До тих мешканців русифікованого краю, які вголос переймаються буцімто незавидною долею російської мови, донеччани ставляться зі співчуттям та делікатністю. Тобто як до хворих. Але коли однієї червневої ночі в центрі Донецька невідомий наквецяв білою фарбою на пам'ятнику Тарасові Шевченку «Я за русский язык», терпець, схоже, урвався. Городяни відверто обурювалися подібним блюзнірством і закликали правоохоронців та владу відшукати й покарати зухвальців.
Ще один напис, тим самим почерком, «За Украину без Ющенко!» того ранку виявили неподалік пам'ятника — на парапеті підземного переходу біля бібліотеки iм. Крупської. І саме завдяки переходу під центральною вулицею Артема невдовзі вдалося вийти на слід нічного «писаки», який не врахував, що тут ведеться цілодобове відеоспостереження. Отож, вивчивши плівку, записану напередодні виникнення отих написів, правоохоронці знайшли того, кого шукали. На відео залишилося чітке зображення юнака, який ішов підземним переходом з балончиком фарби в руці.
А невдовзі вдалося встановити особу й затримати молодика, якого підозрюють у згадуваній «творчості». 22-річний уродженець Димитрового навчається в одному з ВНЗ Донецька і входить до місцевої організації «Народжені революцією». Не так давно це молодіжне новоутворення облаштувало наметове містечко на площі Леніна, підтримуючи Віктора Януковича, а перегодя — Бориса Колесникова. Звiсно, «народжені» дуже негативно ставляться до нинішньої влади, але чому в перелік їхніх опонентів потрапив Тарас Шевченко, для донеччан стало загадкою. Тим більше, що й сам затриманий не зміг до пуття цього пояснити. За його словами, пам'ятник Кобзарю він обписав на знак протесту проти... зруйнування у Львові пам'ятника Пушкіну.
Увесь матеріал, зібраний правоохоронцями за цим фактом, відправлено на адміністративну комісію Ворошиловського району Донецька, яка й вирішуватиме питання притягнення молодика до відповідальності за статтею 152 Адмінкодексу (порушення правил благоустрою міста). А передбачене покарання може бути у вигляді штрафу або просто попередження.
Отож юнак фактично вийде сухим із води. Якщо, звісно, не зважати на емоційні нахваляння пересічних донеччан, які, побачивши напис на пам'ятнику, горіли бажанням, м'яко кажучи, нам'яти вуха автору.