Читачі «УМ» уже знайомі з Володимиром Зайцем – 44-річним художником із села Затоки Барського району Вінницької області, який замахнувся на Книгу рекордів якщо не Гіннесса, то точно України. Сільський маляр працює над полотном, що має бути переможцем у номінації «Картина, яку малювало найбільше людей». На ній — Віктор Ющенко у центрі жовтогарячого Майдану. Володимир ходить і їздить мало не по всій Україні, пропонуючи тисячам «бійців» і симпатиків помаранчевої революції зафарбувати по квадратику (вся картина розбита більш як на 2 тисячі клітинок за принципом ігрового поля «морського бою»). Потрапивши у травні в редакцію «України молодої», пан Заєць, як він зізнається, влучив просто у яблучко. Адже отримав не лише три з гаком десятки замальованих клітинок, а й можливість реалізувати головну свою мрію, пов'язану з рекордним полотном, — залучити до роботи над картиною самого Президента Ющенка.
Було це так. Очікуючи, що в суботу Віктор Ющенко буде на з'їзді «Народного союзу «Наша Україна», «УМ» викликала Зайця з його Барщини, де художник усе намагається провести до хати газ. Аби Володимир потрапив на партійний форум, ми акредитували митця у Палац культури КПІ. Охоронцям пояснили, що пласка дерев'яна коробка-«трансформер» – це новий різновид станкового живопису, схрещений із передвижництвом. Відтак від нас Заєць отримав завдання очікувати, коли нарешті завершить промову головний герой картини і бути напоготові, щоб Президент не проскочив до свого автомобiля, не виконавши важливу малярську місію.
План спрацював. Допомогло ще й те, що В.Ю., всупереч намаганням охоронців-оборонців, обліпив натовп однопартійців, журналістів та іншого люду. Одні намагалися передати якісь документи, інші — отримати коментар, ще інші вимагали автографа або просто прагнули потиснути руку чи сфотографуватися поруч. Глава держави з боями пробивався до машини (чорного «Мерседеса» зі звичайними, а не урядовими номерами). На передньому сидінні вже чекала змучена Христинка. «Вікторе Андрійовичу, картина, картина!» — редактор «УМ» Михайло Дорошенко маневрував між «бодігардів», підтягував до Президента Володимира Зайця з його «одороблом» і на ходу пояснював Ющенкові про сенс рекордного полотна. Як художник-аматор, Віктор Андрійович не міг пропустити нагоди зробити пару оранжевих мазків. «На капот її!» — розпорядився Президент, і натовп відсунувся поперед «Мерса». Рама-«трансформер» із полотном лягла на машину. Зрозумівши непересічність цієї мистецької затії, Ющенко навіть покликав із салону доньку. Тож квадратики із координатами 13-16, 14-16, 14-17, 14-18 замальовували у дві руки. Розташовані вони, до речі, над тим блоком, який «закрили» мешканці Ющенкової Хоружівки (Заєць устиг змотатися і в рідне село Президента).
«А намалюй іще татові на пальто квіточку», — сказав Віктор Андрійович, маючи на увазі, мабуть, те, що художник забув зобразити на портреті звичну для Ющенкового верхнього одягу хустинку, яка традицiйно визирає з нагрудної кишені. Відтак лівий бік центральної фігури прикрасила оранжева ляпка від малої Христинки.
Коли авто поїхало, Володимир Заєць був на сьомому небі від щастя. Загалом, за словами митця, на цьому з'їзді він додав у реєстр учасників малювання картини майже сорок осіб. «Але ж головне для мене зараз уже не просто кількість, а якість», — зазначає Володимир. Уже після Ющенка дав свої координати й Петро Порошенко, який зголосився пізніше не тільки зафарбувати «свій» квадрат, а й трохи допомогти по-спонсорськи.
Загалом, за підрахунками «УМ», білими станом на вечір суботи лишалося всього чотири десятки клітинок. Тобто до завершення картини, яку Заєць хоче подарувати Президентові, вже зовсім небагато.
На знак поваги до улюбленої газети, яка посприяла в залученні до полотна самого Ющенка, художник вивів на тій частині картини, яку малювали «УМники», синенький логотип «Україна молода» — так, наче це ще один транспарант на Майдані. Зрештою, такий там справді був.
Володимир пообіцяв обов'язково запросити нас на церемонію реєстрації рекорду. А ще попросив вигадати назву для цього нового виду мистецтва.
«Мас-арт»? Це Зайцеві не сподобалося. А ось «УМний» варіант «арт-мас» він прийняв із задоволенням. Користуймося.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
