«Донецькі» свого не упустили

      Під час третього туру президентських виборів я мав можливість спостерігати цікаву картину на південній околиці Києва. Відомий ресторанчик було оточено президентською охороною. Біля входу стояв лімузин нашого гаранта, який ще формально був при владі. А навколо ціле стійбище іномарок із депутатськими і не тільки номерами. Трохи пізніше кортеж рушив до президентської резиденції. Але весь час  трасою інтенсивно рухалися автомобілі представників політичної і бізнесової еліт. З точки зору здорового прагматизму, була цілком зрозуміла ситуація. «Народ» до останнього моменту прагнув вирішити якісь свої питання. Тепер я намагаюся відповісти собі на запитання: чи змінилося щось у цій круговерті з приходом нової влади?

      Пригадати той епізод примусив один цікавий документ — лист на адресу Юлії Тимошенко, підписаний, зокрема, директором спільного підприємства з іспанським інвестором — «Інтерсплав» Віктором Болденковим. У листі просять Прем'єра вжити заходів, аби перешкодити кримінальній «прихватизації» майна і корпоративних прав держави. Ідеться про той самий «Інтерсплав», що розташований у Свердловську Луганської області. Главу уряду інформують про те, що комерційна структура — фірма «Укрпідшипник», контрольована колишнім віце-прем'єр-міністром Андрієм Клюєвим,  у 2004 році багато разів робила спробу через Фонд держмайна, СБУ та деякі міністерства і відомства заволодіти підприємством. А останнім часом ця фірма, як зазначається в листі, намагається встановити контроль над діяльністю і власністю засновника СП «Інтерсплав» з боку держави.

      Цим засновником є Донецький державний науково-дослідний і проектний інститут кольорових металів (ДонІКМ). Установа має потужну наукову і проектну частину, виробничий сектор, який передав у скарбницю України більше 150 тонн срібла, понад сотні кілограмів золота й інших рідкісних металів. Інститут розміщується у чудовому дев'ятиповерховому будинку в центрі Донецька. Йому належить 43,16 відсотка в статутному фонді цього прибуткового металургійного СП. Тобто з усіх боків інститут  є дуже ласим шматочком. Керівництво фірми «Укрпідшипник» має рацію, коли розраховує, що, заволодівши інститутом і вживши ще деяких заходiв, матиме  шанс стати реальним власником СП.

      Керівництво Мінпромполітики в особі колишнього міністра Олександра Неустроєва та його першого заступника Анатолія Мангула в грудні 2004 року розпочало безпрецедентні заходи, які вилилися в насильницьке усунення із займаної посади директора інституту В'ячеслава Золотухіна як представника засновника СП і члена правління СП «Інтерсплав». Підписаний колишнім міністром трудовий контракт із паном Золотухіним на наступні три роки начальник управління кадрів міністерства Валентина Челобітченко, за вказівкою вищезгаданих посадових осіб, сховала і не ввела в дію. А нове керівництво ДонІКМ благополучно отримує дивіденди від успішного «Інтерсплаву».

      Наказ про звільнення В'ячеслава Золотухіна, підписаний міністром як такий, що суперечить нормам трудового законодавства, було оскаржено в Солом'янському районному суді міста Києва. У відповідності до статті №248, п. 4 Цивільно-процесуального кодексу України, «подання скарги в суд припиняє виконання акта, що заперечується», на весь період судового розбору. Про подання скарги Міністерство промислової політики, відповідно до норми зазначеної статті ЦПК України, сповістили. Проте посадові особи міністерства проігнорували пряму норму закону, і дію наказу, що оскаржується, не припинили. Але  позовну заяву В'ячеслава Золотухіна про відновлення його на роботі Солом'янський суд розглядає  вже тривалий час з порушенням процесуальних норм.

      Автори листа звертаються до Прем'єр-міністра з проханням дати доручення призупинити дію наказу Міністерства промислової політики України до набуття законної сили судового рішення за позовом Золотухіна про відновлення його на роботі; припинити діяльність незаконно призначеного Володимира Кожанова на посаді директора як такого, що завдає шкоди інституту і має характер репресій стосовно його кращих кадрів; дати можливість В'ячеславу Золотухіну продовжувати на законних підставах виконувати свої посадові обов'язки.

      От така ситуація.  Приватна структура цинічно, користуючись плутаниною міжвладдя, намагається вирішити свої суто прагматичні питання.

      Мені доводилося не раз бувати на «Інтерсплаві». З одного боку, це краще підприємство галузі. Як розповідали фахівці, європейські заводи іспанського засновника в порівнянні зі СП «Інтерсплав» просто ніщо. Не знаю, чесно кажучи, там не був. Але дуже запам'ятався один випадок, свідком якого став. Фірма «Тойота» під чесне слово генерального директора Віктора Болденкова надала стопроцентну передоплату під своє замовлення. Думаю, це про щось та говорить. Це, повторюся, з одного боку. З другого — є ситуація, типова для експортного підприємства. Є проблема повернення податку на додаткову вартість (ПДВ). За цим стоїть близько 544 виграних  справ у судах усіх рівнів. Сьогодні борг держави перед підприємством становить понад 19 мільйонів гривень.

      Судові засідання тягнуться вже більше півроку, але остаточного рішення так і не винесено. Мало того, останнім часом засідання суду постійно відкладаються. А на численні звернення представників СП «Інтерсплав» до регіональної та до центральної влади у відповідь — цілковита тиша.

      Виникає тільки питання, чи настане такий час, коли підприємство матиме можливість просто працювати? Елементарно працювати, а не нескінченно доводити своє право на роботу.