Олег Зарубінський: Сьогодні Компартiя відстоює в парламенті інтереси Росії

      — Олегу Олександровичу, час підбивати підсумки 7-ї сесії Верховної Ради, яка була вельми специфічною з огляду на її перебіг у проміжку між президентською й парламентською виборчими кампаніями. Представники опозиції стверджують, що вона була «сесією втрачених надій», провладні нардепи, навпаки, запевняють, що принаймні до останнього тижня все було не так уже й погано. Чию думку поділяєте ви?

      — Сесія була нормальна. Бо адекватна тим подіям, які відбулися після помаранчевої революції, і тому часу, в який проходила, — по суті, перед реальним початком парламентських виборів. Тим паче, що навіть незважаючи на ці чинники, було ухвалено цілу низку важливих законопроектів.

      — Тільки із законами по СОТ не склалося...

      — Знаєте, СОТівські законопроекти проходили б через зал набагато легше, якби вони не були такими «сирими». Бо ж навіть у жахливих умовах, під бійки й блокування, кілька з них пройшли «на ура». Парламент здатен працювати над такими проектами і добре працювати, але уряду треба відійти від практики «штурмівщини». Чому 14 таких важливих законопроектів були подані ледве не в останню хвилину? Не за тиждень, звісно, але такі документи потребують дуже детального опрацювання й удосконалення, а у Верховної Ради просто не було на це часу.

      — Але ж нинішній уряд насправді працює не так уже й довго, а ви самі кажете, що над СОТівськими законопроектами треба добре попрацювати. Можливо, вони просто не встигли?

      — Е ні, вибачте. Якщо ти йдеш на вибори з розрахунком на перемогу й у твоїй програмі є вступ до СОТ, ти повинен наперед найняти фахівців, експертів, які б заздалегідь детально такі речі розробили. Адже ці закони для України справді дуже важливі, особливо в умовах реальної конкуренції, яка у нас зараз є з Російською Федерацією щодо вступу до СОТ.

      І дарма дехто іронізує з цього приводу. Адже дуже легко довести, що нам справді важливо вступити до Світової організації торгівлі раніше за «північного сусіда». Самі подумайте: якщо Росія випередить Україну й опиниться в СОТ першою, то увійде в групу країн, які, будучи членами організації, відповідають за вступ до неї інших країн. І можете не сумніватися, Росія виставить Україні стільки позицій, що нам навряд чи й вдасться колись із ними впоратися. Щонайменше, це трапиться не скоро, і до СОТ ми ще йтимемо і йтимемо...

      Це не тому, що Росія погана, а тому, що це вигідно для її національної економіки. І вона, до речі, дуже добре розуміє, що обсяг економічних взаємин між нашими країнами настільки високий, а, відповідно, й кількість проблем настільки велика, що коли до СОТ першою вступить Україна, то ситуація буде аналогічною вже щодо Росії. І це нормально — це жорстка конкурентна боротьба. Недаремно ж певні сили у Верховній Раді так гаряче сьогодні б'ються...

      — Тобто блокування президії, завивання сирен і поламані мікрофони насправді спричинені не протестом проти наявності депутатів-сумісників, а роботою фракції КПУ на Росію?

      — Та при чому тут сумісники, що ви! Звісно, вони себе ведуть неправильно і роблять виконавчу владу мішенню для цілком справедливої критики. Та ще й «парирують» тим, що й нинішня опозиція колись так само діяла. Але, шановні, ви ж уже інші! Ми ж тому за вас і були, що ви інші, що ви обіцяли неухильно дотримуватися законодавства й Конституції. Навіщо ж так підставляти Президента?!

      Але для тієї фракції, яка раптом стала «футбольним фан-клубом» і бавиться дудками, сумісники — це тільки привід. Насправді така ситуація у Верховній Раді склалася тому, що ці депутати, хоч як би вони на мене за ці слова не ображалися, виступають у ролі п'ятої колони й відстоюють інтереси іншої держави.

      — Ви говорите про комуністів, але ж їх у даному випадку підтримують і об'єднані соціал-демократи, і (хай не бійцівськими якостями, а морально) «регіонали»...

      — Ці фракції зацікавлені, щоб максимально деморалізувати владу, проти якої борються. Тому, звісно, будь-який конфлікт у суспільстві і, відповідно, у парламенті їм у цьому сенсі цікавий.

      Між іншим, не варто забувати, що, крім «п'ятої колони» й тих, хто в даному випадку прагне дошкулити владі, у Верховній Раді є й інша частина — ті люди, які розбираються в ситуації з цукром, у тому, до чого може призвести вивезення брухту чорних металів тощо. І не треба на них так психологічно тиснути, оскільки ця частина парламенту намагається зовсім не загальмувати вступ України до СОТ, а досягти того, щоб подані законопроекти були якісними й максимально сприяли національним інтересам. Адже в кожної країни при вступі до СОТ є певний коридор, який можна використати, аби домогтися для себе максимуму вигод. А можна піти шляхом найменшого спротиву і віддати на відкуп навіть те, що вже маємо. Краще б повчилися у Китаю, який вибив собі від Світової організації торгівлі перехідний період аж на десять років.

      До речі, незважаючи на всі ці проблеми й ситуацію у сесійній залі, я думаю, що ми таки встигнемо ухвалити всі СОТівські закони.

      — А якщо ні? Часу до закриття сесії залишається зовсім мало (інтерв'ю відбувалося в четвер. — Авт.), і щось не схоже, щоб обстановка в залі була сприятливою для їхнього ухвалення. Що буде в тому випадку, якщо парламент піде на канікули без пакета законів, необхідного для вступу України в СОТ?

      — Як людина, яка в цьому розбирається, можу вас запевнити: нічим це нам не загрожує. Якщо вже говорити фахово, то справді серйозною перепоною на шляху до СОТ для України є проблеми з кількома країнами, які входять у групу по вступу нашої держави до цієї організації, — США, Австралією, Китаєм і Японією. Йдеться про необхідні двосторонні протоколи, які ці держави не хотіли підписувати з Україною без ухвалення певних законопроектів.

      Не секрет, що для Сполучених Штатів надзвичайно важливим питанням був закон про захист інтелектуальної власності. Я особисто, як людина інтелектуальної праці, це дуже добре розумію і завжди голосував за відповідні законопроекти, хоч би хто їх підтримував — Держдеп чи Держдума. Бо крадіжка інтелектуального продукту насправді анітрохи не краща за крадіжку чогось матеріального, і каратися повинна відповідно.

      Тому з ухваленням цього закону Україна зробила дуже великий крок уперед. А щодо всього пакета, то щось ми ще ухвалимо сьогодні-завтра, щось, звісно, не встигнемо прийняти в цілому і зупинимося на першому читанні, але у вересні ще буде час. Річ у тім, що серйозний «іспит» Україна складатиме у грудні, коли в Гонконгу проходитиме конференція міністрів СОТ, і саме там може бути ухвалене відповідне рішення щодо України. Тож поспіх уряду з поданням відповідних законопроектів хоча й можна зрозуміти, але не можна схвалити — над ними варто було б іще серйозно попрацювати.

      — Повертаючись до підсумків нинішньої сесії. Чому, на вашу думку, уряду чи Президентові так і не вдалося сформувати в парламенті сталої, а не ситуативної більшості?

      — Я, відверто кажучи, не знаю, чи хтось узагалі працював над створенням такої більшості. Звісно, попередні методи її формування — затискання пальців у дверях тощо — неприйнятні. Значить, треба переконувати. Мене, наприклад, ніхто не переконував. І я не знаю, чи взагалі комусь потрібний. Мабуть, таки ні, але я, незважаючи на свою активну участь у листопадових подіях минулого року, цим особливо не переймаюся — у мене є достатньо роботи. Однак є багато людей, яких справді турбує, чи потрібні вони в проурядовій коаліції. Якої насправді й не існує, до речі. Бо яка ж це коаліція, коли партія, п'ятеро представників якої (включно з керівником Фонду держмайна, що навіть важливіше, ніж міністр) обіймають ключові посади у виконавчій владі, не підтримує політику уряду (ідеться про СПУ. — Авт.)! У цивілізованому світі за таких обставин подають у відставку — без жодних скандалів, адже це природно: якщо політика уряду, до якого увійшла політична сила, їй не подобається, партія просто виходить із коаліції. А у нас натомість в уряді створюють партійні групи — це що, дитячий садок? Урядові рішення не повинні продукуватися політрадами політичних партій — має бути професійна, фахова команда.

      — Якщо вже зайшлося про політичні коаліції, цікаво, якими ви, заступник голови Народної партії, бачите перспективи мегаблоку НСНУ-БЮТ-НПУ?

      — Нам, тобто НПУ, дуже лестить, що дуже шанований нами Президент саме до нас звернувся із пропозицією увійти до цього блоку. І я думаю, що перспективи у цього блоку справді є. Але залишається питання щодо формату, умов формування блоку. Це дуже важливі питання, які вирішуються не шляхом заочних заяв (наприклад, Романа Безсмертного) про те, хто там буде на п'ятому—десятому місці у списку. Узгоджувати такі речі треба на найвищому рівні, між трьома ключовими особами сьогоднішньої української політики — Віктором Ющенком, Юлією Тимошенко і Володимиром Литвином. Але, на жаль, поки що розмови про цей блок дуже абстрактні, більше на шпальтах газет, ніж між його потенційними фігурантами.

      — Судячи з того, що в політиці настає «мертвий час», конкретнішими ці розмови стануть не раніше осені. А тоді вже парламенту, мабуть, доведеться забути про нормальну роботу — восьма сесія буде передвиборча, заполітизована...

      — Ну що ви, який же він «мертвий»! «Тихіший», звісно, але робота все одно триватиме, в тому числі й на політичному рівні. А щодо сесії, то я вам так скажу: в будь-якій політизації є свій плюс. Коли парламент заполітизований, тоді найбільш «опуклими» стають саме найболючіші проблеми. Зрештою, Верховна Рада — це ж не тільки законодавчий, а й політичний орган. Одні будуть працювати «на вибори», інші — займатися законотворчістю. До речі, питома вага депутатів, які вміють і знають, як писати закони, у парламенті дуже й дуже солідна. Єдине, чого хотілося б, — аби на наступній сесії їх було не менше ніж 226...