Лелека — в небі, синиця — в кишені. І дуля?

      Генпрокурор Святослав Піскун завершив свій кількаденний візит до Сполучених Штатів. Бравому «силовику» з вулиці Різницької вдалося зробити чимало корисних речей. Наприклад, побесідувати з американцями про договір між двома країнами про екстрадицію, обговорити можливість депортації Павла Лазаренка, який зараз чекає вироку суду, про дещо домовитися з приводу спільного американсько-українського розслідування справи екс-«губернатора» Сумщини Володимира Щербаня. Однак головний (з точки зору суспільного резонансу) пункт «програми» залишився невиконаним: Піскун, усупереч планам, не зустрівся з Миколою Мельниченком.

      А таке побачення планувалася. Принаймні, як свідчить радіо «Свобода», у четвер Мельниченковому адвокату повідомили, що Піскун, який «прихопив» із собою до США кількох слідчих, планує зустрітися з охоронцем-прослуховувальником Кучми. Як розповів у коментарі для радіо сам адвокат, зустріч планувалася на п'ятницю-суботу. Однак сторона Мельниченка, сподіваючись на те, що Піскун пробуде у Штатах до 15 липня (так було заплановано раніше), попросила перенести «рандеву». Адже потенційним учасникам зустрічі, щоб побачитися, треба було долати кількасот кілометрів — їхати з іншого штату. А потім виявилося, що Піскун уже відлетів зі США, і сталося це нібито в п'ятницю ввечері.

      Хто винен? Хто не пішов на зустріч? Невже й у цьому випадку складається дурнувата ситуація з розряду тих, коли сталося щось прикре, але при цьому крайніх немає?

       Один із друзів покійного Георгія Гонгадзе, політемігрант Сергій Шолох (керівник закритого в Україні радіо «Континент»), твердить, що винним є якраз Генпрокурор. «Невже хтось повірить, що, готуючись до поїздки і говорячи на кожній прес-конференції про свій намір зустрітися з головним свідком, пан Піскун не міг доручити своїм заступникам заздалегідь підготувати й узгодити час та місце зустрічі, а також провести всі необхідні організаційні заходи?» — такі питання Шолох ставив у своїх матеріалах для кількох інтернет-видань. Пан Сергій веде до думки, що Піскун насправді не мав інтересу зустрітися з Мельниченком.

      Таким чином українська «прокурорська» делегація повернулася зі Штатів з порожніми руками. Ну, не зовсім з порожніми. Якась синиця в кишені таки є. Бо, як повідомляє прес-служба Генпрокуратури, за океаном «ішлося про розгляд американською стороною клопотання, яке містить вимоги щодо відібрання свідчень у Миколи Мельниченка, а також передачі ним оригіналів плівок із записами та технічного обладнання, за допомогою якого велося прослуховування в кабінеті колишнього Президента Л. Кучми». Цитуємо це речення навмисне, бо на Різницькій словосполучення «велось прослуховування», як бачимо, більше не розбавляють словом «нібито».

      І ще про важливе, яким для України є укладення зі США договору про екстрадицію. Як зазначає прес-служба ГПУ, «американська сторона поділила українську позицію щодо важливості укладення такої угоди, а також погодилась розглянути питання про створення робочої групи з опрацювання угоди. Після проведення міжвідомчих консультацій з іншими центральними органами виконавчої влади Міністерство юстиції США повідомить щодо спільних українсько-американських подальших кроків у цьому напрямi. Обидві сторони погодились, що укладення цього договору сприятиме створенню правового механізму видачі злочинців та недопущення уникнення ними кримінального переслідування».