларів, тоді як будівництво звичайного метро обійдеться Києву в 25 мільйонів доларів. Тому місту простіше «прокласти метро неглибокого залягання (4-5 метрів) з прекрасними вестибулями, а нагорі зробити чудову зону відпочинку замість того, щоб захаращувати її гігантськими металевими конструкціями». Таким чином, кияни і від шуму не потерпатимуть, і гроші зекономлять, і столичну землю, яку довелося б виділяти на величезні технологічні зони для «легких» станцій, заощадять. Та ще й їздити, напевне, зможуть...

Таксі, таксі, вези, вези...

      За кілька років у столиці відновиться традиція легкових таксомоторних перевезень, принаймні міська влада докладе до цього чимало зусиль. Таке завдання перед транспортниками поставив мер Києва Олександр Омельченкою. Як розповів журналістам Іван Шпильовий, ще 10-12 років тому в місті  існували 4 таксомоторні парки, які перебували не у комунальній, а у державній власності. У процесі приватизації ці підприємства були акціоновані й продані, і сьогодні з «шашечками» їздять лише приватні перевізники.

Мостові збори

      Цілком iмовірно, що вже через кілька років водії будуть платити гроші за те, щоб проїхати київським мостом. Як повідомив начальник Головного управління транспорту та інформатизації КМДА Іван Шпильовий, міська влада вже торкалась питання платного проїзду через мости столиці, однак поки що на стадії першого розгляду, не більше. Адже для того, щоб запровадити платний проїзд якоюсь вулицею чи мостом, потрібно збудувати безкоштовну альтернативу, і це обов'язкова умова. Поки ж ті мости, які є на сьогоднішній день, витримують страшенні навантаження, особливо в годину пік: вранці там виростають автомобільні пробки у напрямку Правого берега, увечері потік машин повертається на Лівий берег, тому, за словами пана Шпильового, про визначення конкретних тарифів ще не йшлося: «Через 2-3 роки ми введемо, мабуть, один міст, а потім, можливо, і другий, а після цього вже можна розглянути питання платного проїзду». Іншими словами, це колись буде, але нескоро.

      Водночас перспектива платного в'їзду до центральної частини Києва не така вже й далека. За словами Івана Шпильового, місто планує  застосувати певну градаційну тарифну сітку, поділивши місто на зони віддаленості: «Умовно кажучи, у першій (центральній) зоні міста одна година паркування коштуватиме 5 гривень, у другій зоні — 3 гривні, і чим далі від центру, тим дешевшою буде стоянка легкового приватного транспорту. От побачите, бажаючих паркуватись у центрі Києва поменшає. Громадяни самі будуть у цьому зацікавлені».

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>