На «Жигулях» і «Мерседесах», «Тавріях» і «Хаммерах», численних джипах і навіть на «ТАНКУ» (так гордо, судячи з надпису на номерах, іменував своє джипоподібне авто його власник) з'їжджалися до столичного Палацу культури КПІ делегати. Але, незважаючи на засилля «крутих тачок» навколо й «рамок» металошукачів на вході до приміщення (а як же — чекали Президента!), атмосфера була демократичною. І ті учасники з'їзду, які прийшли на своїх двох від метро, почувалися анітрохи не менш поважними гостями, ніж віце-прем'єри й міністри. Ті й інші однаково демократично жували черствуваті пиріжки з курагою й маком та солодкі пончики, якими делегатів у необмежених кількостях забезпечили організатори (дехто повіз дітям гостинець «від київського зайчика», напхавши тими пиріжками повні торби), пили чаї й «Моршинську» воду, роздивлялися (а хто й купував) фотоальбоми з кадрами помаранчевої революції й приміряли футболки з гербом дивізії «Галичина» (до речі, наступного дня під час прогулянки київськими вулицями кореспондента «УМ» перепиняли ледве не на кожному кроці, благаючи поділитися секретом, де можна придбати таку футболку). А остаточне злиття «VIPів» і «простого народу» відбувалося, мабуть, у чоловічому туалеті, який адміністрація ПК КПІ, схоже, принципово зберігає в колоритному «сортирному» стані, вперто не бажаючи витрачати виручені за постійні оренди залу грошики на ремонт приміщень, у яких хочеш не хочеш рано чи пізно опиняються всі відвідувачі. Цього разу, скажімо, через величезну калюжу в центрі туалету під знаком «Ч», яка утворилася внаслідок прорваного водостоку, на очах «УМного» кореспондента довелося перестрибувати й віце-прем'єрові з питань євроінтеграції Олегові Рибачуку, і кільком народним депутатам. Добре, хоч Президентові пощастило цієї долі уникнути, позаяк Віктор Ющенко пробув на з'їзді недовго й по сортирах не ходив.
«Зараз для нашої партії найголовніше — йти тим шляхом, який ми розпочали на Майдані, виконувати дані там обіцянки», — розставляв у своїй «вступній» промові головні орієнтири діяльності «Народного союзу «Наша Україна» його «звичайний» голова Роман Безсмертний, поки всі чекали почесного голову — Президента. Роман Петрович переконував однопартійців у тому, що в суспільстві й досі існує замовлення на «партію Ющенка», пояснював, що НСНУ не тільки «повинна бути сильною, потужною партією, яка відстоює інтереси Майдану», й «опертям для Президента», а й «виконувати роль комунікатора між владою й суспільством», доводити до першої думку другого і — увага! — «брати на себе відповідальність за діяльність членів партії у владі». Цю тезу протягом дня повторювали ще не раз, як і ще одну, на початку висловлену Безсмертним: «Партія — живий організм, який має право на помилки». Словом, помилки вони бачать, визнають і обіцяють виправити, що вже прогрес. З іншого боку, у КПРС також були періоди популяризації самокритики, які відомо чим завершувалися...
«Ми були сильними в опозиції, тепер повинні бути сильними у владі», — підсумував Безсмертний, наголосивши, що перейти з опозиції у владу і не втратити кондиції не легше, ніж навпаки. Далі зривав оплески голова Центральної контрольно-ревізійної комісії НСНУ Михайло Полянчич, запевняючи, що «дарма партії закидають провладність», адже насправді вона «гониться не за кількістю, а за якістю», і «якщо впливовий бізнесмен, який фінансував боротьбу проти нас і накрав за Кучми грошей, а тепер хоче нам допомагати, то не треба нам таких фінансистів!».
А потім прийшов Президент. Зал підхопився й на хвилину перенісся на Майдан: «Ю-щен-ко!».
Ющенко говорив довго. Говорив про те, що вже зроблено, і про те, що ще тільки належить зробити. Перелічував недоліки забитого рекламою горілки-тютюну й порнографією телебачення, проблеми бізнесу, критикував, хвалив, обурювався й закликав до напруженої роботи. Зала не тільки терпляче вислухала Президента протягом 1 години 25 хвилин, а й зрештою ухвалила видати промову окремою брошуркою, щоб розіслати її в усі місцеві осередки партії. Думаєте, теж пережитки КПРСного минулого? Нічого подібного — більшість делегатів і справді були в захваті від президентської промови, щиро її хвалили й бідкалися, що як би не старалися, все одно не зможуть детально переповісти Ющенкове послання тим, хто його не чув.
Поставивши останню крапку, почесний голова НСНУ під бурхливі оплески вийшов із залу, так і не послухавши, що ж думають з приводу всього сказаного його соратники. Зрештою, за інформацією «УМ», іще напередодні Президент узагалі не збирався приїздити на з'їзд, де його так чекали, тож навряд чи варто дивуватися з того, що він так швидко поїхав. Що надалі робилося в залі й чи робилося щось узагалі, сказати складно. Оскільки за Ющенком із зали повалив людський потік, зносячи на своєму шляху не тільки охоронців, а й декого з можновладців. Секретар РНБОУ Петро Порошенко зрештою відійшов убік, де радо роздавав журналістам коментарі, а делегатам... автографи на мандатах. До речі, Петро Олексійович, незважаючи на не надто теплий прийом у залі, користувався великою популярністю, ілюструючи правдивість тези про те, що негативна реклама — теж реклама. «Вікторе Андрійовичу, документи по Кременчуцькому району, Вікторе Андрійовичу-у-у!!!» — розпачливо кричали кілька жінок, намагаючись протиснутися крізь журналістів та охоронців. Оточений тісним натовпом Ющенко терпляче намагався почути всіх і відповісти кожному. Зрештою , всадивши на коліна знуджену Христинку, Ющенко від'їхав, так і не отримавши великого букета, який представники Держслужби охорони заборонили «бєз согласованія с намі» вручити Президентові «священикам» РУН-віри, котрі голодують за Хортицю, а натовп потроху «засмоктався» назад до зали.
А там уже на повну розгорілася дискусія, до якої ще на початку закликав усіх Роман Безсмертний. Володимир Яворівський, як завжди, гостро й по-письменницькому доладно наголошував на тому, що «влада втрачає авторитет через недолугість своїх дій» і що «в оточенні Президента мають бути моральні авторитети нації, а не чиновники — за принципом хтось дав більше грошей на вибори, хтось менше». Чи не єдиний гість від іншої партії — лідер Народного руху Борис Тарасюк — спершу привітав з'їзд від імені своєї сили, а потім висловив обурення «нетактовними і зухвалими» заявами представників НСНУ щодо НРУ — до речі, одного із засновників блоку «Наша Україна».
До речі, саме Тарасюк зачитав звернення, підписане, окрім нього, головами УНП Юрієм Костенком, ПРП (яка вже втратила право називатися «Нашою Україною») Віктором Пинзеником і «Батьківщини» — Юлією Тимошенко. «В нашій єдності — сила народу», — резюмували підписанти, запевняючи, що хочуть іти на вибори у спільному блоці з НСНУ. На цьому місці Борис Тарасюк особливо підкреслив: «У спільному виборчому блоці, а не приєднання когось до когось».
З останнім, схоже, дехто з палких «енесенушників» категорично не згодний. Після виступу голови Житомирської обласної організації НСНУ (і водночас тамтешнього «губернатора») Павла Жебрівського стало очевидно, чому цей осередок налічує найбільше членів. Дуже вже симптоматично пан «губернатор» обурювався тим, що деякі районні керівники ще мають нахабство не входити до «Народного союзу» й шпетив «дуже шанованого» ним Бориса Тарасюка за небажання до когось приєднуватися. Пан Жебрівський теж категорично не визнає ніяких приєднань, але в іншому ракурсі: «не приєднуватися до нас треба, а вливатися в НСНУ!». Одразу після цього слово надали голові найменшого обласного осередку — Рівненського. Той, сердешний, скаржився на місцевого керівника облдержадміністрації й представника УНП Василя Червонія, який «Народний союз «Наша Україна» та його членів гнобить, пригнічує, переслідує, обзиває й таке інше. І взагалі, ледве не всі голови райдержадміністрацій у нього — члени УНП. Зрештою, обурений таким неподобством з'їзд навіть проголосував за те, щоб звернутися до Президента з проханням звільнити Червонія з «губернаторства» як людину, діяльність якої йде не на користь новій владі. Усе нібито правильно, тим паче що «УМ» добре відомо, як стогне значна частина Рівненщини від «фюрерського» стилю командування пана Василя. Але хіба не тим самим, судячи з його ж власних слів, займається у плані ставлення до представників інших партій у себе на Житомирщині Жебрівський?
Задуха в залі ставала нестерпною. Важко хекали в президії лідери, хапалися за серця літні люди в залі. «Прохання від лічильної комісії: не обмахуйтеся так інтенсивно мандатами, бо складно збагнути, голосуєте ви чи ні», — оголосив головуючий. Передбачаючи швидке завершення цього «парникового ефекту», делегати дружно й швиденько проголосували ще за аналогічне «червонійському» звернення до Президента з приводу Донецького «губернатора» Чупруна, який теж нічого корисного для нової влади не робить і мало відрізняється від «януковця» (навіть бігборди «Вірю в Україну» за його наказом повісили за одну ніч і тільки на один день —час візиту держсекретаря Зінченка). Ще внесли зміни до статуту щодо назви — тепер НСНУ має право коротко йменуватися «Наша Україна» — і швиденько проголосували кілька резолюцій. Зокрема, щодо україно-російських відносин, де є й такий цікавий рядок: «Ми зацікавлені в розширенні наявності українських товарів на російському ринку, а також у російській продукції та інвестиціях в Україні. Це потребує вироблення чітких рамок участі нашої країни в проекті ЄЕП, який (цю фразу додано на пропозицію одного з делегатів. — Авт.) ми розуміємо лише як створення режиму вільної торгівлі, що не перешкоджає основному курсу на європейську інтеграцію». Нібито в ЄЕП, проти якого так категорично раніше виступала «Наша Україна» на чолі з Ющенком, дуже цікавляться, як цю структуру розуміють у НСНУ...
Насамкінець, аби «нагадати нам усім Майдан», мала виступити група «Мандри». Однак поки Фома з компанією налаштовували мікрофони, в залі несподівано почали співати Гімн України. Це вже точно анітрохи не нагадувало примусово-показове виконання «Інтернаціоналу» на з'їздах КПРС, і навіть президія, яка спершу розгубилася (насправді планувалося, що Гімн гратиме Державний духовий оркестр, який зумисне для цього прочергував на з'їзді від самого відкриття), гаряче підхопила слова, притиснувши руки до грудей. «Мандри», до речі, теж потім заспівали. І так захотілося вірити в те, що все справді буде добре — так, як вірилося тоді, на Майдані...
Президент України Віктор Ющенко у своєму виступі на I з’їзді партії «Народний Союз «Наша Україна» висловив переконання, що така впливова політична сила, як НСНУ, має виступити з низкою актуальних для суспільства ініціатив. Йдеться, зокрема, про пропозиції щодо реформування освітньої галузі та вугільної промисловості. «Це великий виклик, але наша політична сила повинна взяти його на себе», — зазначив Ющенко. На думку Президента, вже з вересня цього року має розпочатися реформування в будівельній та комунальній галузях. Говорячи про комунальну сферу, глава держави зазначив, що нинішня політика лібералізації цін на комунальні послуги фактично є «допомогою багатим за рахунок бюджету». Натомість, зауважив він, влада «повинна дати можливість багатим заплатити за бідних».
Ющенко також вважає, що політична сила може виграти вибори «винятково демократичними стандартами». Почесний голова НСНУ акцентував увагу присутніх на необхідності залучення до роботи, зокрема, на керівних посадах і в партійних структурах, авторитетних, професійних людей: «Нам не треба божків. У кожній області [органiзацiї НСНУ] мають очолити суперавторитетні люди, яких шанують на території, які довели боями, виборами... Я не ставлю за мету невдах чи злодіїв вести під прапор «Нашої України». Хоча я знаю, що позиви такі є, і це природно: хто переміг — до того і будуть тулитися». «Хотілося б бачити і в центральному уряді, і в місцевих адміністраціях демонстрацію командної роботи», — зазначив Ющенко, закликавши членів уряду «щодня показувати, що вони одна команда й живуть одними цінностями».
Глава держави висловив переконання, що до 1 вересня в Україні буде представлено нову регуляторну політику — до того часу мають бути скасовані 1300 регуляторних актів, що ускладнюють роботу бізнесу та залучення до України інвестицій. Щодо економічної ситуації в державі, Президент спрогнозував, що протягом наступних двох місяців Україна може пережити дефляцію. Водночас він додав, що, на його думку, річний прогноз інфляції може скласти лише 7—8 відсотків: «Це дає нам можливість говорити, що політику цін ми тримаємо під високим контролем», — сказав Президент.
«Народний союз «Наша Україна» станом на 8 липня 2005 року налічує 66 777 членів.
Найбільша обласна організація — Житомирська (5 290 членів), найменша — Рівненська (652).
На І з'їзді НСНУ зареєстровано 1380 делегатів, з них — 15% жінок і 85% чоловіків. Делегатів віком до 25 років — 3,5%, від 25 до 40 років — 28%, від 40 до 60 — 60,5%, понад 60 років — 8%.
20% делегатів з'їзду мають мандати депутатів різних рівнів.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
