Ко­ли нас­та­не «Вяс­на»?

      «На­пев­но, та­ко­го ще не бу­ло — щоб ми сто­я­ли по-різ­ні бо­ки сто­лу», — по­жар­ту­вав го­ло­ва бі­ло­русь­кої пра­во­за­хис­ної ор­га­ні­за­ції «Вяс­на» Алесь Бя­лець­кий, звер­та­ю­чись до жур­на­ліс­тів. Дій­с­но, заз­ви­чай у Бі­ло­ру­сі пра­во­за­хис­ни­ки і пре­са зус­т­рі­ча­ють­ся в за­лах су­ду, де по «той бік» сто­лу роз­та­шо­ву­ються суд­ді і про­ку­ро­ри.

      Пра­во­за­хис­ний центр «Вяс­на», що спе­ці­а­лі­зу­єть­ся на ви­дан­ні що­річ­них ог­ля­дів по­ру­шень прав лю­ди­ни, пре­зен­ту­вав чер­го­ву, вже сьо­му за лі­ком, по­діб­ну бро­шу­ру. Ог­ляд-хро­ні­ка за 2004 рік виг­ля­дає на­ба­га­то знач­ні­шим то­мом, ніж усі по­пе­ред­ні: він тов­с­ті­ший май­же вдві­чі.

      Нез­ва­жа­ю­чи на те, що офі­цій­но «Вяс­ну» зак­ри­то (вже пів­то­ра ро­ку, як влас­ті поз­ба­ви­ли центр ре­єс­т­ра­ції у Мін'юс­ті), ро­бо­та про­дов­жу­єть­ся. Піс­ля пар­ла­мен­т­сь­ких ви­бо­рів і ре­фе­рен­ду­му, якi від­бу­ли­ся во­се­ни ми­ну­ло­го ро­ку, ви­да­но їх­ній мо­ні­то­ринг. (До ре­чі, не вик­лю­че­но, що ор­га­ні­за­ції, поз­бав­ле­ні лі­цен­зії в Бі­ло­ру­сі, не­за­ба­ром бу­дуть за­ре­єс­т­ро­ва­ні в Че­хії. Як ка­же юрист «Вяс­ни» Ва­лен­тин Сте­фа­но­вич, ре­єс­т­ра­ція в чесь­ко­му мін'юс­ті «ні­чо­го не зна­чить у юри­дич­но­му пла­ні, але дасть ве­ли­ку мо­раль­ну під­т­рим­ку і до­по­мо­же на­шій ді­яль­нос­ті в май­бут­ньо­му»).

      «Нез­ва­жа­ю­чи на оман­ну ти­шу на мін­сь­ких ву­ли­цях, у нас три­ває ду­же нап­ру­же­не сус­піль­но-по­лі­тич­не жит­тя, — від­з­на­чає Алесь Бя­лець­кий. — І як­би нап­ру­ги не бу­ло, при­род­но, та­кої книж­ки ми б не ви­да­ли».

      Пра­во­за­хис­ни­ки ко­рис­ту­ва­ли­ся на­сам­пе­ред влас­ною ін­фор­ма­ці­єю, яку від­с­те­жу­ва­ли 18 фі­лій «Вяс­ни» у най­біль­ших міс­тах кра­ї­ни. Ви­ко­рис­то­ву­ва­ли­ся й ін­ші мож­ли­ві дже­ре­ла, у то­му чис­лі ЗМІ та ін­тер­нет-сай­ти. Але на­віть при та­ко­му роз­к­ла­ді не всі по­ру­шен­ня прав лю­ди­ни пот­ра­пи­ли в ог­ляд. «Ми на­ма­га­ли­ся від­би­ва­ти ін­фор­ма­цію мак­си­маль­но пов­но, але зіб­ра­ти всьо­го не­мож­ли­во, щось ми про­пус­ти­ли», — го­во­рять у «Вяс­ні».

      Яка ж ко­ристь від цих кни­жок у м'якій па­лі­тур­ці, що ви­хо­дять у світ на трьох мо­вах — бі­ло­русь­кій, ро­сій­сь­кій та ан­г­лій­сь­кій (у да­но­му ви­пад­ку — 500, 300 і 300 при­мір­ни­ків від­по­від­но)? На дум­ку пра­во­за­хис­ни­ків, на­сам­пе­ред це хро­ні­ка зло­чи­нів ре­жи­му Лу­ка­шен­ка, і вик­ла­де­ні фак­ти обов'яз­ко­во зна­доб­лять­ся для май­бут­ньо­го роз­г­ля­ду піс­ля змі­ни си­ту­а­ції в кра­ї­ні. Ад­же в ог­ля­дах по­дій зга­ду­ють­ся пріз­ви­ща зло­чин­них суд­дів, про­ку­ро­рів, мі­лі­ці­о­не­рів. І по­тім, та­кі кни­ги, за сло­ва­ми па­на Бя­лець­ко­го, — «це сво­є­рід­ний пам'ят­ник тим лю­дям, що, нез­ва­жа­ю­чи на склад­ну си­ту­а­цію, бо­рють­ся про­ти дик­та­ту­ри, на­ма­га­ю­чись від­с­то­я­ти прин­ци­пи де­мок­ра­тії і прав лю­ди­ни». За ці­єю до­по­від­дю — ре­аль­на бо­роть­ба ре­аль­них лю­дей, ре­аль­ні до­лі, і все це за­ли­шить­ся в іс­то­рії зав­дя­ки то­му, що книж­ка вий­ш­ла.

      Крім то­го, час по­ка­зав, що до­по­ві­ді і кни­ги «Вяс­ни» ча­сом ста­ють до­ку­мен­та­ми, які впли­ва­ють на ре­аль­ну по­лі­ти­ку. Так, не­дав­но ста­ло ві­до­мо, що са­ме на ос­но­ві хро­нік «Вяс­ни» бу­ло під­го­тов­ле­но ос­тан­ній до­ку­мент Єв­ро­пар­ла­мен­ту що­до Бі­ло­ру­сі.

      Між­на­род­на оцін­ка си­ту­а­ції з пра­ва­ми лю­ди­ни в Бі­ло­ру­сі ду­же по­га­на для її вла­ди — офі­цій­ний Мінськ у ци­ві­лі­зо­ва­но­му сві­ті сприй­ма­ють як аб­со­лют­но то­та­лі­тар­ний, дик­та­тор­сь­кий ре­жим. Алесь Бя­лець­кий і йо­го со­рат­ни­ки не ба­чать для Лу­ка­шен­ка ін­шо­го ви­хо­ду, ок­рім як зда­ти­ся і пі­ти у від­с­тав­ку. «Бі­ло­русь­ка вла­да си­дить по ву­ха в лай­ні. Прий­де час, ко­ли во­на бу­де роз­г­рі­ба­ти це лай­но, і на­ші до­по­ві­ді бу­дуть спри­я­ти цьо­му про­це­су», — вва­жає Бя­лець­кий. Ін­ше пи­тан­ня — ко­ли це від­бу­деть­ся. У се­ре­до­ви­щі бі­ло­русь­кої опо­зи­ції схиль­ні вва­жа­ти, що в будь-який мо­мент зак­ру­чу­ван­ня га­йок мо­же при­вес­ти до то­го, що во­ни зір­вуть­ся, і то­ді си­ту­а­ція ду­же швид­ко змі­нить­ся. При­чо­му го­лов­ну роль мо­жуть зіг­ра­ти на­віть не ді­я­чі опо­зи­ції і пра­во­за­хис­ни­ки, а, як ви­словив­ся ке­рів­ник «Вяс­ни», «прос­то лю­ди, яких усе це діс­та­не».

      «Ми кон­с­та­ту­є­мо, що си­ту­а­ція з пра­ва­ми лю­ди­ни знач­но по­гір­ши­ла­ся, і сьо­год­ні в кра­ї­ні в міс­цях поз­бав­лен­ня во­лі пе­ре­бу­ва­ють ві­сім ді­я­чів опо­зи­ції, вклю­ча­ю­чи Пав­ла Се­ве­рин­ця і Ми­ко­лу Стат­ке­ви­ча, кот­рі не­дав­но одер­жа­ли по 3 ро­ки об­ме­жен­ня во­лі за ор­га­ні­за­цію про­тес­тів про­ти ре­фе­рен­ду­му во­се­ни ми­ну­ло­го ро­ку. За сло­ва­ми юрис­та «Вяс­ни», особ­ли­вість ос­тан­ніх «по­са­док» у тім, що «бі­ло­русь­ка вла­да не нап­ру­жує се­бе по­шу­ком ком­п­ро­ма­ту в пе­рес­лі­ду­ван­ні по­лі­тич­них опо­нен­тів, як це бу­ло ра­ні­ше, ко­ли під­во­ди­ли­ся якісь еко­но­міч­ні зло­чи­ни, що ні­би­то во­ни зро­би­ли. За­раз вла­да прос­то сад­жає у в'яз­ни­цю то­го, хто їй не по­до­ба­єть­ся і ко­го во­на хо­че по­са­ди­ти».

      Один із прик­ла­дів — ко­лиш­ній мі­ністр і дип­ло­мат Ми­хай­ло Ма­ри­нич 4 ро­ки тому ви­су­нув свою кан­ди­да­ту­ру на пре­зи­ден­т­сь­ких ви­бо­рах. У груд­ні, прос­то на­пе­ре­дод­ні Но­во­го ро­ку, він був за­суд­же­ний на три ро­ки ко­ло­нії з кон­фіс­ка­ці­єю май­на за кра­діж­ку комп'юте­рів в аме­ри­кан­сь­ко­му по­соль­с­т­ві в Мін­сь­ку. При цьо­му пред­с­тав­ни­ки са­мо­го по­соль­с­т­ва за­пе­ре­чу­ва­ли факт кра­діж­ки! Не­за­ба­ром піс­ля ви­не­сен­ня ви­ро­ку Ма­ри­нич пе­ре­жив ін­сульт. Йо­го син Пав­ло прий­шов на пре­зен­та­цію ог­ля­ду «Вяс­ни», щоб по­ві­до­ми­ти жур­на­ліс­там про тиск на ро­ди­ну Ма­ри­ни­чів з бо­ку вла­ди, який «про­дов­жу­єть­ся і під­си­лю­єть­ся». Са­ме за­вер­шив­ся су­до­вий про­цес що­до по­зо­ву Ма­ри­ни­чів про кон­фіс­ка­цію май­на в квар­ти­рі, де меш­ка­ють дру­жи­на і двоє си­нів по­літв'яз­ня. «Суд ви­ніс рі­шен­ня за­ли­ши­ти ма­те­рі прас­ку, ме­ні — те­ле­ві­зор, а бра­то­ві — ве­лот­ре­на­жер, — го­во­рить Пав­ло. — Ін­ше кон­фіс­ко­ва­но. За со­рок ро­ків ро­бо­ти мо­єї ма­те­рі, яка має уря­до­ві на­го­ро­ди, во­на змог­ла до­вес­ти в на­шо­му чу­ді-су­ді, що за­ро­би­ла тіль­ки од­ну прас­ку!» У прин­ци­пі, на­дії на те, що вдас­ть­ся від­су­ди­ти май­но, май­же не бу­ло. По­да­ча по­зо­ву — це фор­ма фік­са­ції по­ру­шень з бо­ку офі­цій­них струк­тур.

      Пав­ло Ма­ри­нич упев­не­ний, що в май­бут­ньо­му до­ку­мен­ти, які фік­су­ють ці по­ру­шен­ня, слу­гу­ва­ти­муть ма­те­рі­а­ла­ми для по­ру­шен­ня кри­мі­наль­них справ: «У су­ді я від­к­ри­то ска­зав, що ко­жен нес­ти­ме пер­со­наль­ну від­по­ві­даль­ність за всі ско­є­ні зло­чи­ни. І що нав­ряд чи до­ве­деть­ся по­си­ла­ти­ся на Лу­ка­шен­ка чи якісь зло­чин­ні на­ка­зи».

Олек­сандр Лу­ка­шен­ко – про те, як в Ук­ра­ї­ні го­ту­ють ре­во­лю­цію для Бі­ло­ру­сі

      Пре­зи­дент Бі­ло­ру­сі Олек­сандр Лу­ка­шен­ко за­яв­ляє, що ре­во­лю­ція в Бі­ло­ру­сі го­ту­єть­ся в ін­ших кра­ї­нах. «Тут не­має ба­зи для ре­во­лю­ції. А раз не­має опо­ри, то ця опо­зи­ція, ці «вуз­ли» фор­му­ють­ся в Поль­щі, При­бал­ти­ці, Ук­ра­ї­ні і, в то­му чис­лі, у Ро­сії, — за­я­вив Лу­ка­шен­ко дня­ми в ін­терв'ю ро­сій­сь­ко­му те­ле­ка­на­лу «ТВ-Центр». — Це го­ту­єть­ся й для Ро­сії. Але на­ра­зі для Бі­ло­ру­сі, де хо­чуть ро­зіг­ра­ти ос­нов­ний сце­на­рій і по­ка­за­ти, що на­віть як­що не­має ба­зи, то «сво­бо­да й де­мок­ра­тія» і тут пе­ре­мо­жуть».

      «Чо­ти­ри проп­ла­че­ні ко­ло­ни го­ту­ють­ся в Поль­щі, Ук­ра­ї­ні, При­бал­ти­ці й Ро­сії, а п'ята ко­ло­на пе­ре­бу­ває тут», — вва­жає бі­ло­русь­кий «баць­ка». За йо­го сло­ва­ми, «щоб не бу­ло ре­во­лю­ції, тре­ба не вій­сь­ка го­ту­ва­ти, а скла­да­ти за­раз іс­пит пе­ред на­ро­дом — по­біль­ше бу­ду­ва­ти жит­ла, щоб зар­п­ла­та бу­ла нор­маль­на, щоб еко­но­мі­ка нор­маль­но пра­цю­ва­ла».

      «І не бу­де ні­я­кої ре­во­лю­ції. То­му що пі­дуть од­ні «від­мо­ро­же­ні», а з «від­мо­роз­ка­ми» бу­де роз­мо­ва особ­ли­ва», — ска­зав пре­зи­дент РБ, за­у­ва­жив­ши, що за­хи­ща­ти­ме «свій на­род, дер­жа­ву й вла­ду пре­зи­ден­та».